Понад три тижні мені довелося попрацювати в одному з найпопулярніших і найдорожчих барів Івано-Франківська. Одразу скажу, що влаштуватися офіціантом в солідний бар дуже просто, адже потік кадрів там практично безперервний: одні ідуть, інші приходять. Співбесіда зі мною тривала щонайбільше 10 хвилин, при цьому від мене не вимагали ні паспорта, ні будь-якого іншого документа. Просто записали номер мобільного і адресу. Наступного дня я вже входила до числа офіціантів-стажерів. Як мені пояснили, щоб стати повноцінним офіціантом, я повинна тиждень (7 днів) без жодного вихідного відпрацювати практикантом. За цей час я повинна повністю вивчити меню, знати, як виглядають усі страви, скільки і як вони готуються. Паралельно я повинна допомагати іншим офіціантам. Оплата стажування в день становить 50 гривень. Розслаблятися на роботі не варто, адже за тобою повсюди спостерігають камери. За розбитий посуд, за неправильне замовлення та інші помилки, пов’язані з людським фактором, платиш ти. За різні порушення правил також накладаються штрафи від 50 до 300 гривень. Мій перший трудовий тиждень тягнувся дуже довго. Боліли ноги, голова, мучило безсоння. Але переживши його і засвоївши усі тонкощі професії, я все-таки поповнила ряди офіціантів зі стажем. Мій робочий день розпочинається з 10-ї години, хоча бар відкривається лише о 12-ій. В обов’язки офіціантів входить полірування столів, розкладання серветок, миття підносів, різання хліба, носіння посуду на кухню. Отож, бар відкривається. Перші клієнти, перші чайові. Але в обідні години (від 13-ї до 15-ї) – справжнє пекло. Адже в обідній час люди приходять поїсти, кожен хоче отримати своє замовлення якомога скоріше. Жодного дня ці кілька обідніх годин не обходяться без скандалів. Наступна хвиля клієнтів починається з 18-ї години. Такі відвідувачі, як правило, не поспішають, сидять довго, часто – до самої ночі. Для офіціанта в таких випадках клопоту вже менше. За всіма правилами бар повинен працювати до 23.00. Але винятки з цих правил стаються доволі часто. Деколи можна чекати і до пізньої ночі, коли останні клієнти залишать бар. Відвідувачі приходять абсолютно різні: підстаркуваті і зовсім молоді, багаті і не дуже, справжні гурмани і просто люди, які хочуть продемонструвати вміст свого гаманця. Іноді буває справді дивно, коли вже не першої свіжості дідусь просить твій номер телефону чи запитує про зустріч у неробочий час. Тут незрозуміло, чи то алкоголь так діє на клієнта, чи то він просто забув, що знаходиться в барі і перед ним офіціант, а не дівчина трохи іншої професії. Ну і без конфліктів між персоналом, звичайно, не обходиться. Всі ми живі, емоційні люди, маємо свої риси характеру і принципи, втомлюємось, плачемо і сміємось. Але щоб всі відвідувачі були задоволені, всі працівники бару повинні бути, як той один злагоджений механізм, такий собі конвеєр. Отож, незважаючи на образи і втому, доводиться широко усміхатися і приймати замовлення, носити їжу та напої і надіятись на краще. Звичайно, досвідчені офіціанти (наприклад, з п’ятирічним стажем роботи) не дуже охоче будуть розкривати перед вами обійми. Для них ви – конкурент і щодо клієнтів, і щодо чайових. Тож постійні «шпильки» як у словах, так і у робочих моментах неминучі. Деколи хочеться просто стати посередині залу, кинути піднос на підлогу і тікати кудись зі сльозами на очах. А деколи, навпаки, розумієш, що десь в глибині душі ця робота тобі навіть подобається і вже займає частину твого життя. Особливо наприкінці зміни, коли, перерахувавши чайові, починаєш розуміти, що працюєш ти не даремно. Власне, якщо говорити про заробіток, то він, як для молодої людини, досить високий – студенту вистачить не лише «на морозиво». Як мені було не важко, я протрималася три тижні і можу зробити свої висновки щодо роботи офіціанта. Є у цій професії і позитивні, і негативні моменти. Якщо чесно, то, на мій погляд, позитивних набагато менше, аніж негативних. Однак вони вагомі. Перший позитив – це, звичайно, гроші. Як не крути, а робота прибуткова. За місяць можна заробити від 1,5 до 3 тисяч гривень, не враховуючи чайових (а вони становлять приблизно 100 гривень на день). Навіть спеціалісти з багаторічним стажем не завжди можуть заробити таку суму. Другий позитив і, мабуть, останній – це безцінний досвід. Працюючи, так би мовити, у внутрішній, невідомій відвідувачам частині закладу громадського харчування, ви дізнаєтеся дуже багато нового. І наступного разу, коли ви вирішите зайти з друзями в кафе перекусити чи випити чашку кави, то відразу побачите і оціните, чи можна тут щось замовляти, чи краще відразу піти. Щодо негативу, то найперше, що потрібно засвоїти, коли ідеш влаштовуватися на роботу офіціантом, що ти – лише прислуга для багатих відвідувачів. Правило «клієнт завжди правий» діє абсолютно, безвинятково і всюди. Це просто істина, з якою треба змиритися і яку потрібно прийняти. Якщо ви готові, що вас можуть щодня морально принижувати (а буває й таке) – роботу офіціанта ви подужаєте. Другий негативний момент – фізичне виснаження. Весь день (від 10-ї до 23-ї), проведений у біганині взад-вперед, нікому не додасть здоров’я. Перші дні ноги жахливо болять, відчувається постійне знесилення. Але з часом перестаєш відчувати втому. Чи то звикаєш, чи то організм адаптується до фізичних навантажень. Ще один негативний нюанс, як на мене, полягає в тому, що коли бачиш у ролі клієнтів своїх знайомих, стає трохи неприємно. Що не кажіть, а гіркий осад в душі від того, що ти сьогодні для них лише прислуга, залишається. І ніякі гроші тут не потішать. Хоча… Це лише моє суб’єктивне відчуття. Зрештою, є люди, які працюють офіціантами все життя і задоволені. На офіціантів навчають – тоді ти почуваєш себе справді фахівцем. Тож вирішуйте самі, чи обирати цю професію на роки, чи лише, поки молоді та енергійні, щоб підзаробити під час літніх вакацій. Оксана Глушкевич
