Вже минули роки, як мені доводилось дній такій ерзацпатріотці спростовувати її лжемотивацію про історичність назви «Станіслав». Пам’ятаю, що я тоді їй дала відповідь до редакції газети, але редакція, опублікувавши її опус, мою реакцію на нього не опублікувала. Маємо рецидив ностальгії за історичними нашими окупантами Потоцькими, нічим не кращими за всіх наступних наших окупантів. Але нагадаю, що тоді я завершила свою їй відповідь дуже саркастично: «Ну, признайтесь, пані Д. Н., чи багато вам платить польська дефензива за цю вашу фарисейську роботу?» Я дуже поважаю великого знавця нашого краю Михайла Головатого і, як аматор в історичній діяльності, була би вдячна і йому, і редакції «ЗК», якби була опублікована його критика моїх пропозицій, що базуються на таких міркуваннях. Більшовицький окупаційний режим, крім всіх інших засобів денаціоналізації галичан, намагався перетинати історичну пуповину наших поколінь, вносячи зміни і в географічні назви, і наше історичне підкарпаття перекваліфікував на свій російський манір як «прікарпатьє», тобто прикарпаття. Тож моє переконання, спочатку повернім своєму краю наше історичне, природно-етнічне наймення – Підкарпаття і таким чином відродиться логічна цілісність системи: Підкарпаття – Карпати – Закарпаття. А що стосується назви міста, то спочатку підтримаю Михайла Головатого про «неоковирність» нинішньої назви. Маємо вважати, що ця «неоковирність» корениться в тому, що цю назву сформовано за не нашим, а за совіцьким принципом увіковічнення знаних людей (Іллічовськ, Свердловськ, Котовськ тощо). Наша ж традиція передбачає назви населених пунктів на географічно-етнічному підґрунті (Надвірна, Зелена, Самбір, Солотвино, Рогатин тощо). Отже, якщо не хочемо повернутися до назв тих поселень, які Потоцький об’єднав у свій Станіславів (Княгинин, Заболоття…), то, очевидно, що, притримуючись нашої, а не совіцької традиції, нам тепер, на етапі свого відродження, пасувало би його, наше місто, наш Івано-Франківськ назвати «Підгір’я», а область – Підгірська. Я припускаю, що саме так міркувала знана письменниця і громадська діячка, обираючи собі псевдонім Марії Підгірянки, оскільки в цій назві уособлене представлення нашого підкарпатського краю. Дорогі краяни, хай нам допоможе в цьому Господь Бог! Ганна Хомин
