Чия вина?
Командира 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» суд випустив під заставу

За звільнення Віталія Комара довелося викласти 60 тисяч 900 гривень (п’ятдесят мінімальних зарплат). Це стало можливим завдяки втручанню у справу фракції «Батьківщина», котра віднайшла необхідну для застави суму коштів, та особистого прохання про взяття на поруки народного депутата Олександра Шевченка. Нагадаємо, що Віталія Комара за підозрою у дезертирстві минулого тижня затримали в Одесі і направили на два місяці в СІЗО на час розслідування справи.
У той час, коли в Одесі тривало судове засідання, пристрасті навколо батальйону не вщухали і в обласному центрі Прикарпаття. Замість того, аби відбути до Делятина і в подальшому відправлятися на полігон до Рівного, бійці батальйону «Прикарпаття» разом із своїми родичами минулої п’ятниці прийшли під будинок облдержадміністрації.
Усі вони зібралися з єдиною вимогою – посприяти звільненню комбата 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Віталія Комара.
«Віталій і надалі готовий захищати Україну від ворогів, але тільки з однією умовою – щоби бійці отримали належну важку зброю, реальні БТРи, а не віртуальні, за отримання котрих він має розписатися. Усі хлопці перебувають у бойовому настрої і готові далі повертатися на схід», – зазначає дружина комбата Василина Комар.
Тим часом бійці батальйону в один голос заявили, що без керівництва вони нікуди ні ногою. Хлопці поставили умови перед керівництвом Генштабу, що вони не поїдуть на полігон, доки на плацу не буде командира батальйону.
«Генеральне командування послало нас на вірну смерть, а самі тим часом були зайняті іншими справами – у них був парад у Києві. Якби ми чекали наказу відступати, то великої кількості людей вже би не було серед живих. На озброєнні ми мали тільки стрілецьку зброю, – розповідає сержант Василь Гуцуляк і демонструє власний військовий квиток, у котрому поки що є тільки відмітка про те, що він мобілізований. – Хотілось би дочекатися остаточного вирішення питання із комбатом, а вже тоді ми готові повертатись на схід. Нам мали додати зенітні установки і БТРи. Нас звинувачують за те, що ми були не в тому місці і не в той час. Нас готували до охорони блок-постів на третій лінії оборони на кордоні Донецької та Запорізької областей, а стояти з автоматом проти танка ми не були готові».
Тим часом за зачиненими дверима понад годину військове керівництво проводило нараду. Офіцери батальйону, котрі виходили із залу засідань, в один голос запевняли, що ні про що домовитися так і не вдалося. Матері та дружини бійців батальйону намагалися добитися правди особисто від виконувача обов`язків начальника управління територіальної оборони оперативного командування «Північ» полковника Володимира Щура та вимагали: «Віддайте нам командира, бо він врятував життя нашим дітям».
«Я запропонував командуванню батальйону, офіцерам написати звернення. Мені здається, що усе, що відбувається, зроблено спеціально, щоб підтримати агресора, – заспокоював присутніх родичів полковник Володимир Щур. – Я приїхав, щоби поспілкуватися із особовим складом батальйону, послухати їхні вимоги, щоби налагодити конструктивну роботу, а не просто ходити і кричати, що в нас така ситуація. Треба говорити про те, що в нас є військовий організм. І якщо він є, то повинен бути організмом і повинен приймати якісь рішення. А якщо він буде висувати якісь вимоги, то вони повинні бути адекватними».
Поки матеріал готувався до виходу, стало відомо, що аналогічна ситуація виникла із львівським батальйоном. Харківська військова прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом дезертирства батальйону бійців 24 механізованої бригади з Яворова.
Володимир БОДАК
Фото Тараса ЯКОВИНА