Ігор Прокопів у публічній політиці порівняно недавно. За час виборчої кампанії-2010 на посаду міського голови він з малопомітного депутата минулої каденції міськради виріс до лідера другої за чисельністю міськрадівської фракції «Фронт змін».
Він переконливий. Легко входить у довіру. Спілкуючись з виборцем у вищому навчальному закладі чи в цеху підприємства, вміє піднятися (чи опуститися) до його рівня. Чи це природна щирість, чи тонка гра талановитого політика – наразі говорити зарано. Однозначно, тепер з його думкою не можна не рахуватися – характеризують головного фронтмена міста як його симпатики, так і ті, хто бачить в ньому потенційного конкурента.
В інтерв’ю «ЗК» Ігор Прокопів говорить про «золоту акцію» та переломний момент у стосунках представницької та виконавчої гілок міської влади.
– Пане Ігоре, спостерігаючи за вашим кар’єрним ростом, можна зробити висновок, що останній рік-півтора для вас став справді фронтом змін. З підприємця ви фронтовим стрибком перетворилися в політика. Навіщо вам, успішному бізнесмену, іти в політику?
– З віком людей взагалі тягне на політику (сміється). Пенсіонери, наприклад, переймаються політикою більше, ніж молодь. Коли підходиш до певного вікового цензу, то потиху втягуєшся в політику. З віком розумієш, що, перебуваючи на посаді чи в бізнесі, не завжди можна повністю себе реалізувати. Політика якраз і є тим вікном, де людина шукає себе, де хоче змінити життя в суспільстві. «Фронт змін» спонукає до дії вже у самій назві. До змін в суспільстві, країні, місті.
– Під час виборчої кампанії ви висловлювали ряд цікавих ідей. Пропонуєте їх до реалізації міському голові Віктору Анушкевичусу, чи чекаєте свого часу?..
– Неправильно чекати свого часу, бо ніхто не знає, що буде завтра. А якщо маєш певний багаж і можеш з ним поділитися, то ділитися потрібно вже.
З іншого боку, кажучи відверто, маємо цікаву ситуацію. Якщо констатувати факт, то сьогодні міський голова як голий король, котрий не має у міській раді жодного представника своєї політичної сили, тобто УНП. Тому, на мою думку, сьогодні склався певний (не зовсім правильний) розрив між виконавчою і представницькою владою. Робота іде досить важко. Зараз не можу назвати її конструктивною. Як відомо, половина складу ради – депутати-мажоритарники, прив’язані до певного округу, яких люди знають в лице. Вони вимагають від міського голови і виконкому роботи. Цю позицію підтримують практично всі 60 депутатів.
Зараз відбувається переломний момент, коли міськрада змушує виконавчу владу працювати.
– В ситуації, коли політична відповідальність за стан справ у місті на міському голові та міськрадівській більшості, яку складає фракція «Свобода», у вас як лідера другої за величиною фракції може опинитися «золотий пакет акцій». Власне, здається, вам достатньо спостерігати за подіями, що відбуваються по лінії виконавча гілка влади – більшість ради, і красиво розставляти крапки над «і». Загадуючи наперед, коли і Арсеній Яценюк, вочевидь, набиратиме політичної ваги, дехто вже навіть називає вас ймовірним майбутнім міським головою…
– Найперше потрібно правильно переоцінити наслідки виборів-2010. Навіть сама «Свобода» не очікувала, що отримає такий результат, який вона отримала. Чому так відбулося? Якщо пружину стискати – вона набирає зворотної сили. Сьогодні українці перебувають в критичному (фінансовому, моральному) стані і як наслідок – радикальні настрої починають переважати. Вони вже сягають тривожних відсотків. Хто така «Свобода»? Це найбільш радикальні праві. Я підтримую ідею існування радикальних правих. Завтра це противага комуністам в парламенті. Все, що збалансоване, має право на життя. Вони як сіль і перець повинні бути. Зараз їх в парламенті бракує.
Моя, як ви сказали, політична кар’єра реально розпочалася з «Фронту змін». Це також права партія, але вона сповідує економічний (!) патріотизм.
– Щось співзвучно з Партією регіонів, яка говорить про економічний націоналізм…
– Ми абсолютно інші, ніж Партія регіонів. «Фронт змін» – нова політична сила, яка вірить в майбутнє України і прагне змін. Зараз в державі відбувається політичний перерозподіл. Одні політичні сили відходять, інші приходять, набирають ваги. Ці процеси вічні.
– А щодо «золотої акції»?
– Якщо говорити математично, то, напевно, це логічно – «золота акція» в нас. Вже хоч би тому, що для подолання вето міського голови або проведення «імпічменту» міського голови потрібно 41 голос. Звичайно, самій «Свободі» не справитися. В простій роботі їм вистачає голосів. Відповідальність взяти – вистачає голосів. Але в якихось кардинальних речах вони мусять на когось опертися. За логікою такою силою є «Фронт змін». Але мені би не хотілося розглядати це як «золоту акцію».
– А загалом ви готові до кардинальних кроків?
– Хотілось би за ті п’ять років, що нам відведено, зробити щось максимально для громади. Чи приведуть до чогось доброго політичні ігрища – прогнозувати не берусь. В ідеалі добре, якщо виконавча і представницька влада працюють в унісон, злагоджено. Якщо ці стосунки зараз будуються на елементах недовіри і конфлікту, то в результаті ні до чого доброго це привести не може. Воно або приведе в політичний тупик, або до якихось змін.
– Але хіба це вихід, якщо депутати перебирають на себе функції виконавчої гілки влади?
– Справді, у багатьох моментах депутати перебирають на себе функції виконавчої влади. Хоча міськрада – це наглядовий орган, представництво громади. Управляти повинні люди, які за це отримують зарплату, – виконавча гілка влади. Втім, у депутатів – недовіра до кадрового підбору міського голови. Наприклад, конфлікт щодо в.о. директора КП «Водоекотехпром» Шестопалова. Депутати ставлять під сумнів програму розвитку ЖКГ, ставлять під сумнів витрачання коштів міського бюджету і т.д. і т.п. Ось виконавча влада ініціює банкрутство деяких підприємств. Мовляв, ось вам, депутати, приймайте рішення. Та не буде цього, щоб ось так хтось собі захотів – і міськрада проголосувала. Кожну позицію потрібно аргументовано доводити. Інакше ми не дамо згоди на банкрутство. А що це дає? Ну, збанкрутували, списали пеню, штрафи, а де вихід, а де розрахунки? Депутатський корпус повинен бути переконаний, повинен отримати інформацію за рахунок чого буде вихід. За рахунок підняття тарифів у три рази, як це пропонувалося? Для чого тоді такий депутатський корпус. Я би на місці громади пропонував перебрати таку міську раду, якщо б це відбулося.
Сьогодні потрібно проводити адміністративну реформу. Є шлях до управлінських компаній, до створення ОСББ, але треба рухатися. Наразі ж ми стоїмо на місці. Програми нема. Мер з заступниками залишилися з попередньої каденції. Вони не прийшли свіжі.
– Проте заступників міського голови (навіть без публічного обговорення кандидатур на сесії і виступів самих кандидатів) міськрада затвердила цілковитою більшістю.
– Є проста ситуація. Її треба чітко розуміти. Більшість у міській раді – 34 голоси має ВО «Свобода». Ми маємо дорадчий голос.
– Тобто відповідальність покладаєте на «Свободу»?
– Так! Говорімо тверезо: «Свобода» мала шанс сформувати виконком і отримати всіх своїх заступників. Вони не пішли у виконавчу владу. «Свободівці» це розуміють. Вони з себе відповідальності не знімають. Активно працюють, вивчають ситуацію. Скажімо, до мене на засідання комунальної комісії приходять навіть депутати, які не входять до комісії. Вони вникають в проблеми, мають дорадчий голос.
А загалом ситуація проста: або «Свобода» і міський голова знаходять контакт і розуміння, або конфлікт поглибиться.
– У вас імідж антикризового менеджера. Не останнім чином через те, що, коли ви були директором «Теплокомуненерго», тепло в оселі, незважаючи на заборгованість підприємства за газ, подавалося вчасно. Втім, коли ви прийшли на посаду директора «Теплокомуненерго», борг підприємства складав понад 30 млн., а коли залишили посаду директора – уже 100 млн. Чому так сталося?
– Завжди потрібно розкласти борг на складові і чітко розуміти, чому він утворився і шляхи його погашення. Найперше. В структурі цього боргу до 15 млн. – пеня і штрафи. Вже скоро рік мусується питання про списання оцих 15 млн. Раніше «Теплокомуненерго» пеню населенню чи іншим підприємствам не нараховувало, тоді як самому «Теплокомуненерго» пеня нараховувалася. Друге. Згідно з вимогами Кабміну станом на 1 жовтня 2009 р. борг «Теплокомуненерго» перед ДК «Газ України» зафіксовано в сумі 38 млн. грн. З того часу основна вимога – 100% погашення поточних боргів за опалювальний сезон 2009-2010 р. – «Теплокомуненерго» виконувалася в повному обсязі, в результаті отримало ліміт на газ і розпочало опалювальний сезон. Ідемо далі. В зимовий період є таке поняття, як поточне споживання попереднього місяця. Тому що ти газ споживаєш уже, а оплату вимагають за попередній місяць. В зимі – це 25-30 млн. Далі. Є таке поняття, як різниця в тарифах. Це тоді, як тариф з якоїсь причини не покривається на 100%. Ціну на газ з 1 серпня підняли на 50%, а ціну на тариф не підняли. Різниця в тарифах для «Теплокомуненерго» має бути відшкодована з державного бюджету. На сьогодні ціна питання – 23 млн. Тобто, якщо все підсумувати, то стає зрозуміло, що 100 млн. боргу не є 100 млн.
– А яка доля очікує підприємство? Так чи інакше борг, який склався, може бути непідйомним…
– Якщо ви натякаєте на можливе банкрутство, то не думаю. Процедура санації може бути застосована, але банкрутство – ні. Принаймні на сьогодні продовжена дія закону про заборону банкрутства підприємств, що входять до паливно-енергетичного комплексу. Для проведення тієї ж санації необхідний дозвіл Міністерства палива та енергетики. Правду кажучи, сьогодні керівник «Теплокомуненерго» може вирішити далеко не все. Це проблема всеукраїнська. Є розбіжність в тарифах, є розбіжність в ціні на газ.
Так, зараз в державі спостерігаються певні тенденції до зміни управління в ЖКГ. Все іде до управлінських компаній, до концесії, до пошуку приватного інвестора, який принесе якісь кошти, якісь новації. Бо далі так жити не можна. Щодо концесії «Теплокомуненерго», то вже маємо такі приклади в Чернігові, Рівному та Черкасах.
– В Івано-Франківську з переходом котельні на вул. Індустріальній у власність «Прикарпаттяобленерго» на балансі «Теплокомуненерго» можуть залишитися лише застарілі мережі, і щоб їх модернізувати, потрібні чималі кошти.
– Щодо котельні на Індустріальній… Коли я очолив «Теплокомуненерго», в нас був певний конфлікт з обленерго. Нас не допускали навіть до складів. Як відомо, котельня розташована на спільній території з обленерго, і патрулювання об’єкта несе їхня служба охорони. Але ми сіли за стіл переговорів. Вони хотіли відсудити те, що колись належало їм. Для чого? Щоб залучити інвестицію понад 20 млн. євро і встановити когенерацію потужністю 32 мегавати, яка би виробляла тепло і електрику. Ми домовилися про наступне. Перше – створити спільну робочу групу і з’ясувати всі моменти, які цікавлять нас і їх. Друге – об’єднати наші і їхні напрацювання, тому що і вони, і ми провели чимало роботи. Коли ми це зробили, коли взяли схему теплопостачання, провели спільні розрахунки, то виявилося, що 32 мегавати – забагато, бо нема куди подіти тепло влітку. Це серйозне корегування інвестиції, інакше вони б стали збитковими. Зупинилися на когенерації потужністю 8 мегават. Коли оцінили реальний стан мереж, скільки грошей ми вклали в їхній ремонт і нам їх потрібно повертати – ми вирішили прийти до мирової угоди. Ми розробили її проект. Заступник міського голови Микола Саєвич був призначений головою комісії з вирішення цього спору. Ми вирішили у мировій угоді записати наступні пункти: котельня на вул. Індустріальній відходить на баланс разом із землею до обленерго. За землю обленерго доплачує місту 7,5 млн., плюс різницю півтора мільйона, згідно з оцінкою землі. Обленерго віддає нам когенераційну установку, яка на балансі «Теплокомуненерго», і ми переставимо її на іншу котельню. Вони встановлюють 8 мегаватну когенерацію, ставлять тепловий лічильник і на виході з котельні їхні повноваження завершуються. Всі мережі безкоштовно переходять на баланс «Теплокомуненерго». Тобто, мережі – наші, котельня – ваша. Встановлюєте тепловий лічильник – і ми зобов’язуємося купувати теплову енергію. Ми подали цей проект міському голові і він донині на його розгляді.
– Як відомо, голова правління обленерго Олександр Бубен є депутатом міськради від «Фронту змін». Можливо, рішення відтерміновується, бо те, що однозначно зрозуміло вам як однопартійцям, не зовсім зрозуміло іншим?
– Однопартійність тут ні до чого. Тут чисто господарський момент. Я своєї позиції ніколи не змінював. Мирову угоду ми написали ще в серпні. «Чи тепер, чи в четвер», а це питання потрібно вирішити. Бо насправді сьогодні «Теплокомуненерго» експлуатує чужі мережі (всі суди відбулися!), а їх треба ремонтувати, треба вкладати гроші в чужі мережі. А там одні з найгірших мереж. На сьогодні це найзбитковіший район.
Зараз слово за міським головою. Якщо він не прийматиме рішення, то ми зініціюємо розгляд цього питання на комунальній комісії.
– На одній з наступних сесій прийматиметься бюджет розвитку. Передбачається, що титульні списки затверджуватимуться пооб’єктно. Яким буде критерій? Скажімо, десь протікає дах, а десь каналізація...
– Багато спекуляцій на цю тему. А насправді коштів потрібно в 10 разів більше, ніж реально є. Ми на комісії запропонували наступну процедуру. Прийняти до розгляду всі заявки і виконавчій владі, керівнику ЖКГ Василю Білику поділити ці об’єкти на категорії. Ті, що потребують нагального ремонту вже сьогодні, і ті, які наразі достатньо підлатати. Тобто, потрібно встановити черговість. Все це – робота виконавчої влади. Наша робота – контролювати.
– І на завершення про «велику політику». Чи правда, що в обласній організації «Фронт змін» відбудуться зміни керівника? На головного «фронтмена» начебто є два кандидати – Роман Ткач і Ігор Прокопів?
– Мені подобаються слова Михайла Васильовича Вишиванюка. Він каже: лише когось призначили на роботу, на другий день вже говорять, що його будуть знімати. Друге. Івано-Франківська область є базовою для «Фронту змін» після Чернівецької області. Наша область є другою в Україні щодо підтримки Арсенія Яценюка. Із завданнями і на президентських, і на місцевих виборах і обласна, і міська організація справилися. І в обласній раді з 13 депутатів сформована фракція, Володимир Шкварилюк є її лідером. І в міській раді з 9 депутатів сформована фракція. Робити якісь зміни – неправильно, нераціонально. Гаразд, поміняли керівника, то що – міняти голову фракції? З яким формулюванням? Не бачу в цьому логіки. А як сприйме це електорат? Думаю, що негативно.
Про Романа Ткача… Роман Ткач справді останнім часом (видно навіть по телевізору) зблизився з Арсенієм Яценюком. І це нормально. Вони депутати Верховної Ради. Мають спільні ідеї. Люди близькі до Ткача стали депутатами і обласної, і міської ради. Тобто в нас є співпраця. І ще одне, Роман Ткач – політик верхнього ешелону влади, він нардеп. Для чого йому область – мені абсолютно не зрозуміло.
– Очевидно, має намір балотуватися від «Фронту змін» на наступних парламентських виборах.
– Якщо буде рішення політбюро, Арсенія Петровича Яценюка на підтримку Романа Ткача щодо балотування по виборчому округу чи по списку, то це буде виконано безапеляційно. Крапка.
Розмовляв Антін ТИМУРА
|
