Зброя: легалізувати не можна вилучити

Зброя та масштаби її обігу на «білому» та «сірому» ринках ще до недавнього часу були предметом зацікавленості  дуже вузького кола українців, існуючи для пересічного обивателя переважно як щось відособлене та мало чим пов’язане з іншими сферами життя. Під час революційних подій в країні спрацював тригер, що «перемкнув» стан речей на протилежний, і за якихось кілька тижнів зброя стала об’єктом гострої уваги всього суспільства. 
Сьогодні про зброю чуємо у суперечках політиків, вона брязкає на східному кордоні держави; ніким не полічена «гуляє» вулицями, в тому числі і нашого міста. Усе це примушує прискіпливіше придивитися до проблеми, а заразом і пошукати відповіді на питання «що відбувається зі зброєю сьогодні?» і «як це відгукнеться нам завтра»?

Продажі не зростають
«Торгівля зброєю любить тишу», — не втомлюються повторювати підприємці специфічного ринкового сегменту. За кілька неспокійних місяців, коли «тиша» навколо їхнього бізнесу перетворилася в оглушливу істерику, прибутки багатьох комерсантів відчутно підупали – торгівлю на якийсь час довелося згорнути. Хоча охочих розжитися власною «цівкою» за цей період навпаки побільшало.
«Ви питаєте чи цікавляться зараз люди зброєю? О, ще й як цікавляться! – емоційно коментує останні тенденції на ринку власник магазину «Шмайсер плюс» Валерій Гуменюк. – Але суть у тому, що більшість таких «зацікавлених» взагалі не розуміють, чого вони хочуть. Приходять і кажуть: «дай нам те і те, бо Катеринчук сказав, що можна, бо Тягнибок сказав, що треба!».
На ділі шапкозакидацькі заяви політиків не підкріплені жодним законодавчим актом, каже Валерій Гуменюк. Закону «Про зброю» в Україні як не було, так і немає, питання, як і раніше, регламентується нормативним актом 16-річної давності – Указом міністра МВС від 1998 року. Згідно з документом, без дозволу у вільному продажі можна придбати хіба що газовий балончик. Щоб стати власником газового пістолета (хоч той від балончика  відрізняється лише загрозливим виглядом «цівки», ефект від застосування однаковий), уже необхідне письмове «благословення» УМВС області. Продаж короткоствольної вогнепальної зброї, тобто бойових пістолетів, узагалі заборонений.
Вільно купити можна мисливську гладкоствольну зброю – з 21 року, нарізну – з 25-ти. Дозвіл міліції та медична довідка про психічне здоров’я при цьому обов’язкові. Але використовувати таку зброю для самозахисту незручно – рушницю з собою не поносиш і у кишені не сховаєш. А більш ефективні в цьому плані пістолети під гумову кулю, які у нас хитромудро іменуються «спецзасобами травматичної дії», продаються тільки обмеженому колу осіб. Це співробітники МВС, прокуратури, судів, а також журналісти. Їх можна перелічити на пальцях.
«Оскільки зброю самооборони, як і раніше, мають право купувати дуже мало категорій громадян, а мисливська – імпортна і зараз через долар постійно дорожчає (за останні тижні на 20-25% – ред.), сказати, що в мене торгівля пішла якось по-новому, збільшився оборот, я не можу», – підсумовує пан Валерій.
Майже не побільшала кількість охочих отримати офіційний дозвіл на зброю.
«Зрушення у статистиці порівняно з минулим роком є, – коментує начальник відділу дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду управління громадської безпеки УМВС України в Івано-Франківській області Василь Гелетюк. – Але якщо подивитися у процентному співвідношенні, то цифри зовсім несуттєві».

Слово міліції
«Якщо дивитися на статистику злочинів в цілому, то можу сказати, що з зареєстрованої зброї злочини вчиняються рідко, – продовжує Василь Гелетюк. За його інформацією, на Майдані з зареєстрованої зброї теж не було жодного пострілу. Навіть «Беркут»  стріляв із «лівої» зброї.  
«У МВС існує гільзотека, банк даних власників зброї, – веде мову міліціянт. – Коли зброю ставлять на облік у міліцію, вона проходить акт відстрілу. Тобто за кулями можна вирахувати, хто безпосередньо і коли стріляв з цієї зброї. Стріляти із зареєстрованої зброї все одно, що поставити свій автограф».
За даними УМВС в Івано-Франківській області, зброєю, переважно мисливською, нині володіє 20 тисяч прикарпатців. Про масштаби обігу зброї на «сірому» ринку та кількість його клієнтів немає навіть приблизних даних, кажуть правоохоронці. Уявлення про розміри «тіні» можна отримати з огляду на всеукраїнську статистику, вкомплектовану Асоціацією власників зброї. За їхніми підрахунками, якщо без страху й докору, зброєю володіє 2 мільйони наших співгромадян, то майже 3,5 мільйони тримають вдома «цівку» без належного дозволу.       
Наразі тішить одне: з початку революційних подій розбійних злочинів чи випадків убивства зі стріляниною в області не було.
Василь Гелетюк також погодився відповісти на кілька запитань про ситуацію зі зброєю на вулицях міста.

– Чи перевіряло ваше відомство, який статус – легальний чи ні – у зброї, котрою орудують представники місцевої самооборони? Вони не приховують, що мають і носять її при собі.
– Уявіть собі, якщо б наш працівник поцікавився, наприклад, про дозвіл на зброю у тих, хто штурмував Центральний ринок, що було б з тим працівником? На жаль, детально перевірити цю зброю ми можливості на той момент не мали. Думаю, ви розумієте чому.

– На окремих фото, з того ж штурму базару, можна побачити навіть автоматичну зброю.
– Так, але визначити, чи бойова вона, візуально неможливо. Приміром, переобладнаний автомат АКМС, який відноситься до категорії нарізної зброї, може використовуватися для полювання. Його можна купити в магазині, і візуально він нічим не відрізняється від автомата «Калашникова», який є на озброєнні у правоохоронних органах. Але переобладнаний АКМС стріляє не чергами, а одиночними пострілами. Тому сказати однозначно, що там на фото у людей в руках нелегальна зброя, не можна. Це може бути навіть звичайний масогабаритний макет (збройові макети можна придбати у звичайному магазині чи інтернеті, поряд з дрилями й сковорідками, – ред.).

– Чому досі публічно не озвучено обсяги зброї, зниклої під час штурму обласного управління СБУ 18 лютого? Чи робить міліція щось для того, щоб її повернути?
– Чому не озвучено, сказати не можу. Це не моя компетенція, а керівництва СБУ. Щодо повернення, то УМВС області зараз, із 4 по 21 березня, проводить місячник добровільної здачі зброї, якою незаконно заволоділи громадяни. Поки що повернути вдалося тільки один пістолет «Макарова» (дані станом на 14.03.2014 р.), який до нас принесла мати одного з жителів Богородчансього району. Виявилося, що цей пістолет її син знайшов на розі вулиць Сахарова-Чорновола в ту ніч, коли відбувався штурм СБУ. Люди не здають зброю, бо бачать зовнішньополітичну ситуацію, і це можна зрозуміти. З іншого боку, я все ж наполягаю, прошу, щоб всі громадяни, в руках яких незаконно опинилася зброя, повернули її у ті підрозділи, звідки вона була вилучена. Інакше, я впевнений, вона або принесе комусь шкоду, або врешті-решт попаде в руки криміногенного елементу, який нікуди не дівся. Ми,  своєю чергою, гарантуємо усім людям, які добровільно здадуть зброю, звільнення від кримінальної відповідальності. А далі вже цим питанням будуть займатися відповідні відділи і служби, і за зберігання нелегальної зброї буде відповідальність.

* * *
Відсутність законодавства ставить руба питання обігу зброї в країні перед новою владою: або легалізувати її, дозволивши людям офіційно зареєструвати «цівки», які вони сьогодні ховають під матрацом, або ж знайти дієві способи їх вилучити. Або те, або інше потрібно робити прямо зараз, тягнути «резину» в питанні означає гратися з вогнем. Якщо не знешкодити «порохову бочку», на якій нині сидить країна, ефект від її вибуху може бути гучним і несподіваним. І тут уже не має значення, хто перший піднесе до неї смолоскип.
Андрій ХМАРА

vox populi
Чи вважаєте ви за доцільне дозволити усім громадянам мати власну зброю?
Денис, робітник:
– Я проти того, щоб усі, хто забажає, мали вогнепальну зброю.  В нас ще суспільство не готове до цього. Довкола бідність, безладдя. Хаос як в економіці, так і в багатьох головах.  Не кожен зуміє правильно зберігати зброю,   для цього потрібно мати вдома спеціальний сейф, а це коштує немало.  В іншому випадку  зброя може потрапити у руки дітей, неадекватних людей і т.д.

Володимир, інженер:
– Я дуже хочу, щоб людям дозволили купувати зброю, бо люди мають мати право захищати свій дім, свою родину. В бандитів є зброя, і якщо вони знатимуть,  що мирні громадяни спроможні захищатися від їх розбійних нападів, це може бути вагомим стримуючим фактором.   В розвинених  європейських країнах і в США люди мають право на зброю для самозахисту.  Не думаю, що від того там більше безладу, аніж у нас.

 Йосип,  підприємець:
– Звичайно, треба дозволити людям мати зброю.  Так ми зможемо захищати не лишень свої сім’ї, але і державу.  Треба, щоб кожна особа чоловічої статі бодай раз у рік проходила підготовку з уміння застосовувати зброю. І, звісно, щоб кожен власник зброї мав медичну довідку про відсутність ментальних розладів. Якщо чоловіки-українці будуть вміти добре стріляти, ворог нам не страшний, а з автомата можна навіть вертоліт збити.   Якби в пересічних людей була зброя, то і Майдан швидше закінчився б, і, можливо, до таких жертв би не дійшло.

Евеліна, медпрацівник і мама:
– Звісно, треба дозволити громадянам мати зброю. Тоді різного роду «тітушки»  і запроданці будуть добре думати (звісно, якщо в них є чим думати), чи бити наших мирних громадян за обіцяний їм смішний гонорар. Всяке зло тільки і прогресує тоді, коли вірить у свою безкарність та у відсутність опору.

Валентина, викладач:
– Я думаю, що в принципі треба дозволити, але не усім підряд. Я спостерігаю за сусідами – вони як нап’ються, то вікна б’ють одні одним, з синцями ходять. Уявіть собі, що їм дати в руки зброю… Це ж потенційні вбивці! Крім того, не факт, що під їх п’яні «розбірки» не потрапить чиясь дитина, що просто гуляє на вулиці.

Іван, музикант:
– Треба, звісно, щоб люди мали зброю. І так нас бандерівцями називають москалі, але лізуть, не бояться. Але якби хоча одному з них тут бодай в ногу влучили (я не хочу, щоб вбивали, я не «кровосіся»), то інші би насправді боялись і захищали би і «пакращували» свою російську убогість і безнадійність.