Хмарочос проблем
Як живуть мешканці висотної споруди, нашому кореспонденту розповідає голова будинкового комітету Ганна СЕРЕДЮК.
Цей будинок різко виділяється
з-поміж звичних у спальних районах
Івано-Франківська дев’ятиповерхівок.
За адресою «вул. Набережна, 32» розташувався найвищий житловий
будинок обласного центру, який налічує
14 поверхів. Але специфіка цієї багатоповерхівки не тільки в її висоті,
а й у купі проблем, яку його мешканці намагаються розгребти
уже багато років, здебільшого самотужки.
– Ганно Дмитрівно, як давно Ви живете в цьому будинку і як стали головою будинкового комітету?
– Наш 14-поверховий будинок був зданий в експлуатацію в 1990 році. Мешканці не дуже хотіли заселятися в нього. Основна причина – відсутність газу. На кухнях стояли електроплити, адже за будівельними нормами газ підключати до будинку такої висоти не можна. Проте на той час були і свої переваги: населення, що мало газ, платило за світло 4 копійки, а ми – наполовину дешевше.
Спочатку було важко звикнути, але потім все внормувалося, ми звикли до електроплит. Проте з часом почали виникати різні комунальні проблеми і виявилося, що деякі з них можна вирішити, тільки організувавши будинковий комітет. Так і утворили його, в грудні 2006 року. До складу будинкового комітету входить 11 мешканців.
– Про які саме комунальні проблеми йде мова?
– Наш будинок одразу був зданий з численними недоробками. Зокрема, нам не провели резервний кабель, який обов’язково мав бути. Тому, якщо стаються якісь неполадки, ми залишаємося без світла: ні дитині їсти підігріти, ні вмитися взимку. Ситуація настільки загострилася, що ми були на межі відчаю. Шість років тому мешканці нашого будинку навіть перекривали рух транспорту на вулиці Набережній.
У будинку є два ліфти: пасажирський і вантажний. Так-от, вантажний не працював, а пасажирський через перевантаження постійно ламався. Проте з бюджету міста виділили кошти на ремонт ліфтів і для людей це була велика радість. Адже раніше, якщо помирали мешканці, доводилося в простирадлі зносити тіло сходами.
В жахливому стані були і підвальні приміщення, там постійно стояла вода. Одного разу на виклик приїхали працівники аварійної служби і один з робочих пішов під воду з головою.
Через неякісну, аварійну систему всі стоки були у підвалі. Проривало труби, пара, перемішана з випарами від нечистот, йшла догори. Аварійна служба просто відмовлялася приїжджати до нашого будинку. А я хворію астмою, тому постійно задихалася, у своїй квартирі не мала чим дихати.
Але і це не найгірше: будь-якої миті нечистоти могли потрапити до питної води. Ми зверталися за допомогою в різні інстанції, але отримували відповіді, що нічого не можна вдіяти, оскільки так зданий будинок.
Взимку через це постійне випаровування у під’їзді іній був до 4-го поверху. У всіх мешканців, чиї квартири межують із сходовою кліткою, стіни затягувала ожеледь, а в теплий період ті ж стіни пліснявіли.
– Але Ви знайшли вихід із цієї ситуації?
– Частково. Розумієте, перші проблеми розпочалися через 1-1,5 року після заселення будинку. Постала потреба повністю міняти каналізацію. Але на всі заяви ми отримували відповідь про відсутність коштів на такі глобальні ремонтні роботи.
Тоді я почула про програму ПРОООН, за якою виділяли кошти на те, щоб провести системи підвальних розгалужень, але для цього треба було утворити будинковий комітет. Дуже важко було знайти фірму, яка б погодилася на такі роботи. Та, зрештою, ми добилися того, що провели ремонт і замінили всі труби у будинку.
Проте безлад залишався. Мешканці будинку провели 19 толок. З підвалу викачали воду і тоді ми вручну відрами виносили нечистоти. Важко повірити, але вивозили все це від будинку аж три трактори.
Також під час толок прибрали технічний поверх, а будівельне сміття, зібране на ньому, вивозили двома вантажівками. А ще впорядкували прибудинкову територію, насадили дерева і квіти.
– А чим живе будинок зараз? Чи є проблеми, що потребують нагального вирішення?
– Проблем ще дуже багато. Одна з найболючіших – поганий дах. Ми роками просимо хоча б частково, у місцях протікання, відремонтувати нам покрівлю. Але отримуємо лише відписки про те, що нас внесли у план ремонтних робіт. І так триває з року в рік.
Ще одна нагальна проблема – від дня заселення наш будинок ніяк не передають на баланс в РЕМ. Ми перебуваємо на балансі в ЖЕО №7, де оплачуємо і світло, і квартплату. Хоча за всі ці роки від ЖЕО не одержали жодної допомоги.
Якщо ми перейдемо на баланс РЕМ, то договори про надання і оплату послуг підпише кожна квартира окремо. А зараз трапляється так: якщо хтось із мешканців не оплачує вчасно комунальні послуги, РЕМ відключає від енергопостачання увесь будинок.
Зараз РЕМ відмовляється брати на баланс нашу 14-поверхівку, адже у нас в жахливому стані електромережа. Всі щитки, уся проводка заіржавіла. По черзі в усіх квартирах вибиває світло. Адже і побутової техніки колись не було стільки, як зараз, навантаження значно зросло.
Декілька років тому ми хотіли провести автономне опалення у квартири мешканців. Проте через стан проводки нам не дозволили це зробити. Треба повністю міняти електромережу. Крім того, без резервного кабелю нам можуть відмовити у наданні дозволів. А ми ж не винні, що будинок було здано в експлуатацію в такому стані.
– А що потрібно для заміни електромереж?
– Насамперед потрібно зробити технічну документацію, скласти кошторис. Днями до нас була направлена комісія, до якої входив і представник проектної фірми. Але ми поки що не знаємо, скільки буде коштувати і сам проект, і виконані роботи. Нам обіцяє допомогти міська влада. Віктор Анушкевичус часто проводить наради за участю голів будинкових комітетів і нам пообіцяли виділити з бюджету відповідну суму.
Зараз ми займаємося питанням створення ОСББ. Це дасть змогу залучити додаткові кошти на ремонт неполадок, що існують у нашому будинку.
– Ви згадували, що ЖЕО нічим не допомагає. Чи справді все аж настільки погано?
– З часу утворення будинкового комітету в ЖЕО №7 полегшено зітхнули. Коли ми міняли труби у будинку, то у 2009 році замінили і всі стояки. Була домовленість з ЖЕО, що ми оплачуємо і матеріали, і роботу одразу готівкою, а потім нам ці кошти повернуть за рахунок квартплати. Коли уся робота була зроблена, начальник ЖЕО відмовлявся виконати домовленість. Тоді нам допоміг Петро Косюк, який на той час очолював управління ЖКГ міста.
Потім були виділені кошти на ремонт сходових кліток (хоча раніше протягом 20 років не було проведено навіть косметичного ремонту). Ми пропонували керівнику ЖЕО, що самі знайдемо майстрів, але нам відмовили і кошти виділили на УЖКГ. В результаті ремонт було зроблено абияк. І довелося переробляти все за свої кошти.
Ми роками просимо, щоб у підвалі зробили світло, бо всі неполадки ліквідовуємо навпомацки. На загальні коридори ми самотужки протягнули світло від власних квартир, а деякі з цих коридорів і досі неосвітлені.
Також у нас були значні проблеми з КП „Івано-Франківськводоекотехпром”. Почалося все після проведення ремонту у підвальних приміщеннях. Протягом трьох місяців все було добре, а потім почала пропадати вода. Ремонтні бригади довго шукали прориви і не признавалися нам, що просто одного дня „зникли” насоси, які підкачували воду для будинку. За підкачування води водоканал платив «Теплокомуненерго», а потім виявилося, що для них це невигідно. Ця війна тривала дуже довго, ми знову писали скарги у різні інстанції. І тільки після скарги у прокуратуру в підвалі будинку нарешті встановили робочий насос.
Крім усього згаданого вище, маємо зараз клопіт з прибудинковою територією. Розпочалося все з так званої «колясочної» – кімнати, де можна залишити візочок, щоб не везти його нагору. Спочатку ця кімнатка належала мешканцям будинку, потім її загадковим чином віддали в оренду, приватизували і продали. Нинішній власник цієї кімнати хоче на території будинку зробити прибудову.
– А хіба за нормами експлуатації будинку можна робити такі прибудови?
– В 14-поверховому будинку це заборонено. Ми зверталися із скаргами в різні інстанції, і, зокрема, в управлінні архітектури міста нам пояснили, що дозволу на прибудову ніхто не давав. Взагалі, документація на цю прибудову – на стадії розробки, але підготовчі роботи вже тривають. Зокрема, без нашого дозволу спиляли декілька дерев, які росли біля будинку. Існує ж закон, за яким неможливе самовільне знищення дерев, але і дерев нема, і ніхто не був покараний за їхнє знищення. Крім того, якраз на цій території ми плануємо зробити дитячий майданчик. І подавали уже папери з проханням допомогти його збудувати. А як буде зараз – невідомо.
Ось так і живуть мешканці найвищого в Івано-Франківську будинку. Таке життя дуже нагадує постійну війну. Тільки от питання: хто з ким повинен воювати і чи не заслуговує ця, свого роду унікальна, 14-поверхова споруда трохи більшої уваги і турботи.
Ганна Дмитрівна показує величезну кількість папок із різного роду заявами та відповідями на них, з обіцянками допомогти, підтримати, зобов’язати... Проте поки що всі „висотні проблеми” – це турбота самих жильців. Чи щось зміниться для будинку-велетня, – покаже час.
Любов ЗАГОРОВСЬКА
|
