Шанс вціліти під час такої заборони є хіба що у народних цілителів, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я. А ось решті може бути непереливки. Адже основна причина обговорення такої заборони, за словами представників депутатської комісії, це турбота про психіку народу. Мовляв, всі ці знахарки, ворожки та шарлатани лише тим і займаються, що псують ту саму психіку та видурюють у людей гроші. Пригадалася бувальщина. Один парубок із карпатських гір важко працював, а заробляв мало. Почув він, що в Карпатах є ворожка, котра каже всю правду. Ходили до ворожки знайомі, пішов і парубок. Після того, як вона спорожнила його кишені, промовила: «Настане в твоєму житті такий день, що люди при зустрічі з тобою низько вклонятимуться». Парубок вийшов задоволений, подумав, посміхнувся, тоді повернувся назад і питає: «А коли, вибачте, такий час настане, що всі схилятимуть голови при зустрічі зі мною?». «Бачте, паночку, карти не вказують такого часу, але можу вас запевнити, що він настане. Коли тебе нестимуть у труні на цвинтар, всі зустрічні шанобливо схилятимуть голови», — відповіла ворожка. Ворожка з картами Адреси ворожок, які, в основному, передаються з вуст в уста здебільшого серед представниць слабкої статі, дістати просто. Одну дізналася у сусідки, іншу по секрету дала перукарка однієї з подруг, ще однієї знайшла в оголошенні у місцевій газеті. Перша ворожка, до якої я потрапила за порадою перукарки, гадала на кавовій гущі, воскові, на звичайних картах і картах таро, та ще й по руці. Все це – 100 гривень за сеанс. Але за ці сто гривень вона мала розповісти не лише, що було, що буде і чим душа заспокоїться, а й порадити, як діяти далі та що робити, щоб лихе не трапилось. Ворожкою виявилась жінка років 40 на вигляд, доглянута, з нарощеними нігтями. Перед тим, як запросити до квартири, уточнила, чи я попередньо записувалась на прийом. Я ствердно кивнула. Ворожка Люба провела мене на кухню і почала заварювати каву. Потім запалила свічку та налила у склянку води з-під крана. – Спочатку дізнаємося, що вас турбує, – сказала вона. Та почала читати над свічкою молитву. Потім вона вилила віск зі свічки у склянку з водою та почала уважно роздивлятися його. – Все зрозуміло, – врешті-решт сказала ворожка. Про те, що ж саме їй зрозуміло, вона не уточнила. А продовжувала витримувати драматичну паузу. – Бачу дійсно в тебе на душі неспокійно. Щось заважає тобі спати. Це лихі думи. Бачу поряд з тобою чоловіка. Це він. – Так-так. Через кого ж мені не спати, як не через рідного чоловіка, – кажу їй. (Хоча насправді чоловіка я не маю). — Гуляє, ще й випиває, от і не сплю. Переживаю. – Легенду про чоловіка-гуляку Люба сприймає за чисту монету і далі їй вже підказок не потрібно. – Розповіла мені ворожка і про чоловікову колегу, яка на нього плани має. І що колега та сама часто до «бабок» ходить, і про те, що буде чоловік гуляти, але недовго, бо врешті-решт очі в нього відкриються, і т.д., і т.п. – Причому все це вона бачила і на кавовій гущі, і карти їй це саме казали як звичайні, так і таро, а застиглий віск у холодній воді це підтвердив. – А де ви всьому цьому навчилися? – запитую у ворожки. – Моя бабця все це вміла, от мені і передала. Мама вчитися не хотіла, а в мене пішло, – відповідає. – А ліцензію якусь там отримати не хочете, щоб на інший рівень вийти, людям допомагати? – Та ти що! Навіщо мені? Зараз за ліцензіями бігають одні шарлатани. На прощання Люба тоном найкращої подруги пообіцяла, що все у мене з чоловіком владнається. Взяла свої сто гривень та сказала, щоб я заходила ще. Бо лише після трьох сеансів зливання на віск може помогти біді… Їм сняться віщі сни Різні сни щоночі тривожать свідомість людей, і важко відрізнити, які справді віщі, а які – ні. Без сумніву, час від часу їх варто брати до уваги. І хоч психологи стверджують, що сон – це лише біологічне явище, що люди самі "створюють” собі сни (тобто сниться те, про що думаєш напередодні, чи те, що дуже хвилює), однак багато чого залишається незрозумілим, непізнаним... Ольга Приймак не мала щасливого дитинства, юності, радість якось завжди обходила її боком. Дуже рано втратила батьків (вони загинули в автокатастрофі), тому з шістнадцяти років мусила заробляти на хліб самотужки. Потім одружилася і почала новий відлік життя... Після року виснажливої праці запланувала влітку відпочинок. Поїздка на Світязь здавалась жінці здійсненням її мрій, адже, крім Косова і села, вона більше ніде не бувала. Зібравши з вечора всі речі, молоде подружжя лягло спати. Тієї ночі, коли на небі світив повний Місяць, Ользі наснилося, що стоїть вона біля якогось дерева і до неї поволі підходить покійна мама й каже: – Не їдь, доню, нікуди, почекай трішки. Дуже тебе прошу!.. На ранок Ольга прокинулася з тривожним відчуттям. Годину ходила як не своя, потім розповіла усе чоловікові. Звичайно, Микола не надав великого значення сну, заспокоїв дружину, вдався до вагомих аргументів, мовляв, гроші уже заплачено, путівка на руках. Та й, зрештою, мало що може наснитися людині, не відкладати ж через це поїздки. Ольга погодилася їхати. Автобус нарешті прибув на платформу, люди помаленьку почали «запаковуватися» у нього. Лише Ольга стояла як примара – бліда і задумлива. – Олю, чому ти не заходиш? – запитав дружину Микола. Жінка не зрушила з місця, а тільки мовила: – Я не можу! Весь час перед очима Ольги стояла мама... Так і не змогла пересилити себе та зайти в автобус. Разом з розлюченим чоловіком попленталися додому. Цілий день вони не розмовляли. Микола ніяк не міг збагнути «вибриків» дружини. А наступного дня їм повідомили , що трагічно загинув друг Миколи. який таки сів у той автобус... Подорож закінчилася аварією, в якій загинули дві особи й багато хто отримав поранення. Ольга ніколи не забуває тієї ночі і того сну, який, можливо, урятував їй життя, й щороку цього дня приносить на могилу батьків квіти. І ще одна історія. 1986 року туристичний лайнер «Адмірал Нахімов» мав відбути у звичний круїз. На нього прагнуло потрапити чимало людей, але дістати квитки «пощастило» не всім... Калушани Марія з Степаном тільки-но одружилися. Свій медовий місяць вони вирішили провести на борту цього елітного корабля. Тривожне відчуття після сну не полишало обох молодят. Найдивніше те, що ні Марія, ні Степан не пам’ятали, що їм снилося вночі, але на ранок настрій у них був зіпсованим. Подружжя все ніяк не могло зібратись і врешті-решт запізнилося на потяг. На щастя, запізнилося, бо невдовзі дізналися, що «Адмірал Нахімов» зіткнувся з баржею і затонув... «Бабка» чи гіпнотизерка За словами психолога Михайла Незнаного, походи до знахарок, ворожок та гадалок для людей виконують функцію своєрідного психологічного розвантаження. – Людина хоче почути про те, що у майбутньому у неї все буде добре, йде до гадалки чи астролога і отримує необхідну інформацію. А далі, через кілька років, щось десь віддалено співпадає з пророцтвом. Адже не варто забувати, що люди, які займаються гаданням та ворожінням, самі непогані психологи. Вони добре працюють на містифікації, помічають поведінку людини, уважно слухають те, про що їм розповідають відвідувачі, і використовують все це у своїй роботі. Крім того, нерідко такі люди володіють гіпнозом та використовують його під час сеансів, – каже Михайло Незнаний. – А як розрізнити: чи сон є віщим, а чи це просте, буденне сновидіння? – Віщий сон, як правило, є дуже яскравим, вражаючим, і надовго запам’ятовується. Під його враженням людина знаходиться довгий період часу, буває і усе життя. Інколи такий сон може повторюватися декілька разів, або навіть приснитися комусь із ваших близьких, як попередження для вас. Олександра БІЛЕЦЬКА
