Дует ГАРДАМАНІВ:
«Намагаємося не грати як звичайні лабухи»
Молоде подружжя Михайла та Мар’яни Гардаманів із Тлумача вже дев’ять років в унісон оспівують красу свого краю, несуть щире почуття любові через пісню і мелодійні звуки музичних інструментів. Своїх почуттів вони не соромляться і наголошують, що закохані одне в одного і в пісню. Спільний творчий шлях вони розпочали із української народної пісні «Летів пташок», котра згодом стала відомою і навіть перемогла у обласному хіт-параді «Наш хіт». А сьогодні працюють над записом першого альбому і відеофільму.
– Сім’я Гардаманів відома у Тлумачі своїм музичним, співочим талантом. Як ви почуваєтеся у цьому музичному середовищі? Що могло б чекати на вас у житті, якби не спів?
Мар’яна: Я себе без музики просто не уявляю. Напевне, від малесенької я мріяла про це. І так у житті складалося, що зустрічалися такі люди, які допомагали рухатися в цьому руслі. Зокрема, це наша перша з Михайлом учителька Леся Уштан, де ми і познайомилися. До речі, з Михайлом ми разом виростали: у музиці і співах і в музичній школі, і на фестивалях та концертах. Тому без музики я себе не бачила ніколи.
Михайло: Я ще тоді, в дитинстві, запропонував Мар’яні створити дует і співати разом. На що вона мені відповіла: «Михайле, ти ще не доріс». Зрештою, наші дороги на деякий час розійшлися, бо я поїхав вчитися у Коломию. Я собі навіть не уявляв, що маю бути лікарем чи вчителем. Завжди мріяв тільки про кар’єру музиканта.
Мар’яна: Так сталося, що ми не просто співаємо, а ще й учителі музики. Вчимо цього мистецтва дітей і свого сина також.
– Дует Михайла і Мар’яни Гардаманів досить популярний навіть далеко за межами рідного міста. Хто допомагав вам у розкрутці?
Мар’яна: Ми співали в ансамблі «Джерельце» ще десь із третього класу. У старших класах проявилася симпатія. І навіть не зважаючи на те, що наші дороги розійшлися, коли вчилися у музучилищах, Михайло мав бути мій. Ми були окремими вокалістами. Я плідно займалася вокальної діяльністю: концерти, фестивалі, призові місця, гран-прі. Якось ми подумали, що було б непогано створити дует. Я скрипачка, а Михайло володіє багатьма музичними інструментами, хоча він баяніст, але в душі клавішник і непоганий сопілкар. Дует у супроводі музичних інструментів дав нам можливість дуже відрізнятися від усіх решти відомих дуетів.
Михайло: Якось, пригадую, у 2006 році ми брали участь у фестивалі «Дзвони Прикарпаття» у Богородчанах. Там ми виступали і окремо, і в парі. Дуетом ми посіли перше місце. Тоді були з Києва Мар’ян Гаденко та Герой України Дмитро Гнатюк, котрі й порадили нам співати тільки дуетом. Мар’ян Гаденко навіть тоді подарував нам декілька пісень, котрі ми виконуємо дотепер. Усе, що ми заробляємо тепер, в себе і вкладаємо. Найперше це костюми. Зараз дуже важко з продюсерами, бо треба на них працювати. Але поки що ми пробуємо працювати на себе самі.
Мар’яна: Ми починали свою творчість із народних пісень, а згодом нам почали писати різні автори свої тексти. Ми виступали на творчому вечорі пам’яті Назарія Яремчука, а телевізійний проект «Шанс» дав нам дуже великий поштовх для творчості. Потім почалися і поїздки за кордон, ми почали контактувати із народними та заслуженими артистами, котрі запрошують нас на свої концерти. Зараз кількість концертів зменшилась, а запрошують більше на корпоративні вечірки закритого плану. Можливо, комусь саме так фінансово вигідно. Але на брак концертів ми не скаржимось.
– Складається така тенденція, що відомі артисти беруть під своє крило початківців і допомагають їм розкручуватися та виходити на велику сцену. Часто дует Гардаманів можна побачити у компанії Богдана Кучера. Він вам допомагає? Чи, можливо, ви є учасниками його творчої майстерні?
Мар’яна: Як такої майстерні в нього немає. Він більше відомий як заслужений журналіст. Богдан Михайлович пише гарні пісні, дві з яких подарував нам. У цьому плані він нам допомагає. Але завжди треба рухатися далі, чіпатися за щось глобальніше.
Михайло: Дуже часто нас запрошують із собою Василь Мельникович, більше відомий як Гуцул Хуліган, а також Володимир Пушкар.
– Містечковість дуету закінчилась тоді, коли Михайло потрапив у проект «Шанс». Як це вплинуло на вашу подальшу кар’єру? Що змінилося?
Мар’яна: Тоді все почалося із проекту «Караоке на майдані». У «Шансі було все яскраво.
Михайло: Сам проект «Шанс» дав нам величезний поштовх. Ми побачили, як треба працювати. То була свого роду реклама, бо ми тоді ще не мали нічого для популяризації своєї творчості. Після проекту посипались запрошення на концерти, почали писати нові пісні.
– У вашому репертуарі є вже як відомі пісні, котрі виконують інші виконавці, так і твори, котрі вирізняють вас з-поміж інших артистів. Чи готові ви платити великі суми за спеціально написані тільки для вас пісні?
Мар’яна: У особливо розкручених авторів надзвичайно дорогі пісні. Право власності коштує немалу суму, котра для кожного виконавця є різною. Як правило, пісня може коштувати від 50 доларів і до декількох тисяч доларів.
Михайло: Нам пропонували, але ми великих грошей за пісні не можемо заплатити. Для дуету дуже непросто написати, виконати і записати пісню. Щоби все звучало мелодійно і гармонійно, то пісня повинна бути написана спеціально під той чи інший дует.
– Протягом усього періоду своєї творчості ви залишаєтеся достатньо популярними весільними музикантами. Це є чи не основним заробітком дуету. А які гонорари ви готові отримувати із сольних проектів, концертних програм?
Мар’яна: Є багато великих сцен, ми мріємо про широку аудиторію шанувальників. Якби не весілля, то нічого би не було. Весілля відбуваються наполовину як концерти. Ми робимо шоу і намагаємося не грати чи відтворювати музику як звичайні лабухи, а як професійні артисти. Ми пропагуємо тільки українську музику.
Михайло: Ми маємо можливість за ці кошти купувати костюми, записувати фонограми на невеличкій домашній студії звукозапису. Ми організовуємо невеликі виїзні концерти із власною апаратурою.
– Дуже довго ви не наважувалися провести сольний концерт. Але минулого року це сталося у рідному Тлумачі. Наскільки для вас важлива підтримка глядача?
Мар’яна: До цього концерту ми насправді дуже давно виступали у Тлумачі. Так, нас тут усі знають, але чомусь наш глядач залишався осторонь нашої творчості. На цьому сольному концерті ми побачили захоплення своїх шанувальників. Цього року ми розпочинали фестиваль «Покутська розколяда» і протягом цілої години колядували для тлумачан. Усе було яскраво і дуже гарно.
– Існує така думка, що у Тлумачі обов’язково мусить бути свій сімейний дует, адже до вас місто представляли «Лебеді кохання». Ви з цим погоджуєтеся?
Михайло: Насправді люди, котрі нас не знають, запитують, чи то часом не ми «Лебеді кохання». Після Ярослава Борути нас насправді дуже часто порівнюють із тим дуетом.
Мар’яна: Нам часто закидають схожість, але ми зразу заявили, що не збираємося бути схожими на когось. Ми завжди хотіли чимось відрізнятися і шукали щось своє. Сподіваємося, що у нас це виходить. Мені здається, що ані на Борутів, ані на інших виконавців ми не схожі.
– 2013 рік розпочався для вашого дуету із приємного моменту – побачив світ перший відеокліп. Що спонукало вас до такого кроку?
Михайло: Почалося все з того, що ми щороку колядуємо у всіх своїх друзів і за це не беремо ніяких коштів.
Мар’яна: Я розповім вам маленьку нашу таємницю. Цього ще ніхто не знає. Нас підштовхнули на ідею відзняти різдвяний фільм, оскільки у нашому репертуарі є чимало колядок. Так сталося, що ми подружилися із Оленою Васенко, котра є дизайнером усіх наших сценічних костюмів. А її чоловік Андрій Снімщиков знімає шикарні кліпи. Саме ці люди і запропонували нам відзняти фільм про Різдво. Ця тематика буде вічною. Було вже дуже багато знімальних днів у різних місцях нашого Прикарпаття. Має бути дуже цікаво. Прикро, бо це вже мало бути готове до цьогорічного Різдва. Але ми не встигли відзняти парад вертепів у Львові. Тому й виникла ідея відеокліпу на колядку «По всьому світу».
– Складається таке враження, що ваша співпраця із Андрієм Снімщиковим – це або вимога часу, або якісь далекоглядні плани.
Михайло: З Андрієм у нас співпраця почалася із дружби. Ми побачили, що вона йде на користь.
– Ви були присутні на останньому показі моделей Олени?
Мар’яна: На жаль, ми не встигли. Але ми бачили цю колекцію фактично від самого її зародження – тканини, ґудзики. Я навіть собі дещо замовила.
– Милозвучні голоси, колоритні національні костюми, звуки скрипки і сопілки – усе це притаманно вашому дуету. Чим ще готові здивувати своїх шанувальників? Що плануєте робити найближчим часом?
Михайло: У нас є плани зробити добірку повстанських пісень. Ми дуже хочемо закінчити запис першого альбому, якого всі давно чекають.
– Можливо, це вже буде стимулом завершити альбом до 10-річчя спільної творчої діяльності дуету?
Мар’яна: Було б непогано. Також треба буде презентувати різдвяний фільм. А диску насправді люди дуже чекають.
Розмовляв Володимир БОДАК
|
