Мехіко – Мюнхен – Монреаль
Нова сторінка в олімпійській літописі Прикарпаття відкрилася лише на рубежі 1960-70 рр. Її творцями стали легкоатлет з Калуша Євген Аржанов та майстер ручного м’яча з Коломиї Валерій Гассій.
Аржанов дебютував на Олімпіаді-1968 у Мехіко, хоча за кілька років цього й гадки не мав, що прославиться на весь світ. «Королева спорту» увійшла в життя калуського підлітка зовсім несподівано. На уроці фізкультури у місцевому хіміко-технологічному технікумі юнак настільки швидко здолав 1 000 метрів, що викладач запідозрив учня в обмані. Мовляв, «зрізав» частину дистанції…
Не переставав дивувати Аржанов й надалі. Його коронкою була дистанція 800 метрів, де він встановив рекорд СРСР, що протримався одинадцять років! Апогеєм його кар’єри стала Олімпіада в Мюнхені 1972 року. Вірно вибравши тактику бігу, 24-річний Аржанов на фінішній прямій «втік» від суперників. Не відчуваючи їх подиху, Євген скинув оберти і лише на фінішних клітках його несподівано наздогнав американець Девід Уоттл, якому й дісталося «золото».
В програму мюнхенської олімпіади вперше включили гандбол. Одним з лідерів радянської збірної був гравець краснодарського «Буревісника» Валерій Гассій. Для уродженця Коломиї столиця Кубані стала другою батьківщиною. У 1972-му збірна СРСР фінішувала п’ятою, а через чотири роки в канадському Монреалі зійшла на найвищий щабель п’єдесталу. Гассій став найкращим бомбардиром команди, закинувши 25 м’ячів.
Продовжити олімпійський літопис Прикарпаття могла Леся Леськів у стрільбі. В першій половині 1980-х уродженка Рогатина стала першим номером збірної СРСР і однією з кращих у світовому рейтингу. Відтак звістку про бойкот Олімпіади-1984 в американському Лос-Анджелесі зустріла зі сльозами на очах. Олімпійська мрія нашої землячки здійснилася лише у 1996 році.
Однією з провідних радянських спортсменок 1980-х була скороход Лідія Левандовська, родом з Городенківщини. «Срібна» призерка Ігор Доброї Волі 1984 року в Москві претендувала на поїздку до Сеула-1988, проте до складу делегації так і не потрапила.
|
