Кривава субота та штурмівна неділя
Моторошні кадри телевізійних репортажів та розповіді очевидців подій, що відбулися на Майдані вночі з 29 на 30 листопада, шокували країну та світову спільноту. Гумові кийки, які завзято приземляються на голови, руки, ноги та інші частини тіла наляканих демонстрантів, дебелі беркутівці, що наздоганяють мітингарів у провулках, та десятки поранених людей, що в паніці ховаються в Михайлівському Соборі – ось коротка ретроспектива подій тієї ночі.
Згодом озвучене владою абсурдне пояснення дій силовиків, начебто термінова необхідність встановити на столичному майдані новорічну ялинку та кіоски для ярмарку, скидалося на глум. Тисячі українців, обурені такою наругою з боку влади, без жодних закликів та політичних кличів, почали гуртуватися на Михайлівській площі з однією вимогою – негайна відставка Президента. Кількома годинами пізніше розлючений натовп, вже під проводом опозиціонерів, повернувся на майдан Незалежності, зніс металеві щити довкола місця спорудження новорічної ялинки та зайняв територію майдану біля стели. Зі злощасної ялинки спорудили барикади.
Київ «трусило» цілий день. Події розгорталися блискавично одна за одною та все більше набували контурів революції. Мітингувальники захопили адмінбудівлі КМДА та Будинку профспілок, намагалися штурмувати Адміністрацію Президента, «наїджаючи» на «Беркут» бульдозером та запускаючи в міліціянтів шматки бруківки. Знову десятки поранених та зафільмованих побиттів. Згодом виявилося – це справа рук провокаторів.
Впродовж вечора провокації відбулися ще кілька разів. Опозиція не завжди встигала реагувати на швидкоплинний та мінливий розвиток подій. Петро Порошенко та Віталій Кличко кілька разів силою та вмовляннями забирали колони людей з Банкової на майдан, закликаючи остерігатися провокацій. А коли увечері кількість мітингувальників, що зібралися на майдані Незалежності, перевищила півмільйона, контролювати натовп стало вкрай важко. Лідерам дорікали відсутністю плану дій та вимог. Врешті, їх було озвучено у понеділок.
З цього приводу на погоджувальній раді ВР опозиціонери навіть розіграли невеличкий спектакль: ось вони рішуче крокують залом прямо до столу, де сидить скіпер Володимир Рибак, ось дивляться на нього з-під лоба та емоційно, розмахуючи руками, озвучують два пункти своїх вимог: відставка уряду Азарова та «припинення політичних репресій, тобто звільнення Юлії Тимошенко і трьох активістів, затриманих під час минулої акції». І останній акт – політики демонстративно покидають будівлю Верховної Ради. Завіса. Про імпічмент Президенту чомусь не йшлося.
Страйкарі і провокатори
На суботні події у Києві Івано-Франківськ відгукнувся багатотисячним мітингом. Під стінами ОДА зібралася, за різними оцінками, від 10 до 15 тисяч містян. Одночасно із народним віче відбулися позачергові сесії обласної ради та місцевих рад різних рівнів. Депутати прийняли рішення звернутися до керівників держав ЄС, США та інших держав про застосування санкцій до Президента та Уряду України, вимагали їхньої відставки. Лунали заклики до членів Партії регіонів вийти із партії, до «білодомівців» – викинути портрети Януковича зі своїх кабінетів. А депутат облради, «свободівець» Василь Попович закликав «підприємців припинити платити податки, бо ця влада не заслуговує на те, щоб утримуватися з нашої кишені».
Згадали ще одну подію, що відбулася в Івано-Франківську у ту саму ніч, що й силовий розгін Майдану – жорстоке побиття одного з молодіжних лідерів франківського Євромайдану. Він з товаришем повертався до свого хостелу, коли його перестріла трійця молодиків і у кращих традиціях вуличних «розбірок» попросили цигарку. Нині Кицюк у лікарні з глибокими порізами на ногах та черепно-мозковою травмою. Його лікування депутати теж взяли під контроль.
Також на недільному віче людей закликали до загального страйку. Приклад подав сам мер, що уже наступного дня разом з усім апаратом підлеглих написав заяву на відпустку за власний рахунок. Страйкувати в понеділок вийшли також підприємці та базарні торговці, студенти. Протягом цілого дня люд мирно гудів під вікнами облдержадміністрації. Інцидент трапився лише під вечір. Кілька молодиків з натовпу, що продовжували стояти під ОДА, виламали двері в адміністрацію, бо начебто «хотіли погрітися». І якби підлітків з розлюченими міліціонерами не розборонив міський голова Віктор Анушкевичус, хто його знає, чим усе закінчилося б.
Подвійна революція
У подіях останніх днів багато що залишається незрозумілим. Приміром, те, чому Президент цілий день після свавілля беркутівців на Майдані зволікав зі зверненням, яке мало б прозвучати миттєво. Натомість передав слово силовикам, що всіляко виправдовували дії своїх підлеглих, чим лише більше збурювали народ. Доволі невиразне письмове звернення, де Президент висловив «глибоке обурення» з приводу розгону Майдану з’явилося лише у суботу ввечері. Втім, навряд чи когось розчулило. А інтерв’ю Президента у стилі «винні будуть покарані», що з’явилося на телебаченні у понеділок, виглядало як гвалт навздогін поїзду.
Будь-які заяви Президента не відбілять його в очах електорату. У які б кольорові папірці не загортали те, що сталося.
Політична гойдалка хитнулася для Президента не в кращий бік. Схоже на те, що нині проти Віктора Януковича ополчився не лише натовп на вулиці, а й «в тилу». За кілька днів розхиталися лави Партії регіонів. Кілька нардепів відразу заявило про вихід із фракції – Інна Богословська, Давид Жванія та Микола Рудьковський. Із засудженням розгону Євромайдану виступили Сергій Тігіпко та Ірина Бережна. Остання, зокрема, заявила, що в Україні має бути введено надзвичайний стан і призначені нові вибори. У понеділок опозиція уже оперувала інформацією про понад три десятки парламентарів, готових викинути свої «регіоналівські» партквитки.
Втім, такий розвиток подій важко назвати зовсім несподіваним. Нерозуміння у рядах партії триває уже рік. За цей час між прибічниками курсу на Росію та європейського вектора не вистачало лише пунктирної позначки. Також ішло взаємне встромляння палиць в колеса між «групою Льовочкіна», «сімейним» блоком та земляками гаранта. Хто кого переконає, перекупить чи перехитрить зараз, покаже час.
Як підтвердження цих здогадок, у суботу зранку, одразу після повідомлень про розгін мирного зібрання, у ЗМІ з’явилася інформація про те, що посаду глави Адміністрації Президента за власним бажанням залишає Сергій Льовочкін. Втім, протягом вихідних інформація не підтвердилася, а у понеділок стало відомо, що заяву Льовочкін таки писав, але Президент відмовився ставити під нею підпис. Втім, незважаючи на порушення стрункості «регіональних» лав, у вівторок на засіданні парламенту опозиції все ж не вдалося відправити у відставку уряд Миколи Азарова. За відставку проголосували лише 186 народних обранців з необхідних 226-ти. Фракція Партії регіонів дала лише один голос «за». Відповідно до закону, цього року ініціювати відставку Кабінету Міністрів уже не можливо. А чи видасть розпорядження про розпуск Президент, наразі питання без відповіді.
Загадкою залишається і те, хто ж візьме на себе відповідальність за розгін невинних демонстрантів у ніч з 29 на 30 листопада. Звільнення начальника київської міліції з боку влади – звичайне переведення стрілок, що зрозуміло, здається, всім. А той факт, що міністр внутрішніх справ залишився на посаді, свідчить про те, що всю відповідальність за суботні події Президент узяв на себе. Хоча, очевидно, що розпорядження давав не він.
Неоднозначні заяви пролунали з уст Президента в понеділковому інтерв’ю. Віктор Янукович оголосив про початок переговорів з Росією «уже на цьому тижні», але й від Європи не відрікся. Втім, питання, чи відповість у світлі останніх подій Європа взаємністю?
Якщо Віктор Янукович і справді твердо вирішив ступити на слизьку проросійську стежину, що веде в бік Митного союзу, то шлях на Захід для нього відрізаний остаточно і назавжди. Росія залишиться єдиною країною, де імовірно писатиме мемуари Віктор Янукович після виходу на пенсію. Навіть після невеликого потурання Володимиру Путіну пресинг із боку Москви посилиться та зміцніє. Адже Росія мастачка у підставлянні Україні плеча, яке згодом щоразу виявляється підніжкою. Україна ризикує залишитися наодинці зі своїми проблемами і ще глибше зануритися в глухий застій.
Нині Віктор Янукович з офіційним візитом перебуває у Китаї, Микола Азаров пакує валізи до Москви. Якими граблями можна розгребти наростаючий і збентежуючий хаос у суспільстві, начебто нікого не хвилює. Очевидно, що Україна скочується до чергової глибокої політичної кризи з туманними перспективами вирішення.
Хтось затіяв небезпечну гру. Хтось інший, можливо, нальоту намагається перехопити ініціативу під свій контроль за принципом: якщо рух не можна знищити, його потрібно очолити. Наразі головне, аби вирішення проблем не зводилося лише до силових методів, адже головних проблем мітингарів не вирішити кийками та не змести водометами. Це найгірший з усіх можливих сценаріїв розвитку подій. Він загрожує розколом країни.
Андрій ХМАРА
Фото із сайтів www.pravda.com.ua; ua.korrespondent.net
|
