Микола СЕМЕНЮК,
депутат Івано-Франківської обласної ради
До волі!!!
1 грудня 2012 року виповнюється 21 рік з дня проведення Всеукраїнського референдуму, на якому український народ переконливою більшістю голосів підтримав Акт проголошення незалежності України і, по суті, легітимізував утвердження України як суверенної і незалежної демократичної держави.
Референдум був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників незалежності України, особливо в східних і південних областях. Кожен громадянин мав чітко відповісти на запитання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?» Відповідь була такою: «Так, підтверджую», «Ні, не підтверджую».
Із 37 млн. 885,6 тис. громадян України, котрі були внесенні до списку для таємного голосування, у ньому взяли участь 31 млн. 891,7 тис. (84,18%). Із них позитивно відповіли 28 млн. 804,1 тис. (90,32%). Зокрема, у Криму на запитання відповіли: «Так, підтверджую» – 54.19%, у Севастополі – 57.07%, у Донецькій, Луганській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців, в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосували понад 95%, у решті областей понад 90% громадян.
Загальні показники:
Так – 90,32%
Ні – 7,58%
Не дійсні – 2,10%
За результатами референдуму не могло бути ніякого сумніву, чи хоче український народ мати свою самостійну державу.
Україна як держава відбулася! І вже нікому і ніколи не вдасться звернути Україну з стовпового шляху цивілізаційного розвитку. Ані міністр освіти та науки в Україні Табачник, ані єфремізація та чечетизація у Верховній Раді, ані вся вертикаль президентської влади не в силі подолати український народ.
Вирвавшись із багатовікового колоніального російського ярма, українці здобули особисту волю, створили незалежну державу, забрали з собою лише свою мову, історію, прабатьківську землю, традиції та звичаї своїх пращурів. Колоніальне ярмо ми залишили «братам-росіянам». Через роки і віки несіть їх далі, але вже без нас. Курс на незалежність, взятий під час референдуму 1 грудня 1991 року, тому запорука. А сьогоднішнє наше завдання – перетворити Україну з географічного центру Європи, якою вона завжди була, в духовний та політичний центр Європи!
Кожен із нас повинен усвідомлювати, що врятувати незалежність України, її національну честь та історичну гідність можна тільки тоді, коли країною правитимуть не недолугі, радянського крою «господарники», не уражені бацилою марксистсько-ленінської демагогії та вічно паразитуючі на біді та народній нужді комуняки, не крутий «депутато-криміналітет в законі», а когорта відданих українській землі і українському народові людей, які не будуть по-холуйськи плазувати ні перед Сходом, ні перед Заходом.
То чи здатен сьогодні український народ винести свого хреста – «волю-незалежність» – на Голгофу? Здатен! Тоді несімо кожен свого хреста на Голгофу Вітчизни гордо і мужньо, як і належить українцям.
А що коли хрест затяжкий? То не хрест затяжкий, то ми заслабкі!
Сьогодні кожен українець на своєму робочому місці словом до слова, борозною до борозни, цеглиною до цеглини повинен утверджувати Україну в усіх сферах життя. Адже всі ми смертні, а Україна вічна і у ній наше безсмертя!
|
