Грецькі образки
В Греції, як відомо, є все. Гори і долини, море і маслини, вино і „Метакса”, маленькі таверни, монастирі, сиртакі...
Це країна з багатющою історією, країна-музей. Тут прекрасні автобани і шосе, розгалужений туристичний бізнес.
Його тут називають „важкою промисловістю”. Познайомитися з усім цим нас запросили туристичні фірми Греції.
І ось ми в дорозі. Проїжджаємо Румунію і Болгарію. Траси дуже добрі. Ще з десяток років тому вони були такі, як у нас – яма на ямі. Але, на щастя, Євросоюз дав гроші, і тепер можна спокійно, без валідолу, подорожувати.
Греція зустріла нас яскравим сонцем, привітними митниками і найвищими в Європі цінами на бензин. Сказати, що тут кожний клаптик землі дихає історією, – нічого не сказати. Не встигаємо крутити головами вправо-вліво.
Ось Пелла, батьківщина Олександра Макенського. Ще далі – Діон, де майбутній римський імператор Веспасіан запровадив перші платні вбиральні. Звідси і відомий вислів „гроші не пахнуть”. Ще далі – античні руїни селища, де народився філософ Діоген, котрий вдень зі смолоскипом шукав людину. До речі, в нього була дуже сварлива дружина, і він змушений був все життя прожити в діжці.
З’їжджаємо з автобану в Фермопіли. Тут 300 спартанців на чолі з царем Леонідом зупинили персів. Якби не це, та ще битва під Саламіном, хто знає, чи зберігся би європейський генотип.
Обабіч дороги – оливкові гаї. Вони супроводжуватимуть нас протягом усієї подорожі. Вирощують їх тільки багаті люди, бо плодоносити маслини починають лише через 50 років. Посадивши оливу, можна і не дочекатися першого врожаю. Хоча середня тривалість життя в Греції – одна з найвищих в Європі: чоловіки живуть до 80 років, жінки – до 87-ми. І це при тому, що греки цілий день п’ють каву, півдня – вино, а страви – досить гострі і жирні. Ціна оливкової олії приблизно така ж, як у нас соняшникової. Самі ж плоди – великі і смачні. Побачивши їх на деревах чи на місцевих базарах, починаєш сумніватися, чи до нас завозять саме грецькі маслини.
Салоніки, столиця Македонії, друге за величиною місто Греції. Це батьківщина Філіпа ІІ – батька Олександра Великого, Арістотеля. Тут народилися і вчилися „солунські брати” Кирило і Мефодій – творці слов’янської азбуки-кирилиці, тут проповідував апостол Павло, є базиліка святого Дмитра. Що цікаво: в місцевому університеті навчається 65 тисяч студентів – це втричі більше, ніж у Львові.
„Якщо ти не бачив Афін – ти йолоп. Якщо бачив і не захоплювався ними – ти осел. Якщо побачив і плювався – ти верблюд”. Так древні греки говорили про Афіни. Важко втриматися від захвату, дивлячись на чудовий Акрополь, Парфенон, храм Афіни Ніки. Біля підніжжя Акрополя театр Діоніса. Тут йшли спектаклі великих драматургів Есхіла, Софокла, Еврипіда, Арістофана. Ну і, звичайно, Плака. Вона для Афін те, що для Лондона Ковентгарден, для Парижа – Монмарт, для Києва – Узвіз. Це центр Афін, квартал богів і богинь, філософів, руїн античних храмів, церков, будівель епохи франків.
Якось посперечалися два різьбярі, хто з них кращий. Греки завжди сперечаються. Звідси і вислів про те, де народжується істина. Щоб вирішити конфлікт, кожному дали однакове завдання – відтворити у мармурі гроно винограду. У визначений час зібралося чимало народу. Коли один з митців зняв покривало, у присутніх перехопило подих, а птахи злетілись на гроно винограду і почали його клювати – настільки майстерно відтворив його митець. Другий довго не хотів показувати свій твір. Але коли натовп все-таки примусив його зробити це, відповів: „Я не можу зняти покривало, я його вирізьбив разом з виноградом”. І тоді перший митець мовив: „Своєю роботою я обманув зір птахів, а ти своїм – зір людей”. Мистецтво різьби в Елладі було введене в абсолют. Як, до речі, і архітектура. Апофеозом є такі шедеври, як „Лаокоон”, „Дискобол”, „Візник”.
Наш шлях проліг в Дельфи, до оракула. Дорогою ми віддали шану олімпійським богам і Парнасу. Пегаса, правда, не бачили. Поскакав, вірніше, полетів до Муз. Щоб зрозуміти Дельфи, треба їх побачити. Затиснуті на висоті 700 метрів серед гір, з храмом Апполона, сотнями статуй, воєнними трофеями, а головне – своїм оракулом, це місто дуже впливало на життя древньої цивілізації. Древні греки були наївні, як малі діти. Дельфи вони вважали центром Всесвіту, а тому створили тут „пуп Землі” – яйцеподібну фігуру, подібну на франківський фонтан-яйце перед ратушею. Тут жила оракул-жінка, яка віщувала майбутнє країнам, полководцям, сім’ям. Відбувалося це приблизно так: Піфія, зарядившись від „пупа Землі”, через своїх тлумачів говорила їм напутні слова. Але спочатку складали жертву богам-олімпійцям і заручалися підтримкою поважних впливових людей. Якщо все виходило добре, Піфія була на коні. Якщо ні – винен прохач: він поскупився на пожертви богам.
Мецово – маленьке містечко, що зависло над урвищем. Нас запросив у гості заступник мера Андреасіс Пелліс. Емоційний, як всі греки, він розповідав, що Мецово живе виключно з туризму. Тут виробляють десятки смачних козячих та овечих сирів, вудженину, розвинуті народні промисли. Є невеликий винзавод, що орендує у долині виноградник. Майже як наша Верховина. Тільки у Мецово веде автобан, а у Верховину турист раз поїде – вдруге не захоче. У Греції суттєво діє підтримка віддалених гірських районів, а у нас діє програма. Тож молодь нікуди не тікає, в містечку її понад 70 відсотків.
Метеора. Місто православних монастирів, побудованих у XIV-XV столітті. Уявіть собі прямі скелі висотою 100-150 метрів, а на вершинах – будівлі, де живуть монахи. Як тягнули вони вгору будматеріали, відомо тільки Богу. Це тепер між деякими з них є канатка. Монахи – вправні іконописці. Монастирі, їх тепер п’ять, прикрашають ікони XIV-XV століття – справжні раритети. Біля підніжжя невелика іконна фабрика. Монах Коста, виходець з Молдови, показав нам технологію виготовлення цих витворів мистецтва.
...Довідавшись, що я їду у Грецію, знайома попросила: „Привези мені грека”. Цілих десять днів це прохання не давало мені спокою: чим приворожили її елліни? Ну, добре. Обидва наші народи дуже богомільні. Вони добре танцюють сиртакі, ми – гопак або аркан теж непогано. Вони п’ють каву і вино, ми теж їх любимо. Греки веселі, життєрадісні, оптимісти, трохи розхристані й імпульсивні, ми теж такими б були, якби не сьогоднішні проблеми. У них, як і у нас в горах, весілля на 600 чоловік, хрестини по кілька днів. Цим питанням я «діставав» нашого гіда Андрія, вихідця з Мелітополя, напівгрека. Поки не почув: „Греки поспішають повільно, не беруть дурного до серця, радіють життю сьогодні. Тому і живуть довго”. Прийшовши на роботу, грек заварює каву. Доки вона закипить – настає сієста, 3-4 години обіднього відпочинку. Потім так звана пообідня кава. За той час німець уже випустив з конвеєра „Мерседес”. А там і на вечерю час. В Греції вдома обідають і вечеряють тільки пенсіонери, заробітчани і малозабезпечені. Всі інші – в численних тавернах, кафе, ресторанах. Гречанки здебільшого не працюють, займаються домашнім господарством і вихованням дітей. Шанують греки своїх жінок. Видно, про це звідкись моя знайома знала...
Грецію теж зачепила криза. Зросло безробіття і ціни. До речі, про ціни. Вони на продукти харчування менші, як у нас. При мінімальній зарплаті 850 євро кілограм яловичини коштує 30-35 євро, свинини – 35-40, молоко – 5-6 євро за літру, сири – 40-50 євро. Трохи дорожча баранина. Фрукти і овочі наполовину дешевші, як у нас. Про їх смакові якості говорити не будемо – не до порівняння. Я і не знав, що ківі можуть бути солодкі. Освіта і медицина у Греції безкоштовні.
Період накопичення капіталу у Греції склався три тисячі років тому. Демократія зародилася ще при Платоні. Філософія, мистецтво, освіта – все це родом з землі Еллади. Ми знаємо про це. А варто б і побачити.
Іван ДОБОШ. Фото автора
Автор висловлює вдячність „Акорд-туру” і „Мега-туру” за сприяння в подорожі.
|
