Традиційно з початком осені в Україні розпочинається новий політичний сезон. А цьогоріч він ще й співпадає з початком місцевої виборчої кампанії, що триватиме з 11 вересня до 31 жовтня. Але особливого пожвавлення у зв’язку з цим в місцевому політикумі поки що не спостерігається. Серпень, як традиційно „мертвий сезон” для політики, був позначений хіба що заявами кількох місцевих достойників про своє майбутнє балотування на посаду міського голови Івано-Франківська та кількома іміджевими акціями нещодавно створеної громадської організації „Нова Галичина”.
Лідер „Нової Галичини” і депутат Івано-Франківської облради Павло Андрусяк, який також є серед основних претендентів на крісло мера облцентру, в понеділок зустрівся з місцевими журналістами у вітальні „Західного кур’єра”. Про його оцінку нового виборчого законодавства, особливості передвиборчої ситуації, а також новий, можна сказати, революційний підхід до формування і функціонування місцевої влади – читайте нижче.
– Пане Павле, буквально годину тому Верховна Рада ухвалила зміни до закону про місцеві вибори. Який, на вашу думку, новий політичний розклад вимальовується згідно з цими змінами?
– Сьогодні знятий ценз в 365 днів щодо реєстрації політичних партій, які мають право брати участь у виборах. Думаю, що це дуже позитивно. Це є крок назустріч громадам. Але, гадаю, це ще не останні зміни. Зміни ще можливі, зокрема в частині дозволу місцевих блоків і самовисунення.
Якщо говорити про позитиви змін до виборчого законодавства в цілому, то в першу чергу це є часткове повернення до мажоритарки. На жаль, лиш часткове. На рівні рад базового рівня (село, селище, місто), там, де є громада, має бути чиста мажоритарка. Це моє глибоке переконання. Тобто виборці мають мати виключно свого депутата.
Другий позитив у тому, що сьогодні вибори до місцевих рад і до Верховної Ради розведені в часі.
– До старту виборчої кампанії залишається менше двох тижнів, а в суспільстві, незважаючи на це, затишшя. Чи це не є затишшя перед бурею?
– Зараз є певна тиша в політичному просторі. Але ця тиша оманлива. Можливо вона є в просторі інформаційному, але неймовірно активно йдуть консультації в середовищі політичних партій, громадських організацій і, скажемо так, місцевих еліт, тобто людей, які сьогодні реально впливають на думку населення. Я сподіваюся, що результатом цих переговорів буде, як мінімум, зменшення кількості кандидатів, що дасть змогу людям легше орієнтуватися, а як максимум – пошук об’єднаного кандидата на посаду міського голови Івано-Франківська.
– Якою, на ваш погляд, буде роль фінансово-промислових груп в нинішній виборчій кампанії? Чи будуть вони брати участь в процесі висунення єдиного кандидата? І чи може бути таким кандидатом Павло Андрусяк?
– Якщо говорити про фінансово-промислові групи в Івано-Франківську, то в мене таке відчуття, що тут немає ні фінансів, ні промисловості. У нас сьогодні будь-який підприємець, який винен банку понад 50 тисяч гривень, – уже олігарх. Тобто у нас, якщо реально дивитися на речі, немає власних ФПГ. Разом з тим у Франківську представлені ФПГ, наприклад „Приват”, що має свої інтереси в області, а тепер вже і в місті.
Коли ми кажемо „фінансово-промислові групи”, то в цьому терміні є серйозний наліт негативу. А я хотів би спробувати знайти в ньому позитив. Річ у тім, що коли ми говоримо про залучення інвестицій, про створення нових робочих місць і все, що з цим пов’язано, ми, як правило, маємо на увазі не державу, а приватного інвестора. Це і є фінансово-промислові групи. Я думаю, що було б непогано, якби вони брали участь у житті міста. Але я маю на увазі не тіньові домовленості, а їхні реальні пропозиції і потім реалізацію цих пропозицій у місті.
– З ким вам буде краще йти на вибори: з „Єдиним центром”, головою обласної організації якого ви є, чи з „Новою Галичиною”?
– У нас є досвід партійної роботи на місцевому рівні. Це досвід минулих виборів. Партії використовувалися для висування кандидатів і для потрапляння в раду. Це всі знають. Але, з іншого боку, чи є хоч один факт, коли будь-яка партійна організація, яка заявила про свою відповідальність, прийняла план дій на чотири (чи тепер вже на п’ять) роки з конкретними індикаторами, показниками, яких треба досягнути і тепер могла б сказати: ми взяли на себе відповідальність в цій частині, ми її виконали (або не виконали). Жодного такого факту! Тобто треба констатувати, що партії на сьогодні – це є механізм потрапляння в раду, але це не є механізм реалізації місцевої політики в місті. Думаю, що нічого не зміниться і на цих виборах. Це перше.
Наступне. Боротьба партійних вождів наверху неймовірно заважає роботі політичних партій тут. Ця боротьба виливається в те, що на місцях партії не в стані між собою домовитися. В результаті міськрада дуже часто блокує будь-які ініціативи чи міського голови, чи виконкому, чи окремих депутатів. Тому що політична партія діє за іншою логікою, ніж логіка інтересів людей в місті.
Кандидати, які будуть іти на міських голів, звичайно, змушені скористатися механізмом висунення від партій. Інших варіантів немає. Але я вважаю, що в ситуації, яка є, міський голова повинен бути позапартійною людиною. Бо йому, як мінімум, потрібно буде стати посередником між тими політичними силами, які будуть присутні в раді, а, крім того, працювати ще й з мажоритарниками. Думаю, треба буде говорити про те, щоб кандидати на міського голову, незалежно від того, якою партією вони висувалися, декларували свою позапартійність після обрання. Це є далеко не остання частина у питанні забезпечення стабільності влади.
Відтак творення нових брендів, які прив’язані виключно до місцевих проблем, виключно до територій, на яких ми живемо, є актуальним. Тому й – „Нова Галичина”!
– Пане Павле, пропагуючи ідею „Нової Галичини”, чи не боїтеся того, що вас можуть звинуватити в сепаратизмі?
– Давайте, як то кажуть, розберемося в дефініціях. Що таке сепаратизм? Це є кроки, спрямовані на розвал чи поділ (назвемо як завгодно) держави. Якщо так говорити, то я думаю, що все, що робилося за останні 19 років, можна назвати в певній мірі сепаратизмом. В Україні була боротьба місцевих еліт і спроби насадити власну ідеологію. Зокрема, і ми – галичани – в тому брали участь. Якщо колись ми змушували Донецьк говорити, що Бандера – герой, то вони тепер пробують нас заставити говорити російською мовою, намагаючись запровадити другу державну. Це хитання маятника. Вважаю, що під приводом будівництва України ми власне займалися її розвалом, або щонайменше поглибленням нерозуміння між регіонами.
Чому в одних країнах відмінності між регіонами – це благо, яке стимулює розвиток країни, а у нас навпаки – проблема? Можливо, тому, що ми не намагалися знайти об’єднавчі точки... Але, підсумовуючи це насправді дуже складне питання, хочу сказати, що любов до України все-таки має починатися з любові до території, де ти живеш, до своєї малої батьківщини. Думаю, що сьогодні при зміні мислення нам потрібна нова Галичина, нова Слобожанщина, нова Волинь, новий Крим, нова Таврія, нова Україна. Ми за 19 років зробили коло і повернулися в точку, звідки починали. Потрібна зміна мислення.
– Якщо будуть внесені чергові зміни у виборче законодавство, зокрема, якщо Верховна Рада дозволить блоки, чи будете блокуватися і з ким?
– Сьогодні „Нова Галичина” запропонувала ідею нового мислення, нової влади і нових відносин між людьми і владою. В принципі, зміну ідеології мислення влади. Ми кажемо: відповідальність, прогнозованість, відкритість, патріотизм по відношенню до міста і до його людей. Ми будемо зараз намагатися розшифрувати людям, що ми маємо на увазі.
Хочу зауважити, що кожна із цих позицій має практичне втілення. Для прикладу, відкритість і прогнозованість влади. Вже довший час стоїть питання: чому в Івано-Франківську ми не можемо побачити проекти рішень влади? Ми бачимо тільки вже готові рішення. Тобто це є елемент непрогнозованості і невідкритості влади. На сьогодні людей просто ставлять перед фактом, що прийнято отаке-то рішення... Міська влада має право на непопулярні рішення, але обов’язково треба розуміти людей. Влада не повинна діяти несподівано, вона не повинна заважати людям жити.
Або візьмемо патріотизм до міста, на якому дуже часто спекулюють. Коли під час виборчої кампанії ми говоримо про важливість зелених насаджень чи місць, де могли б бавитися діти, то, прийшовши до влади, ми не повинні давати дозволи на забудову зелених зон і дитячих майданчиків. Оце і є патріотизм до міста в конкретному вираженні, а не тільки покладання вінків і паління свічок.
Ми запропонували людям саме цю ідеологію. Якщо люди її підтримають, навколо цієї ідеології будуть політичні союзи. На місцевому рівні просто немає значення, хто з якої партії, тут не грають ролі партійні квитки. А має значення авторитет людини, вага її слова і підтримка інших людей.
– А хто входить до вашої команди?
– Якщо буде об’єднання навколо запропонованої нами ідеологеми, то склад команди може бути дуже різний. Єдине, що я можу задекларувати, – це те, що фаховість людей – первинна, а партійність – навіть не вторинна, це сто перше питання. На моє глибоке переконання, містові потрібні менеджери без політики. Ну, з мінімумом політики, бо без неї просто не вдасться обійтися.
„Нова Галичина” – це громадська організація і, відповідно, вона не є суб’єктом виборчого процесу. „Нова Галичина” є інструментом для просування ідеї. Ідеї відкритого міста, ідеї європейських правил життя. Коли по-європейськи живуть не тільки люди, а живе і влада. Тому не питання, хто там в цій громадській організації. Я розумію, що це суперечить загальноприйнятій у нас практиці, коли або навколо партії об’єднуються, або навколо людини. Але ж потім – і це проблема – ми повністю залежимо або від керівництва цієї політичної партії, або від людини. Це ж недобре, коли ми починаємо перекладати на людину відповідальність за все, а потім клянемо цю людину. Це ж патерналізм чистої води, це „совок”.
Ми хочемо зламати цю систему. Ми пропонуємо ідеї європейської поведінки і людей, які поза владою, і людей, які у владі. Контроль за діями влади з боку громадськості сьогодні відсутній з двох причин. По-перше, відсутня інформація, по-друге, далеко не всяка громадськість хоче цим займатися. Але якщо люди не усвідомлять, що вони частина влади – нічого не буде.
– В акціях „Нової Галичини” бере участь багато відомих на Прикарпатті митців, зокрема, Андрухович, Прохасько... Чи означає це, що вони будуть іти з вами в міську чи обласну раду?
– Ні з одним із цих людей не велася мова про те, що ми будемо кудись їх пропонувати, висувати...
Але якщо, наприклад, Юрій Андрухович піде в раду будь-якого рівня в Івано-Франківській області, я буду мати за честь піти разом з ним. Андрухович сьогодні обстоює саме ту європейську поведінку, яку пропагуємо і ми. Він сьогодні – представник Європи в Івано-Франківську і наша гордість в Європі навзаєм.
– Скільки, за вашими прогнозами, буде кандидатів на посаду міського голови Івано-Франківська?
– Теоретично може заявитися на виборчу кампанію стільки кандидатів, скільки є партій. Практично – не має взагалі значення, скільки їх зареєструється. Питання в тому, скільки кандидатів залишиться десь так на 25 жовтня. Оце і будуть основні люди, які візьмуть участь у виборах. Я хотів би дуже, щоб залишилося два кандидати – діючий міський голова і ще хтось один. Тобто щоби було так: є діюча влада і є ті, хто хоче її змінити. Найкращий варіант, якщо ті, що хочуть змінити владу, мають єдиного кандидата. Чи так буде?.. Побачимо.
Записав Тарас ТКАЧУК
Фото Тараса Яковина
|
