Російські політтехнологи загубили справу Яценюка
Розпад коаліції у вересні минулого року створив унікальну можливість
для формування потужної «третьої сили» в українській політиці на базі
розчарованого помаранчевого електорату, з подальшим долученням
прагматично мислячого виборця сходу й півдня. Вимушена відставка
Яценюка з посади спікера тільки додала йому у рейтингах, динаміка яких
почала дозволяти думати про вихід у другий тур. Кілька місяців тому на
Західній Україні Яценюк наздогнав Тимошенко, а за деякими опитуваннями
– навіть дещо перегнав. Був просто колосальний шанс вийти у другий
тур...
Однак виявилося, що гострих, емоційних виступів, з тавруванням і влади,
і опозиції недостатньо. Адже з часу свого старту Яценюк так і не дав
відповіді на базові питання: команда, програма, фінансування. Створення
«Фронту змін» відбувалося «згори» за традиційним українським сценарієм,
нічого принципово нового...
А ще до Яценюка прийшли російські політтехнологи, які справу остаточно
і згубили. Їхня реклама українським реаліям не відповідає. Для
обізнаного виборця, який читає Інтернет і дивиться політичні програми,
на цих людях стоїть тавро їхньої попередньої роботи на виборах 2004 р.
по розколу України. Зовнішньополітичні гасла, які вони принесли,
взагалі незрозуміло як перепозиціонують Яценюка. Спікер, який підписав
«лист трьох» за вступ до НАТО, очільник МЗС, який здійснював
президентський курс на інтеграцію до ЄС, тепер скептично ставиться до
цього, натомість виникає якась «Велика Європа» з Росією і Казахстаном.
Як це могло вплинути на його базовий електорат у Західній Україні і в
центрі? Відповідь очевидна. Рейтинги пішли вниз, перспективи виходу у
другий тур аналітики розцінюють як втрачені, тим більше, що Ющенко
здається таки збирається взяти участь. Тим самим він буде забирати
голоси у Яценюка. Бо частина колись дрейфувала від підтримки Ющенка до
Яценюка, а тепер це піде у зворотньому напрямку. А ще в ніші «третьої
сили» Яценюк – не один, з ним будуть конкурувати Литвин і Тігіпко.
Отже, вони будуть відтягувати на себе від Яценюка
прагматично-центристського виборця, а Ющенко –
націонал-демократичного...
На догоду Януковичу Ющенко «розпорошує» виборців Тимошенко
А тепер – про діючого Президента. Він явно неадекватно оцінює свої
можливості. Позиціонується як патріот – на відміну від, як він каже,
«олігархічних, проросійських кланів» (це притім, що сам він після 2004
р. подружився і перебуває в оточенні олігархів). Частину
націонал-демократичного електорату він отримає, але це зараз 3%, і
рейтинг не зростає. На парламентських виборах його участь і обрана ним
ніша – цілком нормально. Але зараз це розпорошення сил і підігравання
Януковичу. Здається, що Ющенко радше готовий віддати владу йому, ніж
Тимошенко. Власне, так воно, мабуть, і є. Почали вже казати про нього
як про «технічного кандидата Януковича». Прикро таке чути на адресу
героя Майдану.
Опитування показують, що у кінцевому підсумку обирати ми будемо між
Януковичем і Тимошенко, і поки що перемагає Янукович. Але його
електорат теж почав розповзатися (хоча і меншою мірою, ніж у
помаранчевих), адже зовні сильний лідер ПР виявився слабким,
передвиборчі гасла на посаді прем’єра не виконував, постійно вагався. І
вирішили в штабі, що найкраще – це знову мобілізувати свій регіональний
електорат на гаслах 2004 р., щоб розколювали країну. Анти-НАТО –
добре, але заяви про статус російської як другої державної знову його
перетворюють на регіонального лідера, а не на потенційного президента
всієї країни.
Минулого року ПР вже намагалася знизити значення тодішньої заяви
Януковича про визнання Україною Абхазії і Південної Осетії, але зараз
він знову порушив цю тему. Для електорату це, звичайно, мало що
значить, але є експерти, є закордонні політики. І для чого все доводити
до абсурду – тільки щоб показати Москві, що для неї найкращий саме він?
Парадокс у тому, що це допомагає Тимошенко мобілізувати проти нього
колишній «помаранчевий» електорат, які в першому турі проголосують за
Ющенка, Яценюка, Тягнибока, Гриценка. І навіть не тому, що «за»
Тимошенко, а тому, що будуть голосувати «проти» Януковича. Лідеру ПР
вже нікуди не подітися в ході кампаній від проросійського образу.
Тимошенко ж позиціонує себе як проєвропейський кандидат. А за вступ до
ЄС у нас, між іншим, понад 50%. Це вам не НАТО.
Користуючись помилками опонентів, Тимошенко змогла повернути лідерство
в Західній Україні і в цілому по країні закріпилась на другому місці.
Але є речі, які працюють проти неї. І це, зрозуміло, економічна криза,
яка виявилась як манна небесна для опонентів уряду, які розраховували,
що криза вб’є рейтинг прем’єра. А тому, чим гірше – тим краще. Опозиція
працює як опозиція, підставляти плече уряду напередодні виборів не
збирається, а тут ще й коаліцію розвалюють зсередини. Однак, попри всю
критику урядових дій під час кризи, найжахливіші прогнози, якими
рясніли українські медіа і про які майже синхронно говорили з Липської
і Банкової, не відбулися. Зараз з табору регіоналів лякають «другою
хвилею» кризи. Але у найпотужніших країнах негативна динаміка
припинилась, з’явилися ознаки пожвавлення. Багато що залежить і від
того, чи будуть теплі наші квартири станом на 17 січня і 7 лютого. Хоча
розплачуватися з Газпромом доводиться ціною надзвичайних зусиль, тепер
є формула ціни на газ, і Росія навряд чи наважиться розпочинати чергову
газову війну – занадто багато вона сама втратила минулого року. За цих
умов частина виборців може позитивно оцінити діяльність прем’єра –
особливо на тлі протидії з боку Ющенка та безвідповідальності
Януковича.
Боротьба на виборах між двома основними кандидатами буде запеклою.
Основна проблема для Тимошенко полягає у розпорошеності помаранчевого
електорату і боротьбою у першому турі між помаранчевими кандидатами на
взаємознищення. Чи прийдуть у другий тур ті помаранчеві виборці, які
розчарувались в Тимошенко, чи мобілізує їх загроза приходу Януковича?
Така ж проблема, як ми зазначали вище, стоїть, хоча і меншою мірою,
перед Януковичем. Куди піде електорат Симоненка, Богословської? Адже
«проти обох» у другому турі, за даними вересневого опитування «Соцису»,
збираються голосувати 17%, а найбільше (23%, тобто майже кожен
четвертий!) – в Західній Україні. Ось вам і резерви для перемоги або ж
поразки. Виграє той, хто забезпечить вищу явку на своїй електоральній
території у другому турі.
Олексій Гарань,
професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Журнал «Главред», із скороченнями
|
