Четвер, 17.08.2017, 03:53
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Листопад 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Листопад » 8 » МАНДАТ
14:00
МАНДАТ
Депутати – від народу   
Що отримають новоспечені обранці, а що – їхні виборці?..   




Усі без винятку народні обранці з того моменту, як вони стануть щасливими власниками депутатських мандатів, окрім обов’язків, автоматично отримають безліч прерогатив. Як не дивно, із 38-ми статей достатньо великого закону «Про статус народного депутата України», про обов'язки парламентаріїв йдеться тільки у двох. Решта сторінок присвячено викладу прав і привілеїв «кращих представників  народу».
Що саме включає в себе «статус народного депутата», як планують ним скористатися новообрані достойники від Прикарпаття?


ВРУ: включено все!

Почнемо з того, що нардеп, незалежно від постійного місця проживання, за його бажанням, має право отримати повністю умебльовану й обладнану всією побутовою технікою квартиру у Києві. Зазначимо також, що раніше народні обранці у «квартирному питанні» мали ще і право вибору – або службове помешкання, або солідна грошова компенсація «для створення належних житлових умов». Але від цієї норми та ще від ряду інших у минулому році депутати відмовились у зв’язку із дефіцитом бюджету. Щоправда, обділили себе нардепи тільки тимчасово – до кінця 2012-го року.
Що стосується транспорту, то пішки по столиці народні обранці теж не ходять – їм у розпорядження надаються службові автомобілі з номерними знаками Верховної Ради, що у будь-який час дня і ночі везуть парламентаріїв куди їм заманеться. Проте, як свідчить практика, серед депутатів ця послуга не дуже популярна, адже з 450-ти народних засідателів, більше трьохсот на роботу приїжджають на власних автомобілях та з власними водіями.

На роботу,  як на свято
Кожному депутату Верховної Ради, на термін його повноважень, у приміщенні парламенту виділяють окремий службовий кабінет, з розташуванням у ньому персонального комп'ютера з виходом у Інтернет. Також передбачене постійне робоче місце для його помічника-консультанта.
А допомагати нардепу у його нелегкій роботі, відповідно  до законодавства, може  ціла армія помічників – до тридцяти одного. При цьому на чотирьох із них поширюється дія Закону України "Про державну службу" – їм присвоюється ранг держслужбовця. Зарплатню цій четвірці «наближених» також щомісячно платить держава – близько 18-ти тисяч гривень на всіх. Решту помічників депутат утримує зі своєї кишені, виплачуючи їм зарплатню, не нижчу мінімальної. А скільки саме йому потрібно «асистентів», парламентарій вирішує сам.
Про підвищення кваліфікації для себе «слуги народу» також подбали, природно, за державний рахунок. У  вільний від виконання депутатських обов'язків час їм надається право безкоштовно навчатися у вишах, в тому числі магістратурах та аспірантурах, а також вивчати іноземні мови.

Себе не обділили

Щодо зарплатні парламентаріїв, то загалом депутатський оклад – це таємниця, покрита мороком. Достеменно відомо тільки те, що народним депутатам заробітна плата встановлюється не законами, а постановами Верховної Ради. Тобто, яка у них буде зарплатня, нардепи фактично вирішують самі… А народна мудрість про трагічну долю руки, що себе обділила, українським парламентарям, здається, добре відома. Бо, як свідчать різного роду джерела, середньостатистичний депутат отримує зарплатню 14-20 тисяч гривень. Доволі цікавим при цьому є те, що сам «депутатський» оклад складає трохи більше шести тисяч гривень, але після усіх надбавок за «особливий характер роботи та інтенсивність праці», мінімальна зарплатня народного обранця розростається майже утричі, тобто стає вдесятеро більшою, аніж середня по Україні (і це без врахування надбавок на мобільний зв’язок, поїздки, відрядження та інші «дрібниці» за рахунок бюджету). Хоча фактично депутати щомісяця отримують ще більше, а саме суму зарплатні у подвійному розмірі. Офіційно вона називається "відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням депутатських повноважень", але за використання цих бюджетних коштів обранці нікому не звітують.
Загалом же утримання цих 450-ти людей коштує нам з вами близько одного мільярда гривень на рік.

Депутатами не народжуються, депутатами вмирають
Окрім цінних привілеїв (на кшталт безкоштовного житла чи значних грошових компенсацій), депутати мають також низку «другорядних» пільг: право позачергово одержати окремий номер у будь-якому готелі, безкоштовно «кататися» по Україні на всіх видах транспорту, окрім таксі. Надання проїзних документів до найвищого класу транспортного засобу депутату також надаються позачергово, а  квитки на літак – за добу до польоту. Не слід забувати і про безкоштовне медичне обслуговування у найкращих лікарів України у всім відомій «Феофанії». А до 2012 року депутати ще і регулярно отримували путівки на відпочинок  у елітних санаторіях, а на літні вакації нардепам виплачувався ще й подвійний розмір заробітної плати – 35 тисяч гривень – на відпочинок.
«Депутатами не народжуються, депутатами вмирають» – звання народного депутата зберігається за ним довічно. А разом зі званням залишаються і деякі привілейовані права, належні тільки народним обранцям. Наприклад, усі екс-депутати можуть пожиттєво безкоштовно лікуватися у «Феофанії». А при досягненні пенсійного віку за наявності трудового стажу, а також у разі визнання інвалідом 1-ї або 2-ї групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати народного депутата, що працює в даний час, з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу.

У Раду – за «імунітетом»
Щодо недоторканності депутатів – то це окрема тема для розмови. Написано і сказано про неї вже чимало, але відміняти її для себе парламентарії все ж не поспішають. Нагадаємо, що користуючись недоторканністю, народний депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди  Верховної Ради України. А таких прецедентів за весь час незалежності України  спостерігалося «аж» три.
Очевидно, що саме право на недоторканність мотивує українських мультимільйонерів та олігархів, не надто збентежених соціальними проблемами та покращенням життя українців, ставати держслужбовцями та носити депутатський значок. Адже це своєрідне лобі не тільки для їхнього бізнесу, а і для них самих, оскільки депутати своїх колег «здають» вельми неохоче. Знають: самі не без гріха. Тут корпоративна «солідарність» переважує навіть партійні інтереси.

Заміж – за депутата
Дружин і чоловіків народних обранців теж не обділили. Так, дружині (чоловікові) народного депутата, яка була звільнена у зв'язку з переїздом обранця для виконання депутатських повноважень, у разі не працевлаштування її (його) за місцем нового проживання чоловіка (дружини) перерва в роботі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби). На вказаний період за дружиною (чоловіком) народного депутата зберігається місце роботи (служби), стаж роботи (служби) за спеціальністю, стаж роботи (служби), який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати, процентних надбавок і одержання виплат за вислугу років (за стаж роботи за фахом на даному підприємстві), на виплату винагороди за результатами роботи підприємств, установ і організацій за рік, а також стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, якщо ця особа на момент переїзду не менше півроку займала пост або працювала за професією, що передбачає такі пільги.
У випадку смерті народного депутата непрацездатним членам сім'ї, які були на його утриманні, за їх заявою призначається пенсія (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника) у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат і надбавок до посадового окладу на одного непрацездатного члена сім'ї та 90 відсотків – на двох і більше членів сім'ї.

Скасовані пільги, чи передвиборчий піар?  
У 2012 році, через дефіцит бюджету,  багато депутатських привілеїв все ж було відмінено. Але зробили це нардепи скоріше «для галочки» – перед виборами, мовляв, обіцяли відмінити – відмінили. Хоча по суті, депутати скасували лише ті пільги, якими і так мало хто з них користувався. Це, зокрема, виплата колишнім депутатам Ради матеріальної допомоги в розмірі зарплати парламентарія, що працює, на період його працевлаштування і 50% зарплати в разі неможливості працевлаштування; виплату матеріальної допомоги депутатам на оздоровлення у розмірі подвійної місячної зарплати;  виплату допомоги в розмірі дванадцяти місячних посадових окладів депутата, що працює, у разі виходу на пенсію. Також відмінили обов'язкове державне страхування життя і здоров'я депутатів; забезпечення їх путівками для санаторно-курортного лікування; виплату одноразової грошової компенсації для створення належних житлових умов. Відміна усіх цих пільг зекономила  бюджету 2012 року від сили 30 мільйонів. Найдорожчі пільги, такі, як безкоштовне користування транспортом (в тому числі і літаками) на території України та службові «кортежі» для народних обранців, ніхто не і думав скасовувати.  
Також  варто підкреслити той факт, що дія цих усіх пільг не відмінена остаточно, а лиш тимчасово призупинена, тобто у 2013 році вони знову можуть увійти у статус чинних.  
Оксана ГЛУШКЕВИЧ

КОМЕНТАРІ
Дмитро Шлемко,   ВО «Батьківщина»



Єдина пільга, якою я користувався під час своєї минулої каденції і планую користуватися у наступні п’ять років, – це безоплатний проїзд у транспорті. На мою думку, це навіть не пільга, а нормальна впорядкована ситуація, бо це потрібно для роботи депутата. Єдине, я б цю норму скоригував таким чином, щоб нардеп мав право безоплатного проїзду не по всій Україні, а тільки туди, де знаходиться його виборчий округ. Відносно матеріальних благ, то від службової квартири чи компенсації я відмовився і під час п’ятого,  і під час шостого скликання Верховної Ради. Матеріальну допомогу на оздоровлення у подвійному розмірі місячної заробітної плати я теж жодного року не брав. Щодо недоторканності, то світова практика свідчить, що парламентарій таки має право бути недоторканним в тій чи іншій мірі, особливо представник опозиції. Якщо, звичайно, цим статусом не зловживати.

Руслан Марцінків,    ВО «Свобода»

З приводу транспортних привілеїв, то я не думаю, що це якась страшна річ. Службовий автомобіль депутату потрібен, бо власний є не завжди, а вирішувати справи якось потрібно. Правом безкоштовного проїзду по Україні теж користуватимусь, мабуть, найчастіше у поїздах, бо, скоріш за все, у мене буде багато відряджень у «гарячі» точки. Щодо недоторканності, то скажу відразу: я до неї ставлюсь негативно, і наша фракція виступає за її скасування. Але враховуючи сьогоднішні наші обставини, коли не можна надіятись ні на правоохоронні органи, ні на об’єктивність суддів, депутату важливо мати можливість бути там, де не можуть пропустити простого громадянина. Відносно зарплатні, то ще на партійному з’їзді ВО «Свобода» прийняла рішення про те, що 10 відсотків від своєї заробітної плати усі нардепи від нашої політичної сили будуть перераховувати у спеціально створений фонд допомоги дітям, які не мають фінансової можливості навчатися. А те, що лишається, враховуючи те, що життя в Києві набагато дорожче, ніж у Івано-Франківську, не така вже і велика сума. А загалом, усі пільги депутатського статусу я буду використовувати по можливості та в межах розумного.

Володимир Шкварилюк, «Фронт змін»



На мою думку, пільгами мають користуватися люди, яким це дійсно потрібно, або ж ті, які вже мають певні заслуги: афганці, чорнобильці. А навіщо депутатові давати якісь пільги «авансом»? Щодо надання квартири – то це вважаю не привілеєм, а службовою необхідністю. До прикладу, в мене є дружина і четверо дітей, які разом зі мною переїдуть до Києва, тож природно, що усім нам треба буде десь жити. Інше питання в тому, що я не хочу, аби на мене цю квартиру оформляли як мою власну, як це робили, мої попередники. Хай виділять мені житло на термін моєї каденції, а пройде п’ять років - і «будьмо си здорові»! Направду, я йду до Верховної Ради не за якимось привілеями - вони мене абсолютно не цікавлять. А на підтвердження цього додам, що навіть сьогодні, працюючи в Івано-Франківську головою бюджетної комісії обласноїради, я зарплатню не отримую.

Степан Пушик,  письменник,  народний
депутат України першого демократичного скликання


Квартири, які будувала радянська влада у дев’яності роки на Печерську в Києві, мали отримати тодішні члени ЦК. Але після державного перевороту та тимчасової заборони діяльності комуністів, і ліві, і праві політичні сили порозкривали на ту нерухомість свої роти. Серед тодішніх нардепів було багато зрадників – (тепер таких називають «тушками»), які розуміли, що їх тепле місце у парламенті не вічне, і тому хапали побільше. Але були і такі, що йшли у Верховну Раду під прапорами гідності, як сини народу. Нас, тих, що відмовились від отих квартир в центрі столиці, враховуючи мене, було тринадцять. Чому я не взяв? Бо на тай час мені як письменнику не пасувало, маючи квартиру в рідному місті, брати собі ще одну у столиці. Хоча, правду кажучи, сьогодні мені те житло було б не зайве. Але я не жалкую, бо вчинив по совісті. В цілому щодо привілеїв, то на той час у народних депутатів не було таких благ, як зараз, та й зарплатня у нас була «народна». Сьогодні ж, на мій погляд, усі бізнесмени та олігархи «пруться» в парламент не за якимись там пільгами, а за недоторканністю.

VOX POPULI
Чи потрібні пільги нашим депутатам?
Іванна,   менеджер:
– Не потрібні їм пільги! У них зарплати і так величезні, їм треба багато часу, щоб ці гроші витратити. Немає коли працювати!!! Пільги потрібні бідним, сиротам, інвалідам і пенсіонерам, що тяжко працювали все життя… Не думаю, що хтось з депутатів належить до цього списку.

Ярослава Степанівна, пенсіонерка:
– Ясно, що потрібні – вони через ті пільги якраз і йдуть в депутати! Я вже нікому не вірю: як гарно вони б не говорили до виборів, а потім тільки один одного зневажають, і кожен собі гребе! Чи то в усіх країнах так, чи то лишень українцям так щастить зі «слугами народу»?

Іван,слюсар-сантехнік:
– Пільги їм не потрібні, але від того, що я чи хтось інший про це скажемо, ті пільги не щезнуть. Думаю, панове депутати будуть відстоювати свої пільги руками, ногами і зубами. Звичайно, якщо комусь з них треба буде підвищити собі рейтинг, то вони в ефірі якогось популярного ток-шоу битимуть себе в груди і відмовлятимуться і від пільг, і від депутатської недоторканості. Але ж ми то з вами знаємо, що це тільки слова...

Валерія Олексіївна, приватний підприємець:
– Які пільги, про що ви говорите! Та саме звання «депутат» у нас і є вже пільгою, причому пожиттєвою, як для самих депутатів, так і для їхніх нащадків. Вони приходять до влади, щоб робити закони під свій бізнес або під бізнес тих структур, які їх висунули. Якщо серед депутатів і є якась часточка  чесних і принципових людей, то їх так мало, що їхні голоси погоди не зроблять.

Олександр, робітник:
– «Слуги народу» повинні дбати про пільги для цього ж таки народу, їздити громадським транспортом,  літати економ класом і працювати понаднормово, щоб відчувати те, що відчувають прості громадяни. Та до влади приходять люди не бідні, і їм наші проблеми не болять. Вони і так багато мають, а тут ще й пільги! Може б то собі податись у депутати?..

Опитував Тарас ЯКОВИН


ДО ТЕМИ

Багатші країни – скромніші парламентарі

У закордонних парламентарів список привілеїв є не таким широким, як в українських.  Скажімо, обранці Німеччини, Франції, Швеції та Естонії не мають ані спеціальних лікарень, ані пожиттєвих квартир, ані персональних залів в аеропортах.

Німеччина
Окрім офіційної зарплатні, депутати Бундестагу щомісяця отримують 3969 євро на відшкодування витрат, пов’язаних зі здійсненням депутатських повноважень. Для них та їх асистентів надається мебльований офіс площею 54 квадратні метри у приміщенні Бундестагу. На витрати, пов’язані з користуванням цим офісом, депутатам надається ще по 12 тисяч євро щорічно.
Права на отримання службової квартири в німецьких депутатів немає, і вони повинні оплачувати її з власної кишені. Також парламентарії не мають спеціальних лікарень та санаторіїв, але можуть обирати між приватним чи державним страхуванням. Згідно з даними Бундестагу, близько 40% його членів обирають державне медичне забезпечення, а тому парламент, як і будь-який роботодавець, сплачує половину їх щомісячних страхових внесків. Щоправда, німецькі депутати мають не лише пільги, але й систему штрафів. Наприклад, через відсутність на пленарному засіданні без поважної причини депутат зобов’язаний сплатити 100 євро.

Франція
Кожен український депутат може мати до 31 помічника. Незалежно від кількості консультантів, щомісяця депутат отримує 20 тисяч гривень на виплати їм та розподіляє кошти за власним бажанням. Натомість члени французької Національної асамблеї у кількості асистентів обмежені: зазвичай вони можуть найняти лише трьох, але в окремих випадках їх кількість варіюється від одного до п’яти.
Доволі скромно виглядає автопарк французьких парламентаріїв. 577 делегатів Національної асамблеї можуть розраховувати приблизно на 20 автомобілів, які зазвичай використовуються для поїздок офіційних делегацій. Ті з депутатів, хто закріплений за виборчим округом в межах країни, отримують право на 40 перельотів із поверненням між Парижем та конкретним округом. Окрім того, вони мають можливість шість разів літати в інший регіон Франції, крім їхнього округу.
Незалежно від місця проживання, українські депутати мають право на отримання одноразової грошової компенсації на житло. До цієї виплати парламентар та члени його родини мають право на безкоштовне проживання в готелі. Їх французькі колеги таких пільг позбавлені. Максимум, на що вони можуть розраховувати – це позика від Національної асамблеї на купівлю житла чи службового приміщення в Парижі або у виборчому окрузі. Така позичка приблизно в 76 тисяч євро надається законотворцям на 10 років під 2%. Це на кілька відсотків нижче ринкової ставки. У власності Асамблеї є також готель, де парламентарії можуть зарезервувати кімнату власним коштом. Також до їх послуг надається два ресторани: один зарезервований лише для депутатів, до іншого можна запрошувати гостей. Однак рахунок члени Національної асамблеї мають сплачувати самі.

Швеція та Естонія 
Шведські депутати мають право на отримання квартири – але лише на час їх повноважень та в тому випадку, якщо раніше вони проживали не в Стокгольмі. Але вони не можуть розраховувати ні на безкоштовне лікування, ні на службові автомобілі. Питанням же офісів та помічників займається не адміністрація парламенту, а кожна з партій окремо.
До прогулів членів Ріксдагу ставляться лояльно – наприклад, вони можуть бути відсутніми, якщо в цей день не відбувається голосування. За деяких обставин депутат може пропустити навіть голосування.
У свою чергу, депутати естонського парламенту, що мешкають за межами Таллінна, мають право на щомісячні 676 євро для оренди квартири. А службові авто мають лише президент парламенту та два віце-президенти.

За матеріалами   Deutsche Welle

Фінансові «романси», 
чи Задекларовані статки?


Найбагатшим з усіх прикарпатців у Верховній Раді буде самовисуванець Юрій Дерев’янко, задекларовані фінанси якого перевищують 16 мільйонів гривень. Слідом за ним іде мільйонер-фронтовик Володимир Шкварилюк. Його фінансові ресурси згідно із декларацією складають майже два мільйони гривень. «Тимошенківка» Ольга Сікора у минулому році заробила 825 тисяч гривень, а доходи її сім’ї склали близько півтора мільйона. Тож пані Сікора на третьому місці рейтингу.
Далі йдуть народні обранці уже без мільйонів у гаманці – це нардеп із досвідом Дмитро Шлемко від «Батьківщини», який задекларував 450 тисяч гривень доходів, самовисуванець Олесь Доній зі статками у 320 тисяч гривень та «свободівець» Олександр Сич, який у 2011 році заробив майже 250 тисяч гривень, а  разом із сім’єю – майже 300 тисяч гривень. «Батьківщинівець» Василь Гладій за минулий рік отримав теж близько двохсот тисяч гривень доходу, а його сім’я – ще п’ятдесят. Представник ВО «Свобода» Руслан Марцінків у своїй декларації повідомив про більш ніж 110 тисяч гривень власного заробітку та фінансові доходи сім’ї у понад 600 тисяч.
Слідом за ним, щоправда, уже з великим відривом, ідуть нардеп від «УДАРу» Роман Чернега (майже 70 тисяч гривень заробітку та більше 90 тисяч надходжень отримала  його сім’я), та «батьківщинівець» Анатолій Дирів зі своїми 85-ма тисячами доходу за минулий рік.
І «найскромнішими» народними обранцями з Івано-Франківщини, згідно з деклараціями, є депутат від «Свободи» Руслан Зелик та представник об’єднаної опозиції Володимир Купчак, що оприлюднили майже однакові  суми статків – по 45 тисяч гривень власного доходу за минулий рік. Щоправда, сім’я Купчаків спромоглася заробити ще майже 28 тисяч гривень, в той час як Зелики – лише 12 тис. грн. 


Переглядів: 590 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]