Хто хотів крові – дочекався
Революція, білоруський сценарій чи повзучий двірцевий переворот?..
В Україні тривалий час побутувала думка, мовляв, уже понад 20 років тупцюємо на місці тому, що в новітній історії України не проливалася кров. Незалежність у 1991 році вибороли без крові, Помаранчеву революцію відспівали без крові...
У ніч з п’ятниці на суботу (з 29-го на 30-те листопада) кров пролилася. Невинна кров. Кров романтиків. Та чи отримає Україна новий виток розвитку? Що відбувається насправді: революція, білоруський сценарій чи повзучий двірцевий переворот?..
Президент Янукович мав унікальний шанс увійти в історію як той, хто нарешті зробив рішучий цивілізаційний вибір. Він, на відміну від попередніх президентів, найближче підвів Україну до Європейського Союзу. Залишилося зробити один крок. Та він цю прірву не переступив.
Ми не побачили логічних дій: перезавантаження країни шляхом підписання асоціації з ЄС, переформатування Кабміну та заміни прем’єр-міністра на, скажімо, такого, хто б говорив на одній мові з росіянами і водночас мав проєвропейське бачення. А таким чином (як би це не патріотично прозвучало для наших ура-патріотів) Президент міг не лише зробити поступ держави вперед, а й зберегти баланс сил і продовжити переговори в економічному руслі як з Європою, так і з Росією. На жаль (чи на щастя), сусідів нам не поміняти, якщо, звісно, хочемо будувати Українську державу на нашій українській землі. Президент вступив (чи його підштовхнули?) у прірву… Після нічних подій з побиттям євромайданівців Європа вже не підпише з Януковичем не те що «асоціації», а й так званого «документа про наміри». Росія якщо і надасть послугу, то хіба що ведмежу: за однозначний вступ у Митний союз. Відтепер в України два шляхи: або білоруський сценарій, або євроінтеграція (не виключено, що з російською піддиктовкою), але вже без Януковича (або ж з номінальним Януковичем). Зауважимо, Грузія, де сьогодні при владі президент і уряд з проросійським баченням, парафувала Угоду про асоціацію з Євросоюзом на вільнюському саміті і очікує, що остаточно її буде підписано у вересні 2014 року. Росія (чомусь?) не проти.
Можливий і ще один сценарій. Утримання «підірваного» президентства Віктора Януковича до 2015 року з одночасним перетворенням України з президентсько-парламентської форми правління в парламентсько-президентську. Здається, сьогодні оголошувати імпічмент Віктору Януковичу не вигідно нікому – ні опозиції, ні відцентровим провладним силам, ні олігархам. Адже тоді однозначно потрібно випускати Юлію Тимошенко з одномоментним погашенням судимості як «жертви режиму Януковича». А це все одно, що привести леді Ю. на білому коні у президенти. Така козирна дама з необмеженими повноваженнями президента аж ніяк не лягає в гру нинішнім політтузам. В тому числі й опозиційним королям (чи то наразі валетам), які, кожен зокрема, міряють на собі шапку Мономаха. За таких умов Юлія Тимошенко приречена… Приречена колись (не зараз) прийти до влади.
А сьогодні всі чудово розуміють, яка непроста економічна ситуація очікує країну в 1914 році. Казна порожня. На когось же потрібно буде перекласти відповідальність. В Україні це вже «добра» традиція: Ющенко розповідав про тяжку спадковість від режиму Кучми, Янукович-Азаров усе твердять про «попірєдніків». Очевидно, традиція матиме продовження.
Як це зараз дивно і смішно не звучить, але Янукович до останніх подій був надто самостійним і непередбачуваним як для Росії та ЄС, так і для рідного олігархічного оточення, яке привело його до влади в 2010 році. Він нарощував «сім’ю» і ставав вже небезпечним навіть для аксакалів Партії регіонів. Хтось вирішив «злити»?
Сьогодні ж зрозумілим є одне: і Віктор Янукович, і опозиція, і ціле суспільство запрограмовані на певні дії. Хто запрограмував? Наразі запитань більше, ніж відповідей.
З одного боку, не потрібно бути політиком, політологом, журналістом, щоб зрозуміти: розгін студентського євромайдану, який вже затухав, є не вигідним Президенту. Більше того – це удар по Президенту. Або ж, можливо, навпаки – це проба пера (беркутівського кийка), аби визначити, чи пройде в Україні білоруський сценарій в 2015 році? Не пройде! «Україна – не Росія», – писав ще Леонід Кучма. Тепер, очевидно, Віктор Янукович напише: «Україна – не Білорусь».
В нинішніх реаліях опозиція розуміє, що ця гра в підкидного дурня – не її гра. Нею грають. Хоч не виключено, що масть – під когось з трьох богатирів: Кличка, Яценюка, Тягнибока. Не політики вивели людей на Майдан на першому етапі. Тепер політики намагаються перехопити ініціативу. Та в цій запрограмованій грі кожен їхній крок, як і крок Президента, може бути в прірву. Дуже обережно потрібно поводитися із закликами на кшталт: «не платити податки», «писати заяви за власним бажанням». От сказали б написати заяву «за власним бажанням» в мирній ситуації, якою була б реакція людей? Правильно – несприйняття. А зараз попробуй не виконати рішення «керівної і спрямовуючої» – оголосять зрадником Майдану. Така гра є небезпечною! Тут чітко потрібно зважувати всі «за» і «проти», дивитися бодай трішечки далі. Адже після зміни влади бюджетна казна не наповниться, а зарплати, пенсії потрібно буде виплачувати. А якщо нинішня влада, керуючись подібними закликами, перекладе відповідальність на страйкарів за грудневий провал в економіці і можливу не виплату соціального пакету?..
Зрештою, попереду довга зима. І вже пора засвоїти зимову прикмету: російський ведмідь не спить – значить, буде зимно. Завтра переможе Майдан. А він обов’язково переможе, як би не розвивалися події сьогодні! Політики, яких би кольорів вони не були, олігархи (старо- і новозавітні) та інші достойники, які, як вони думають, вершать долі, повинні зрозуміти: час працювати для держави, час працювати для народу. Інакше Україну, як цілісну державу, розтягнуть по частинах наші любі сусіди.
Хто хотів крові – дочекався…
Руслан УГРИНЧУК
|
