Люстрація по-франківськи: хто, кого і як?

Ідею люстрації Прикарпаття, серед інших регіонів, підхопило ще «гарячою» – відразу по завершенні революції. З тих пір тема народного пропісочування високих кадрів чи претендентів на чиновницький статус в регіоні регулярно засвічувалася у ЗМІ. А місцеві активісти, як безпосередні виконавці «волі народу», збилися з рахунку тих, чиє не зовсім благовидне минуле з їхньої руки стало предметом публічного обговорення. «На сьогоднішній день мова однозначно йде про сотні», – відповідаючи на запитання «ЗК» щодо кількості пролюстрованих, заявив один із видних членів Координаційної ради Прикарпаття – органу, що до останнього часу займався викликами на килим «підозрілих» кадрів. Цифра солідна, особливо враховуючи те, що на народне обговорення посадовці та кандидати прямують добровільно – юридичного механізму в державі досі нема, як і обіцяного післяреволюційною владою закону про люстрацію. Втім, на останньому зі своїх засідань Координаційна рада області, безпосередньо з ініціативи чинного голови Віктора Неміша, прийняла рішення відмежуватися від теми кадрових призначень, чим спантеличила добру половину власних членів. То що все-таки відбувається у люстраційних нетрях краю?

«Або я іду звідси і більше ніколи сюди не повертаюся, або ми припиняємо роботу із кадровими призначеннями. Це моя позиція, – безапеляційно відрізав Віктор Неміш, котрому, на пару зі ще одним активістом Михайлом Бойчуком, днями невідомі спалили автівку. –  Або ми розпускаємось, розходимось, або займаємось тим, чим маємо займатись, крім призначень».
Втім, навіть з огляду на таку  «реброву» постановку питання, ініціативне рішення голови підтримали далеко не всі члени. Перечили по-різному: навіщо, мовляв, було починати бавитися в оту люстрацію, аби зараз отак-от  плигнути в кущі?; а як чинити, коли громада прямо вимагатиме провести «народну перевірку» того чи іншого чиновника, як тоді бути? Хтось пропонував компромісний варіант: «долюструвати» принаймні тих, кого почали. Інші – обмежитися люстрацією у правовому полі, тобто депутатськими запитами, відкритими дискусіями, приміром, у прямому ефірі. Треті були схильні рішення не голосувати взагалі, припинивши розгляд кадрових питань без «зайвих рухів». Четверті – наполягали на офіційній декларації намірів саме голосуванням.
«Тепер я починаю розуміти, про які три сформовані у нас тут групи час від часу говорить Троценко, – навідліг рубонув один із членів КР Олександр Сінкевич. – Одні – це ідіоти, такі, як я, романтики, які вірять, що кров пролилася недаремно. Другі – це люди, які дерибанять свої справи і плямують нас. А є ті, які просто отримали завдання – нас обезглавити, знівелювати і розпустити». Хто є хто, Сінкевич все ж не уточнив.
Втім, голосування - позитивне, таки відбулося. Більшість присутніх на засіданні членів піднесли руки вгору на підтримку рішення розпрощатися із кадровою темою. Але тут-таки окремі члени заявили про відсутність кворуму…
…На цьому місці, очевидно, є сенс детальніше подлубатися в питанні, що ж, власне, являє собою Координаційна рада – орган, що, цитуючи одного з доповідачів на останньому засіданні членів, «тримає у стресі всіх місцевих крохоборів».
Отже, відправною точкою її існування є січень цього року. Свої основні функції, в тому числі в площині люстрації, КР перейняла від іншої організації - Штабу національного спротиву. Після завершення революції такі організації, як Правий сектор, Самооборона, Народна рада та інші рекрутували туди зі своїх лав однакову кількість членів, аби координувати дії. Згодом Штаб спротиву, за словами активістів, «спонтанно» переформатувався в Координаційну раду.
Спочатку кількість членів передбачалася стала – 56. По семеро делегатів від восьми структур. Але згодом структур-учасників стало більше, дехто обмежився меншою кількістю членів. Тож наразі зареєстрованих учасників близько півсотні. Стабільно присутні на засіданнях – близько 35. Саме така вільна структура, не зав’язана статутом і печаткою (водночас усі її члени – учасники офіційно зареєстрованих організацій), стала козирем Координаційної ради, що при потребі можна було викласти на стіл.
У порядку денному органу з самого початку спостерігався плавний зсув пріоритетів у бік вирішення саме кадрових питань. Чи то проблема в якийсь момент виявилася найактуальнішою, чи то для ЗМІ – найцікавішою, тому отримала всебічне висвітлення. Тут, варто зауважити, як дорадчо-рекомендаційний орган, члени ради усі місяці працювали переважно з оберненим знаком: своїми прямими рекомендаціями добилися лише кількох призначень. Це – перший заступник прокурора області Володимир Торованин, рекомендований КР на посаду начальника УМВС області Василь Христін став в.о. начальника УБОЗу. Також члени ради пролюстрували громадським обговоренням усіх спущених згори голів райдержадміністрацій (однак дискусії щодо цього питання тривають і досі). Втім, незрівнянно більше кандидатів на посади забракували. Найрезонанснішими «зарубаними» відомствами стали  МВС та СБУ області.   
Втім, саме на кадровій темі члени врешті і самі побили глеки.
– Замість того, щоб займатися речами, які треба ламати, Координаційна рада в якийсь момент перетворилася на кадрову комісію для силових структур, - відверто прокоментував ситуацію  «ЗК» один із членів Координаційної ради Роман Островський.  – Замість того, щоб виконувати функції контролю за діями влади, КР чомусь перетворилася на її замінник, на саму владу. Її феномен успішно провалився.
– Коли саме це сталося?  
– Якщо в часових рамках, десь місяці півтора-два тому. Якщо «коли» – це як причина, то тоді, коли деякі члени ради чомусь почали вважати, що можуть поставити собі кишенькового начальника УМВС, прокуратури і т.д. Почали робити якісь речі, які незрозумілі для інших.
– Можете конкретизувати: хто саме і які речі робив?
– Думаю, що мене розірвуть після того, як я це скажу, але те, для чого Координаційна рада створювалася, зараз далеко загубилось. Звісно, ми почали рідше збиратись. Але навіть на цих зібраннях народ ділиться на дві частини – люди, які намітили плани і діють, і люди, які намітили плани і чекають нового засідання, щоб знову намітити плани. І я не хотів би їм робити піар. Знаєте, хочу ще додати до питання про підпали. Є ще двоє-троє людей, які можуть з цього приводу переживати. Решта можуть спати спокійно – вони нічого не роблять.
Чинний голова Координаційної ради Віктор Неміш  також прокоментував «ЗК» ініційоване ним рішення про відхід від теми кадрів:
 «Я за те, щоб Президент, який прийде, навів порядок в державі. Не може бути так, що незрозуміло хто і незрозуміло як  постійно бігає і щось розказує. Але разом з тим я за те, щоб громада могла контролювати діяльність управлінь, взяла на себе контролюючі за владою функції. Тому зараз ми переформатовуємо свою діяльність. Наприклад, ми активно створюємо громадські ради при кожному управлінні. Ми будемо перевіряти рішення чиновників, їхні накази, що і як вони планують робити, як розпоряджаються  бюджетними грошима. Ці функції ми плануємо в перспективі взяти на себе. Але зараз ми відходимо від питання кадрів. Ми будемо займатися вишколом хлопців, які готові захищати свій край, іншими  суспільно-політичними проблемами області – їх теж багато. Призначення зараз цікавлять нас найменше. Звичайно, якщо Президент буде ставити людей, які скомпрометували себе у старій владі, або вони далі будуть залишатися на посадах, ми ці питання будемо піднімати, і я говорю про це відкрито. Але все буде відбуватися в іншому форматі».
Дискусійне рішення Координаційної ради співпало  у часі з візитом на Прикарпаття Єгора Соболєва, голови Люстраційного комітету України, якого, до речі, протягом усього франківського «вояжу» супроводжував уже згаданий вище активіст Роман Островський. Приїзд головного «люстратора» країни, що був покликаний розставити крапки над «і» у вирішення тих чи інших кадрових питань, лише породив ще більше нових суперечностей. Обіцяючи вимагати прийняття закону про люстрацію від чинного складу Верховної Ради,  водночас Соболєв наголошував на пріоритетній участі у процесі громади, озвучив далеко небезспірні люстраційні критерії відбору кандидатів. Приміром, за його словами, наявність професійного досвіду повинна стати підставою для додаткової перевірки кандидата на посаду (чи не була ця людина задіяна в певних корумпованих схемах, особливо це стосується правоохоронних органів). Тобто пріоритет громадський активіст закликає надавати кандидатам без досвіду, натомість залучити спеціалістів як консультантів. Також чиновниками не повинні бути ті, хто свого часу займав керівні посади в Компартії. А ще агенти і випускники шкіл КДБ. До ветованого переліку належать особи, які колись притягалися до відповідальності за корупційні схеми, за часів Януковича чи під час Майдану обіймали високі посади (крім тих, хто написав заяву на звільнення), а також узагалі не розглядатимуться групи, які підтримували окупацію в Криму. Далі пряма мова Єгора Соболєва на прес-конференції в Івано-Франківську:  
«Як на мене, ваша громада має бути більш згуртована, більш вимоглива щодо підбору нових посадовців. Я думаю, що в цьому сенсі Львів і навіть Волинь попереду. З іншого боку, у вас доволі сильні медіа, що є завжди дуже важливим фактором для очищення влади. Я за те, щоб вся Франківщина стала люстраційним комітетом. Коли якась група людей стане і скаже: ми люстарційний комітет – такий підхід я вважаю неефективним. Набагато краще, коли ця група людей скаже: ми за підбір людей через нові відкриті кадрові конкурси. Ми, своєю чергою, просимо всіх громадян брати участь у цих конкурсах, як висуваючи кандидатів, так і збираючи, передаючи інформацію про кандидатів, які уже висунулися. Ми готові допомагати відповідним органам організувати кадрові комісії. Отаким має бути Люстраційний комітет, таким ми його робимо в Києві. В нас немає 10 чи 20 людей, які сидять і вирішують кому і у якому міністерстві працювати. Ми кажемо: давайте конкурси, забирайте одіозних осіб і голосуйте за закон про люстрацію. Це наше завдання».
Андрій ХМАРА