Посеред найлютішого місяця у році – як несподіване зізнання у коханні – День святого Валентина, покровителя закоханих.
І нехай нам закидають, що свято це – «заморське», не рідне українцям, проте як прижилося! І нічого дивного. Бо саме у лютому так хочеться кохання! Тільки йому під силу розтопити кригу в серці й подарувати відчуття весни…
Хоча вчені і митці віками б’ються над роз’ясненням, що ж таке кохання, хоч запевняють, що почуття це неможливо осягнути, медики вже все пояснили. За діагнозом ВООЗ, кохання – це хвороба! Інфекційна. А шлях передачі, як і більшості інфекційних захворювань, – повітряно-краплинний (хоча можливий і статевий)...
На думку вчених, у колективі, де з’являється парочка закоханих, витає незрозумілий «вірус», який уражує 25-30% співпрацівників. Під особливі імпульси, які випромінюють закохані (поети охрестили їх стрілами Амура), потрапляють ні в чому не винні люди… В очах у них з’являється характерний блиск, а розпізнати хворих дуже просто – у них гаряче чутливе серце!
Як і кожна хвороба, кохання має інкубаційний період і проявляється у всіх по-різному. Хтось інфікується миттєво, а хтось роками не може зрозуміти, що з ним відбувається. Характерні для недуги й особливі стадії. Як і кожне ГРЗ, хвороба починається від гострого періоду (закоханості) і закінчується або повним одужанням, або переходить в ускладнення – хронічну форму (глибокі почуття).
Клінічні прояви – такі ж, як у ГРЗ: втрата апетиту, скачки температури й тиску, гормональний збій, нервове напруження, порушення сну. Проте хворіти хочеться і хочеться! З ускладненнями чи без них хвороба дарує крила! Всупереч стійкому імунітету, який виробляє організм після інфекційних недуг, тут бажані повтори-рецидиви! Лише у вибраних настає остання стадія – невиліковність і приреченість. Вони стають щасливими на все життя...
Коханню, як відомо, кожен вік підвладний... Тож давайте хворіти коханням! Масово! Аж до карантину…
Яна МОРОЗ
|
