Як не поремонтуємо, то хоч перейменуємо
Кожна влада у назвах вулиць намагається увіковічнити імена героїв своєї епохи. Але у плині часу, зі змінами епох та встановленням чергової нової влади, змінювались і назви вулиць. Кажуть, що найменування нових та перейменування старих вулиць – об’єктивний історичний процес. Втім, щодо перейменування, – досить неоднозначний. Адже замість своїх історичних назв вулиці міста одержували імена спершу польських діячів, в період німецької окупації – німецьких, а «за совітів», під натиском комуністичної ідеології, їм штучно насаджувались російські та радянські назви. Зі здобуттям Україною незалежності розпочався зворотній процес перейменування вулиць, який триває і досі. Частина іванофранківців його підтримує, а частина – ні, наголошуючи, що перейменування вулиць дорого обходиться і додає клопотів з переоформленням документів.
Національною ідеєю по нейтральній назві
Минулого тижня сесія міськради ухвалила рішення про перейменування вулиці Індустріальної на вулицю імені Володимира Кубійовича. Підтримати запропонований міськвиконкомом проект рішення депутатів попросив секретар міськради, «свободівець» Руслан Марцінків. Він наголосив, що В.Кубійович був не лише відомим вченим-істориком та етнографом, автором 80-ти наукових праць, але й одним із організаторів Військової Управи та засновників дивізії «СС «Галичина». За словами Р.Марцінківа, перейменування цієї вулиці є послідовними кроками теперішньої міської влади Івано-Франківська у відстоюванні нею всього українського й в утвердженні національної ідеї на тлі подальшого розвитку українофобії центральними органами державної влади. Вулицю для вшанування свідомого українця В.Кубійовича вибрали з нейтральною назвою «Індустріальна».
Прагматизм проти націоналізму?
Навіть ті, хто поділяє українську національну ідеологію, перейменування вулиць у наш прагматичний час сприймають насторожено і одразу ж починають рахувати, а у що це обійдеться. Особливо, якщо перейменували вулицю, на якій вони мешкають, і це торкнеться їх особисто. Клопоту, мовляв, не оберешся, бо треба вносити зміни до реєстрації в паспорті, переоформляти документи права власності на землю та майно й витрачати на це дорогоцінний час та додаткові гроші.
Однак чиновники заспокоюють: після зміни адреси внаслідок перейменування вулиці зазначені документи не втрачають своєї юридичної сили, а послуги паспортиста є безкоштовними. Але… Щоб поставити відмітку в паспорті про перереєстрацію доведеться сплатити держмито у розмірі 85 копійок. Мешканцям перейменованих вулиць також не варто вишиковуватись в чергу, щоб терміново вносити зміну адреси до інших документів. Це поки ви не надумали здійснити певні операції з нерухомістю. А тоді все одно доведеться звертатися до БТІ для технічної інвентаризації.
Повертаючись до перейменування вулиці Індустріальної, слід зазначити, що категорично проти цього заперечує ПАТ «Прикарпаттяобленерго», центральний офіс якого на ній і розташований. Керівництво компанії наголошує, що зміна назви вулиці призведе до значних матеріальних витрат, пов’язаних з перереєстрацією усіх документів, де зустрічається її юридична адреса. При чому, перереєстрації підлягатимуть не лише документи, які стосуються центрального офісу, а й кожної із 17-ти філій – районів електричних мереж товариства. А тому звертається до міської ради з проханням відмінити ухвалене нею рішення й для вшанування В.Кубійовича пропонує натомість назвати його ім’ям сусідню вулицю – Електричну. (Хоча для популяризації постаті В.Кубійовича не лише в Івано-Франківську, а й за його межами, погодьтесь, набагато більше б придалася саме зміна юридичної адреси «Прикарпаттяобленерго», а не житлових будинків на вул. Електричній).
Перспективи й ретроспектива
Чи дослухається міська влада до прохання ПАТ «Прикарпаттяобленерго», головою правління якого є депутат міськради, поживемо – побачимо. Натомість стало відомо, що спеціальна комісія міськвиконкому розглядатиме інші пропозиції щодо перейменування вулиць. Скажімо, Івано-Франківська митрополія УГКЦ просить міськвиконком розглянути можливість перейменування кількох вулиць обласного центру задля вшанування у їхніх назвах мучеників церкви єпископів Григорія Хомишина, Івана Лятишевського та Симона Лукача, а також відновити назву вулиці Святого Йосипа. (Слід зазначити, що в нашому місті свого часу були вулиці імені Св. Михайла, Св. Петра і Павла, Св.Якова, Св.Миколая та вул. Під Божою Опікою). А міський голова Віктор Анушкевичус ще в 2008 році заявляв, що нові вулиці в місті носитимуть імена політв’язнів – Івана Кандиби, Василя Кука, Анатолія Лупиноса. Оскільки нових вулиць в місті з того часу не збудували, залишається хіба перейменовувати старі.
Як ми вже зазначали, перейменування вулиць – об’єктивний історичний процес. Це робили поляки, німці, «совіти» та українці. З початку українського національного відродження 90-х років минулого століття в Івано-Франківську загалом перейменували 212 вулиць. Найбільше – 84 вулиці – у січні 1994 року. А у вересні наступного, 1995 року, – ще 57 вулиць. Між тим, понад два десятки вулиць за час свого існування назв не змінювали. Всі ці назви – різноманітного походження. Від, скажімо, вулиць Зв’язкової, Ковальської, Сніжної та Спокійної до вулиць імені Шопена, Лисенка, Котляревського та Матейка. Між тим, окрім вже згаданої Електричної, є в місті й вулиці Комунальна, Промислова, Селянська й Урожайна. Чим не поле для майбутнього перейменування?
Хвалимир ВЛАДІВ
VOX POPULI
Чи доцільно, на вашу думку, перейменовувати вулиці міста?
Андрій Степанович, стоматолог:
– Абсолютно недоцільно! Краще б за ті кошти, що витрачаються на це з бюджету, дороги на цих вулицях підлатати, а то страшно стає. Не кажучи про те, що мені (та й іншим бізнесменам) треба міняти візитки, рекламні буклети офісу і т.д. Розумніше називати на честь героїв нові вулиці.
Пані Валерія, робітниця:
– Комусь нема що робити, то вулиці перейменовують. Прийде нова влада – посвоєму буде називати. А з людей податки тягнуть, тягнуть, та й на казна-що витрачають. Ніби мені не все одно, яка та вулиця! От би вижити якось на ній, за це я хвилююсь…
Дмитро Петрович, пенсіонер:
– Звісно, треба перейменовувати. Імена всіх комуністів та інших запроданців треба забрати з наших вулиць, зі шкільних підручників, щоб навіть їхнього духу тут не лишилось! У нас є свої герої, які боролися за Україну, їх треба вшановувати, аби і гості нашого міста, і підростаюче покоління знали їхні імена та пам’ятали про те, що вони для нас з вами зробили.
Пані Ірина, вчителька:
– Мені здається, що інколи це треба робити, але не масово, і обов’язково добре думати. Наприклад, перейменували вулицю Будівельників на вулицю імені Івана Павла ІІ. Я шаную світлу пам'ять цього видатного священика, але якби він побачив убозтво багатьох, хто живе на цій вулиці, та її невпорядкованість, то, мабуть, дуже засмутився би і порадив кошти, витрачені на зміну назви, направити на полегшення життя людей, яким він служив.
|
