Українці – не китайці,а Майдан – не Тяньаньмень!
Деякі «мудрі голови» в Україні «щиро» здивовані та обурені: якої бісової матері тим студентам не сидиться у теплих аудиторіях, що влаштували собі «пікнік» на столичному Майдані! Невже так вражені тим, що їх обдурили з європейським майбутнім? А чи знають вони, що їхніх ще незабутих предків дурять від самих початків нашої Незалежності? Очевидно, так і не вдалося владі закріпити мовчазну покору на генетичному рівні, щоби безперешкодно дурити нові покоління «братів незрячих гречкосіїв».
Коли на початку 90-х років минулого століття тривав розвал економіки, наших братів на Сході дурили страшилкою «Во всьом віновата нєзалєжность!». Як висновок – треба схилити голови і мовчки рухатись фарватером, визначеним для малоросів імперією, що знов спиналася на ноги за Хутором – Михайлівським. Тодішнє керівництво держави так і не спромоглося вирватись з того фарватеру та взяти за приклад колишні прибалтійські республіки. Але йому вистачило мудрості не розганяти «демократизаторами» студентський «страйк на граніті».
Наступне керівництво, щоб зупинити триваючий занепад економіки, «відкрило шлюзи» для розвитку малого і середнього бізнесу. Наші співвітчизники (а в першу чергу – ініціативна молодь) скористалася нагодою підняти рівень життя мільйонів громадян і, як наслідок, вивести економіку держави з глибокої кризи.
Зовсім інший курс розвитку нашої господарки спостерігаємо останніми роками. Усе робиться для того, щоб створити найкращі умови для розвитку великого бізнесу. Натомість малий і середній бізнес не лише перестав розвиватися раніше набраними темпами, але й опинився на грані виживання. Людей, які відчули дух як економічної, так і політичної свободи європейського зразка, знову хочуть загнати в рабство, тепер – до олігархів. І це відбувається у той самий час, коли цивілізований світ робить навпаки, тобто надає пільги мільйонам дрібних і середніх підприємців та фермерів у їхньому змаганні з «акулами» бізнесу та латифундистами.
Можна лише здогадуватися, який досвід намагаються запозичити наші керманичі у Піднебесній. Адже подіям на площі Тяньаньмень передувала зовсім інша економічна політика КПК, яка надала практично необмежену свободу розвитку малого бізнесу. А намагання китайських студентів добитися свободи ще й політичної керманичі Китаю вважали передчасною «захцянкою». Тому і вирішили припинити «надмірне» вільнодумство за допомогою середньовічного азійського деспотизму.
Цілком протилежна ситуація у нас. Від економічних свобод лишилися тільки спогади. Політичні – також далекі від європейських. То за які ж такі провини посипались удари «демократизаторами» по головах і спинах, а ногами – навіть по лежачих учасниках мирної акції у ніч з 29 на 30 листопада? Адже органи влади розташовані далеко від Майдану. Чи може рабство економічне конче треба підкріпити ще й політичним?
Ігор Лапінський
|
