Мальовниче село Тишківці Городенківського району, що на Івано-Франківщині, за весь час свого існування виховало сотні справжніх захисників Вітчизни. Для матерів, сестер та коханих юнаки, які одягали військовий однострій, завжди були уособленням сили, мужності та справедливості. Таке відношення до військових існує й сьогодні! В цьому переконаний наш співрозмовник полковник Богдан Васильович Петруняк, який теж родом з села Тишківці.
Зараз він служить на посаді заступника командира 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України з виховної та соціально-психологічної роботи. Свій військовий шлях він починав з солдата строкової служби в Чехословаччині. Як і більшість підлітків, у радянські часи мріяв бути військовим. Ця мрія здійснилась, коли юнак вступив до Львівського вищого військово-політичного училища.
Офіцерська служба завжди була нелегкою. Служити доводилось у різних умовах – на Далекому Сході, де температура повітря складала мінус 54 градуси за Цельсієм, і в Південному Лівані, де температура плюс 54 градуси. Доводилось виховувати солдат різних національностей, яких за два роки потрібно було навчити в будь-яких умовах діяти впевнено, вміло та злагоджено. Особливо наш співрозмовник згадує ті часи, коли він, будучи заступником командира понтонно-мостової бригади з виховної роботи, приїжджав на збірний пункт, з якого він сам призивався у далекому 1975-му, за молодим поповненням зі свого рідного села. З земляками служити легше фізично і морально. Звісно, коли в твоєму підрозділі служать сини твоїх друзів, родичів та близьких, на плечі лягає велика відповідальність, адже по сусідству з їхніми батьками живуть і твої батьки. Тоді про якусь там дідівщину й мови ніколи не було. До цього часу полковник пам’ятає кожного з них, а особливо колишніх солдат строкової служби Василя Паращука, Ігоря Насадика, Володимира Байструка, Василя Павлюка, Василя Юзишина, Віктора Савіцького, Василя Струка, Юрія Скіцька, Олексія Петруняка, Петра Сивківа та багато інших. Всі вони добре служили і він дякує їм за це.
Сьогоднішня молодь пам’ятає традиції своїх батьків, дідів та прадідів, які готові були на все заради захисту своєї землі, віри, матерів, дружин та дітей. Вони, як і їхні попередники, не бояться служби в армії. Про це свідчать дані соціологічного опитування. За офіційними даними, 18 листопада на Івано-Франківщині завершилась призовна кампанія «Осінь-2009». Цього разу з області військові однострої одягнули 720 юнаків. Хлопці продемонстрували високу явку на призовні дільниці. Майже 50 відсотків з них мають вищу освіту, майже 25 відсотків – середню спеціальну.
Богдан Васильвич дякує колективу редакції за можливість привітати всіх, а особливо своїх земляків з 18-ою річницею Збройних сил України. Передає вітання полковнику запасу Тарасу Проничу, однокласнику підполковнику запасу Богдану Бабинському та теперішньому моєму підлеглому капітану Віктору Дзьомбаку, рідним братам старшим прапорщикам запасу Богдану та Василю Мазуракам та іншим односельчанам-військовослужбовцям запасу.
Віктор Шубець, капітан.
Фото автора.
|
