Андрій Троценко:
«Голова ОДА – це президент, тільки в межах області»
Публічно визнати, що область від його звільнення з посади голови ОДА виграє, може далеко не кожен. Потрібно бути сильною особистістю, без амбітного «влада заради влади». Андрій Троценко зміг. Чому склалися такі обставини, і з чим доведеться зіштовхнутися новому керівнику області – в ексклюзивному інтерв’ю екс-голови ОДА Андрія Троценка «Західному кур’єру».
– Перше запитання з елементом жарту. В нинішній складний перехідний час скільки «виставили», щоб передати Олегу Гончаруку «колоду» губернаторства?
– Не «викладав» жодної копійки, коли ішов на цю посаду, і, зрозуміло, не «викладав» жодної копійки, щоб піти з посади. Навіть моє призначення відбувалось дещо кумедно. Дзвінок з Адміністрації Президента, кажуть: готуємо указ, як правильно ваше прізвище – Троценко чи Проценко?.. В державі вирував хаос. Ситуацію потрібно було вирулювати. В нашій області майже два місяці панувало безвладдя, яке загрожувало повною зупинкою всієї господарки, фінансової системи, казначейської системи. Одразу після призначення, щоб втримати ситуацію, потрібно було приймати швидкі рішення.
– З чим доведеться зіштовхнутися новому голові ОДА? Які найбільш проблемні питання в області?
– На прес-конференції я сказав, що призначення нового голови ОДА дасть області більше позитиву. Олегу Гончаруку, який є 100% з команди Петра Порошенка, буде відповідний рівень довіри. Тобто він зможе пролобіювати для області те, чого не вдалося мені. Оскільки я ставленик «Батьківщини», мене не розглядали як людину, яка може продовжити перебування на цій посаді, відповідно відчувалося відсторонення від потреб нашої області. На ті меседжі, які я старався «протягнути» чи через Кабмін, чи через Адміністрацію Президента, не відповідали. Я бачив, що мене не чують або не хочуть чути. Нове призначення, дуже сподіваюся, зламає цю тенденцію. Для області важливо, щоб відновилися фінансові потоки, щоб відновилися бюджетні призначення (це і по фонду регіонального розвитку, і по субвенціях, і по капітальних видатках). Станом на той момент, коли я пішов з посади (наголошую!), жодної копійки з Державного бюджету в область в частині капітальних видатків, субвенцій або з фонду регіонального розвитку не надійшло. Це було і важко, і дивно, і страшно. Надіюсь, що новий голова перші свої кроки зробить в напрямку, щоб зконтактувати з Кабінетом Міністрів і все-таки вибити до кінця року хоч якісь ресурси. Розуміємо, що закінчується календарний рік, що немає достатньо часу, щоб освоїти кошти, адже це тендерні процедури. Але братися за це, однозначно, потрібно. Ще є кілька місяців і потрібно спробувати ефективно попрацювати.
– Не надто приязне ставлення центральної влади було до вас як до представника «Батьківщини» чи це загалом ставлення до Прикарпаття, яке передалося від попередників?
– Відомо, що попередня влада робила дуже багато для південного сходу, адже це їхній електорат, їхні політичні симпатики. Коли їздили на схід, мали можливість порівняти, який, скажімо, стан доріг в Донецькій області і який в Івано-Франківській. Там субвенція дорожнього господарства вимірювалася сотнями мільйонів, тоді як в нас десятками мільйонів. На початку, як тільки я став головою ОДА, ми спілкувалися з Гройсманом, і він казав: Андрію, для нас зараз Івано-Франківська область стане такою, як для них була Донецька область. Однак в результаті я цієї зміни не відчув. Не було конкретних кроків, конкретних речей, які б ми могли зреалізувати на теренах нашої області.
З іншого боку, ми повинні розуміти загальну ситуацію в державі. Бачимо, що відбувалося декілька корегувань Державного бюджету, і цей ресурс в основному перенаправлявся для обороноздатності нашої держави. Тому, розуміючи ситуацію, я і не дуже очікував, що Івано-Франківська область буде в якомусь пріоритеті. Більше того, доводилося винаходити кошти з обласного бюджету для того, щоб вирішувати питання фінансування 5-го батальйону, військової частини Нацгвардії, спецбатальйону «Івано-Франківськ». Тобто, ми розраховували виключно на власні сили.
– А чи не здається вам, що посада голови ОДА в нинішніх умовах безгрошів’я, хаосу дещо нівелюється?
– Не треба звужувати повноваження голови ОДА. Вони дещо зменшились порівняно з тими, які були ще рік тому, скажімо, в частині призначень керівників структурних підрозділів органів центральної виконавчої влади. Маю на увазі управління по лінії лісових ресурсів, земельних ресурсів, силових органів і т.п., але це не означає, що голова адміністрації не впливає на процес. Як Президент в державі – найвища посадова особа, так само голова ОДА за аналогією виконує ту саму функцію. Тобто, це президент, тільки в межах області. Повноваження досить великі. Інша справа: дуже важливо, щоб вони реалізовувалися не в якийсь феодально-наказовий спосіб, а щоб реалізовувалися на основі авторитету голови ОДА і довіри, яку він до себе створить. Дуже важлива співпраця з депутатським корпусом. Як тільки я прийшов на посаду і відчував, що реальної підтримки від центральних органів виконавчої влади ми не маємо, зрозумів, що тут обласна адміністрація і обласна рада повинні працювати як відлагоджений механізм. Всі наші проекти, які ішли на сесію, готувалися спільно з комісіями облради. Кулуарно ми нічого не робили.
– І вас, і Олега Гончарука через ваших батьків пов’язують з фінансово-промисловою групою Приват. Мовляв, обидва ставленики одного олігарха, хоч і представники різних політичних сил.
– Мене завжди пов’язували з батьком. Займався бізнесом – говорили, що це батько інвестує. Ставлюся до цього спокійно, адже навіщо когось в чомусь переконувати, якщо люди думають так, як їм хочеться думати. На посаду голови ОДА мене висунула виключно «Батьківщина», виключно за партійною квотою. Коли мені на різних зустрічах говорили, що я протеже мого батька і групи Приват, я лише посміхався. Хоча можу сказати: до групи Приват в мене нейтрально позитивне ставлення. Тобто я ніколи не відчував якогось негативу або протистояння.
– Однак з представником Привату, народним депутатом Олександром Шевченком у вас не зовсім хороші стосунки …
– Нормальні стосунки. Просто на деякі речі можна дивитися з різних боків, і кожна сторона буде вважати, що є правою. Якщо мова про вулицю набережну Стефаника, об’єкт, який дуже важливий і який ми визначили як ключовий для ОДА, то ситуація наступна.
На капітальний ремонт комунальних доріг в обласному бюджеті було передбачено 21 млн. грн. Це мізерна сума. З цих 21-го мільйона 15 млн. грн. область згодилася віддати на ремонт набережної Стефаника. Івано-Франківська міська рада підтримала нашу ініціативу і пообіцяла, що знайде в міському бюджеті ще 10 млн. грн. Таким чином нам вдалося акумулювати 25 млн. коштів. Олександр Шевченко звернувся до нас, що він має цікаву нову технологію і було б доцільно, якби її застосувати у ремонті Набережної. Хочу нагадати, що проект, який ми взяли за основу для реалізації будівництва дороги, був розроблений Івано-Франківським УКБ. Для того, щоб включити «зелене світло» для Шевченка в частині застосування його технології з ремонту доріг, ми зробили так звану альтернативну технологію. Таким чином на тендер ми виставили дві технології: стандартну технологію, розроблену УКБ, і альтернативну технологію, запропоновану Олександром Шевченком, яка, за його словами, мала бути наполовину дешевшою, ніж стандартна технологія. Однак в результаті вийшло зовсім інакше. Тендер альтернативна технологія програла. Як державний службовець я не мав права впливати на результати тендера. Виграв той, хто запропонував меншу ціну. А ціна відрізнялася майже в чотири мільйони. Це непорозуміння, можливо, і стало причиною того, що ми по-різному почали дивитися на деякі речі.
– На вашу думку, якими сьогодні можуть бути інтереси Ігоря Коломойського на Прикарпатті? Тепер, мабуть, варто говорити не лише про бізнес-інтереси, а й політичні інтереси.
– Прикарпаття сприйме будь-яку філософію, будь-яку політику, яка буде спрямована на створення національної ідеї. Якщо пан Коломойський активно допомагає і робить все від нього залежне, щоб стримати агресора, не допустити поширення терористичної загрози, це означає, що ця людина і його команда має право для того, щоб реалізувати свої напрацювання, в тому числі і в політичному напрямку. Зараз буде конкуренція демократичних партій і демократичних ідей. Кому люди віддадуть кредит довіри, той і буде в області визначальною політичною силою. А довіряють, мені здається, зараз не політичним брендам, а людям, які стоять за тією чи іншою політичною силою.
Що може цікавити Приват на Прикарпатті… Є речі, які їм було б цікаво реалізувати в нашій області, але в цьому, однозначно, потрібні серйозні державні важелі. Це позитивні речі. Наприклад, запустити «Нафтохімік Прикарпаття» – завод, який вже роки простоює. Для того, щоб це зробити, зрозуміло, що виключно бізнесових зусиль є недостатньо. Потрібна політична і владна воля, аби це відбулося. Друге – це нафтогазовий сектор, один з найпотужніших напрямків розвитку в нашій області. Він також потребує постійної підтримки, адже розуміємо, від того, чи буде збільшуватися дебет і кількість свердловин на території нашої області, залежить і те, як ми будемо переживати цей і наступні осінньо-зимові періоди, чи достатньо в нас буде енергетичного ресурсу. І в цій частині також потрібні, окрім бізнесових, владні повноваження. Те саме можна проектувати на інші напрямки, в яких група Приват має інтереси. Єдине застереження, аби це не перетворювалося на монополію. Коли представник якоїсь політичної сили очолює найвищу виконавчу вертикаль області і сприяє розвитку реальної економіки – це позитив. Якщо він буде робити все, щоб не допустити конкурентів, то це однозначно негатив. До прикладу, якщо б група Приват створювала перешкоди для розвитку гірськолижного курорту, альтернативного «Буковелю», то це було б неправильно. Але і суспільство тоді буде реагувати. В нас доволі потужні депутатські корпуси, тож, думаю, в цій частині буде досягнутий якийсь баланс.
– В переліку підприємств, що уряд запланував пустити з молотка – «Локомотиворемонтний завод». Нещодавно колективу намагалися представити нового директора. З Дніпропетровська. Чи доцільно в нинішній час віддавати на приватизацію прибуткове підприємство?
– Рішення про включення «Локомотиворемонтного заводу» до переліку підприємств, що підлягають приватизації, було прийнято ще урядом Миколи Азарова. Уряд Арсенія Яценюка, поряд з іншими підприємствами, які внаслідок приватизації можуть принести значні кошти в Державний бюджет, залишив «Локомотиворемонтний» в цьому переліку. Про представлення нового керівника з Дніпропетровська я довідався в той день, коли цей чоловік приїхав до Івано-Франківська. Ніхто зі мною цього не узгоджував. На мою думку, це кардинально неправильно. Адже «Локомотиворемонтний завод» зі 100% державною формою власності, тож голова обласної адміністрації мав би погодити нового керівника. Оскільки ж він прибув на підприємство в якості виконувача обов’язків директора, то голову ОДА принаймні мали б хоч поінформувати. Мене до відома не поставили. Коли мене запитують, хто за цим «стоїть», то тут, напевне, потрібно попрацювати журналістам і проаналізувати особу в.о. керівника підприємства, якого намагалися представити колективу. Варто прослідкувати цей ланцюжок, щоб зрозуміти, хто приватно зацікавлений в приватизації підприємства. Моя особиста позиція однозначна: «Локомотиворемонтний завод» – це успішно діюче підприємство. Навіть у цей складний час тут дбають про людей, розбудовується інфраструктура. Логіки його приватизації з точки зору розвитку Івано-Франківщини нема. Уряд має інші міркування на цю тему. Позиція голови ОДА як посадовця не може іти кардинально врозріз з позицією уряду. Я був керівником виконавчої гілки в області і зобов’язаний виконувати рішення, які приймає Кабмін. Інакше в державі відбувалися б перманентні постійні протистояння.
– Практика з посадою голови ОДА показує, що як тільки людина отримує призначення, то в ту ж мить її починають «знімати». Першим таким іспитом (і, мабуть, інформаційним приводом для чуток) для нового голови будуть парламентські вибори, а точніше політичний розклад в парламенті після них: якою буде коаліція і хто буде прем’єром. Ваш прогноз…
– За будь-яких розкладів є Президент. Посада голови ОДА – це президентська вертикаль, хоч і проходить погодження в Кабінеті Міністрів.
Що ж до майбутньої коаліції – не буду робити прогнози, хто які отримає відсотки, але переконаний, що таких політичних сил, як Комуністична партія, як Партія регіонів у парламенті вже не буде. Це дуже важливо. Всі політичні сили, які прийдуть, мають демократичне, проєвропейське спрямування. Це буде об’єднуючий фактор.
– Нинішні домінанти політичного процесу прийшли до влади на хвилі протесту, спричиненого відтермінуванням Януковичем Угоди про асоціацію. Цього тижня Україна і ЄС відклали імплементацію Угоди про асоціацію (в економічній частині) до 31 грудня 2015 року. Це не зрада Майдану?
– Мені здається, що зараз іде серйозний аналіз всіх складових геополітичної ситуації. Можливо, цей момент, який ми бачимо з відтермінуванням асоціації, – це частина плану, який дає можливість утримати це хитке, але перемир’я. Для нас воно дуже потрібно. Наші військовослужбовці потребують певного відпочинку, потрібно, щоб наші Збройні сили перегрупувались, доукомплектувались. Бачимо, що відбувається активне підсилення і бронетехнікою, і іншою зброєю наших військових підрозділів. Можливо, це частина великої геополітичної гри. Не хотілось би зараз робити якихось негативних висновків. Думаю, що в найближчі два тижні влада щодо питання асоціації розставить всі крапки над «і».
Розмовляв Антін ТИМУРА
|