У понеділок в Івано-Франківському культурно-мистецькому центрі «Є» відбулась презентація нової книжки видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Цього разу директор видавництва, наш краянин Іван Малкович презентував збірку поезій сестри Людмили «Свічка зі снігу». Книжка вже встигла побувати в руках не одного відомого письменника, а також на рівні з іншими продавалася на книжковому форумі у Львові.
Розпочинаючи презентацію книжки, Іван Малкович був настільки схвильований, що проронив сльозу радості. Це, напевно, сталося вперше, бо сам пан Малкович каже, що ніколи не був таким зворушливим. І заспокоїв себе тим, що цей літературний вечір подарував йому особливий настрій і незвичну радість.
– Люська написала першого вірша у восьмому класі. Так само раптово й перестала писати десь у 28-30 років, – каже Іван Малкович. – Я постійно притримував сестру, не спішив видавати книжку, бо хотів, щоби з роками вона стала дедалі більшою. Але книжка грубшою не ставала. Тепер собі думаю, що якби видав раніше, то, може, це і спонукало б її до творчості.
Книжку вже побачило добре гроно українських поетів. Майже в один голос вони говорили, що то особливі вірші, навіть казали, що в Івана немає таких образів, які присутні у поезіях Людмили Малкович. Книжка дуже легенька, але душевна. Вона містить всього 32 вірші. Останню крапку у ваганнях Івана Малковича поставив літературний критик Євген Баран. Він стверджує, що найкращі книги приходять до читача зовсім випадково. А поезія Людмили Малкович, на думку літературного критика, чиста мов сльоза.
Звичайна сільська вчителька Людмила Малкович хвилювалася наче дитина, каже, що не звикла бути у вирі поетичного плину.
– Про таку презентацію я ніколи не мріяла. Я завжди була у вирі життя літераторів Андруховича, Неборака. А коли прочитала власні вірші вже у книжці, то відкрила себе зовсім іншу, побачила, що цими віршами я пророкувала свою долю, навіть не усвідомлюючи того. Це йшло наче не від мене, – зізнається авторка.
Володимир БОДАК
|
