Економічна програма уряду: олігархам – гроші, народу – борги
Днями в помпезній обстановці, за присутності Президента Януковича, прямої телетрансляції на всю Україну на засіданні Кабінету Міністрів України було схвалено Державну програму активізації економіки на 2013-2014 рр. За останні роки українцям було запропоновано ледь не десяток економічних програм, проектів, концепцій, жодна з яких на практиці так і не була зреалізована. В надрах "новітнього” азарівсько-арбузівського уряду на цей раз народилася дворічна програма розвитку української економіки, що є певним новаторством для влади. Однак, коли уважно вдуматися в причини таких пожежно-короткотермінових заходів, то відповідь лежить на поверхні: попереду 2015 рік – рік президентських виборів.
Саме до них треба створити видимість напруженої праці, забезпечити стійкість режиму Януковича, закласти підвалини для розбазарювання мільярдних коштів, бо якщо не вдасться виграти президентську гонку, що є наймовірнішим при нинішній соціальній ситуації та настроях людей, то знову збагатитися самим, залишивши у спадщину народу від свого правління державно-борговий зашморг, злидні та знищену економіку.
Головне в програмі, на думку державних високопосадовців, це величезний її кошторис: близько 380 мільярдів гривень. Нагадаю, що дохідна частина Державного бюджету України на 2013 рік – 361 мільярд гривень. Де планується взяти на 2 роки таку суму грошей? З державного бюджету – 22,9 мільярда гривень, 8,7 – мільярда з місцевих бюджетів, 165,4 мільярда – інші джерела, в т.ч. кошти залучені під державні гарантії і 161,3 мільярда гривень – різні джерела. Куди, кому мали б надійти ці мільярдні віртуальні кошти, яких у держави немає?
Пошуки приведуть до отримання кредитів, міжнародної допомоги, випуску різного роду державних облігацій позики. Фактично програма спрямована на фінансування своєї «сім’ї» та олігархів Партії регіонів, на рихтовку та підтримку нині діючої структури економіки, яка приносить їм мільярдні доходи, в той же час залишаючись сировинною і застарілою по суті. Фаворитом серед конкретних галузей економіки, а фактично лобізмом є гірничо-металургійний комплекс, якому уряд через механізм держгарантій планує надати державну підтримку на 10 мільярдів гривень, а також звільнити підприємства галузі від сплати ввізного мита при імпорті обладнання та комплектуючих виробів для нього, які не виробляються в Україні та імпортуються з «метою технічного переозброєння виробництва». Чим ця лазівка реально повертається, вже маємо досвід вільних економічних зон на Донбасі, де замість новітнього технологічного обладнання на мільярди гривень ввозили т.з. ніжки Буша. До речі, меткомбінати Ахметова, Новинського, Боголюбова, Жеваго, Пінчука уже давно модернізовані, тому державне фінансування приватних підприємств та митні дірки – це чергове розкрадання державних коштів.
В той же час на споживчі та орієнтовані на внутрішній ринок галузі, такі як легка і харчова промисловість, фармацевтичний сектор, які мають достатній потенціал імпортозаміщення, швидкі для модернізації, чималий внутрішній попит на продукцію, яка покривається за рахунок зовнішніх поставок, не виділяється практично нічого. І це при тому, що одне з головних завдань прискореного розвитку економіки – сформувати внутрішній попит як виробничий, так і споживчий. Заробітна плата, пенсії, стипендії, інші трудові доходи формують споживчий кошик країни, стимулюють власного товаровиробника. Однак для власних олігархів є цілий державний бюджет, закладений у програмі, а на заробітну плату бюджетникам, на армію, на освіту, медицину грошей не вистачає.
Куди, кому мали б надійти ці мільярдні віртуальні кошти, яких у держави немає?
Прийнята програма не лише не вирішує, а навпаки, ще більше монополізує економіку, що на сьогодні є головним гальмом перетворень, особливо структурних, її активізації. На інноваційні сектори, імпортозаміщуючі галузі, українське фермерство коштів практично не передбачено. Зовсім не будуть жирувати, а точніше не мають шансів на подальший розвиток суб’єкти малого підприємництва. Для пільгового кредитування, а це могло б стати поштовхом для малого і середнього бізнесу, виділяється лише 200 мільйонів гривень на поточний і стільки ж на наступний роки. При цьому з Державного бюджету на ці цілі спрямовується тільки 10,3 мільйона гривень, а решта – з так званих «різних джерел».
Не краща ситуація і в аграрному комплексі. Ті гроші, що планується залучити для агропрому, в основному стосуються крупних товаровиробників сільськогосподарської продукції. Тим часом головне в агропланах сьогодні – це забезпечити доступ до пільгових ресурсів насамперед малим і середнім сільгоспгосподарствам. На жаль, хвалена програма цього не передбачає. І це при сотнях мільярдів гривень для тих бізнесів, які давно зрослися і поріднилися з владою. Треба чітко усвідомити, що за цим криється не стільки економічний, як політичний фактор. Не хоче нинішній режим мати в Україні політично незалежних людей зі своїми статками та поглядами. Краще мільйони безробітних, бідних, в яких на чергових парламентських, президентських виборах зручно купувати за свої накрадені мільйони і мільярди голоси для своїх політичних сил, за свого кандидата.
Досить небезпечною для України в цілому і кожного українця зокрема є в програмі складова, що передбачає основний механізм її фінансування за рахунок держаних гарантій. Нагадаю, під держгарантії мають бути залучені кошти в сумі 165 мільярдів гривень на 2013-2014 рр. По-перше, під які проекти будуть видаватися такі гарантії, по-друге, хто їх отримає, по-третє, хто і яким чином їх буде повертати, якщо проекти виявляться неефективними, збитковими, по-четверте, які заходи, в тому числі кримінального характеру, будуть вжиті до тих, хто не поверне взяті кошти, та на чиї плечі ляжуть додатковим тягарем мільярди нових боргів? На всі питання, крім останнього, відповіді немає. Борги, точніше зобов’язання по державних гарантіях, має повертати Українська держава, тобто весь зростаючий сумарний та гарантований державний борг, який невпинно збільшується при цій владі. Сьогодні на кожного жителя України припадає 11,3 тисячі гривень державного боргу. Якщо врахувати лише працездатних, то це 17,1 тис. гривень, а на кінець 2013 року при закладених в Держбюджеті на поточний рік 50 мільярдів гривень державних гарантій він складатиме більше 20 тис. гривень на кожного простого українця. До кінця 2014 року це буде вже близько 30 тис. гривень. Неймовірно великі гроші візьмуть олігархи, а розраховуватися за них будуть прості люди. І цей тягяр з плечей не зніме не лише нинішнє, але й наступне покоління.
Прийнята програма не лише не вирішує, а навпаки, ще більше монополізує економіку, що на сьогодні є головним гальмом перетворень, особливо структурних, її активізації.
Кожна програма має переслідувати головну мету – розвиток економіки заради зростання добробуту людей. Завдяки її реалізації мають з’явитися нові робочі місця, зрости заробітна плата бюджетників, вчителів, лікарів, військових, пенсії та стипендії, споживчий кошик кожного українця. Однак не заради цього розробляється така широкомасштабна, анонсована програма президента, уряду. Тому й не надали слово представникам опозиції 27 лютого на розширеному засіданні уряду, щоб всі, хто дивився прямий ефір, могли почути від опозиціонерів про справжню суть запропонованої програми, а не її популістський, завуальований, хитро прикритий сплетінням власних інтересів документ для себе, своїх олігархів.
Дмитро Шлемко,
народний депутат України,
голова підкомітету з питань
державної економічної політики України
|
