Ярослав Бартків,
депутат міськради,
фракція "Наша Україна”
Усі ми любимо наше місто. Пригадується, як років десять тому реконструювали центральну частину Івано-Франківська. Уся вона була в траншеях, що трохи обурювало мешканців. Однак зміни були очевидні: мінялися всі підземні комунікації, які були прокладені, мабуть, ще за австрійських та польських часів; центральні вулиці й площі оновлювалися, вкладалися плиткою, фарбувалися фасади будинків, споруджувалися сучасні вставки, які теж стали окрасою. І коли перед очима постав оновлений центр старого міста, всі зрозуміли, що це потрібно й варто було зробити. Бо Івано-Франківськ одразу став подібним на маленьке європейське місто, в яке не соромно запросити гостей, туристів.
Однак мене, як депутата міської ради, не може не турбувати проблема мікрорайонів. Адже саме там проживає більша частина іванофранківців. Наскільки комфортно їм там мешкати? Думається, не надто зручно й привабливо. Мабуть, чи не єдине, що вдалося вирішити, то це забезпечення громадським транспортом.
У той же час не забуваймо, що більшість населення справно сплачує за комунальні послуги, зокрема за квартиру. Куди використовуються ці кошти? Чому не ремонтуються за них під’їзди, комунікаційні підвальні мережі, не асфальтуються під’їзні шляхи між будинками, не обладнуються належним чином двори? Колись була в місті така програма – «Околиця» (зрештою, як і програма «Дахи»), проте вона десь тихенько, якщо можна так сказати, заглохла.
Вважаю, що проблему мікрорайонів можна і треба вирішувати трьома шляхами. Перший – використання на потреби мешканців мікрорайонів так званих депутатських коштів. Можливо, навіть обсяги цих коштів треба збільшувати. Тому що у зв’язку з поверненням до мажоритарної системи виборів мешканці будуть мати «свого» депутата і до нього йтимуть з багатьма проблемами. Такі кошти дозволять оперативно вирішувати ці проблеми, і не треба для того, щоб поремонтувати, наприклад, двері у під’їзді, залучати до цього міськвиконком і ускладнювати процедуру.
Другий шлях полягає в механізмі раціонального використання коштів, які надходять в житлово-експлуатаційні об’єднання від мешканців. Квартплата мешканців повинна направлятися на вирішення нагальних проблем їхніх же будинків: на ремонт сходових маршів, на заміну дверей і вікон на сходових маршах, на утеплення кутових квартир (це, до речі, важливі питання енергозбереження) тощо.
Третій шлях – виділення коштів з міського бюджету на управління житлово-комунального господарства для реалізації програм відновлення дворів, асфальтного покриття між будинками, підвальних мереж, ремонту дахів тощо. Тобто мова йде про ті роботи, які вимагають значних коштів. Такі програми конче треба розробити і цілеспрямовано виділяти на них кошти з міського бюджету.
Моя ідея – від центру перейти до впорядкування околиць. Час настав.
|
