Всім відома пристрасть українських можновладців до популізму. Тому нерідко закони, прийняті на благо народу, повертаються проти нього або ж завдають йому немалих клопотів.
Так, зокрема, сталося із широко розрекламованим свого часу законом «Про соціальний захист дітей війни», що був прийнятий 18 листопада 2004 р. і мав набути чинності з 1 січня 2006 р. Зокрема, передбаченою ним щомісячною доплатою до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Через брак коштів держава спершу обмежила цю надбавку 10-ма відсотками, а на сьогодні виплачує і того менше – по 49 грн. 80 коп. замість 216 грн. 90 коп.
Як наслідок, „діти війни”, а їх в Україні майже 8 мільйонів, масово пішли в суди. В останні місяці там спостерігаються черги і тиснява на зразок тих, що були при видачі так званої „юлиної тисячі” у відділеннях „Ощадбанку”. Робота судів, неготових до такого напливу позивачів, мало не паралізована.
Непропускна здатність
Картину, що наглядно характеризує цю непросту ситуацію, іванофранківці могли спостерігати на початку цього тижня під стінами Будинку правосуддя на вул. Грюнвальдській, 11. Десятки чоловіків і жінок поважного віку, незважаючи на сніг і мороз, годинами вистоювали, щоб потрапити в приміщення міського суду.
Попри те, що суд починає свою роботу з 8-ї ранку, окремі з них починали займати чергу ще з 3-4 год. ночі. А відтак всі одночасно хотіли потрапити всередину. На вхідних дверях стояло щонайменше троє бійців міліцейського спецпідрозділу, які стримували натиск. Навіть людям, які прийшли до суду в іншій справі, було проблематично увійти в приміщення.
Неможливість пропустити всіх бажаючих всередину в суді пояснюють тим, що приміщення не розраховане на перебування у ньому великої кількості людей одночасно.
«Щоденно звертаються 250-300 осіб, які збираються на відносно невеликій площі. Через це робота суду практично заблокована, – розповідає керівник апарату Івано-Франківського міського суду Володимир Оліяр. – До того ж створюється тиснява – малий простір, важке повітря. А це переважно люди похилого віку. Неодноразово вже сюди викликали бригаду медичної допомоги”.
Тому 17 лютого відбулися збори суддів міського суду, які вирішили встановити лімітований графік прийому для „дітей війни”. А саме: кожного дня приймати 40 позовних заяв та 60 заяв на видачу копій судових рішень і копій виконавчих документів. Судові документи будуть видаватися згідно з графіком видачі, виключно з 13 до 16 год. щоденно (у п’ятницю до 15-ї) приблизно 50-ти особам на годину.
„Це непопулярний крок, але ми змушені були піти на такий крок для того, щоб люди зрозуміли, що є певна особливість роботи суду, – аргументує нововведення пан Оліяр. – Встановивши норми прийому, ми даємо можливість людям самим оцінити реальну ситуацію: зможуть вони сьогодні потрапити на прийом чи не зможуть”.
Нинішнє стовпотворіння під дверми, на думку керівника апарату міського суду, довго тривати не буде. Він сподівається, що громадяни все ж таки зрозуміють особливості роботи суду і почнеться нормальна співпраця. Тим паче, що прийом документів від „дітей війни” вже відокремили від іншого роду справ і цим займається окремий працівник. Та й видача копій судових документів, рішень, виконавчих листів, постанов здійснюється щоденно. „За таким графіком працює далеко не кожний суд в області і Україні. Переважно це один або два дні на тиждень”, – каже В.Оліяр.
Він також нагадав, що громадянам не обов’язково безпосередньо звертатися до суду, документи можна надсилати через пошту рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вкинути в поштові скриньки в приміщенні суду. Кожного ранку документи з таких поштових скриньок виймають і реєструють в установленому порядку.
«Вони – каста, а ми – прохачі…»
«Дітей війни» в Івано-Франківську майже 14 тисяч. І хоча далеко не всі з них добиваються встановленої законом доплати через суд, ситуація доволі напружена. Люди, в черговий раз поставлені в принизливі черги, різко критикують і таку державну політику, і діяльність суду.
«Це просто знущання з тих пенсіонерів, – каже Олександр С., який півроку вибивав в судах, належну його мамі надбавку, а тепер вже третій місяць поспіль не може отримати на руки виконавчий лист. – Чим вони там зайняті ті судді?.. Хамство там процвітає! Вони – каста, а ми тут – прохачі прийшли… Це несправедливо і некрасиво!»
Чоловік розповів, що особисто чув, як сержант міліції послав на «три букви» стареньких, які штовхалися під дверима суду на вулиці. «Я передзвонив у міліцію до чергового, про це повідомив, то бачу на другий день, людей вже запускають всередину», – додав він.
На думку пана Олександра, яку розділяє немало позивачів, все це спланована акція проти пенсіонерів, щоб затягнути процес, створити відчуття непереборних перешкод. Люди гадають: це робиться тому, що виплатити всі борги Пенсійний фонд просто не в змозі. Є випадки, коли пенсіонери переставали добиватися доплати до пенсії, бо не мають на це здоров’я.
«Мені важко дати оцінку таким скаргам, – каже В.Оліяр. – Дуже часто громадяни приходять сюди з поганим настроєм і в більшості випадків спостерігається зневажливе ставлення до працівників суду. Провокують часто наших працівників на конфлікт. А враховуючи те, що кожного дня тут перебуває надмірна кількість людей, працівники в якійсь мірі виснажені й морально. Тому, можливо, десь і спостерігаються якісь конфлікти. Але це не є в нас правило. Швидше, виняток. Ми працюємо над тим, щоб таких випадків було якомога менше».
Також він запевняє, що з середини жовтня минулого року, згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України, справи «дітей війни» розглядаються в скороченому провадженні, яке виключає обов’язкову участь сторін у розгляді справи. Така процедура, за його словами, триває від двох до трьох тижнів.
Тарас ТКАЧУК
|
