Свого часу Віктор Поптанич і сам був вправним футболістом. Одинадцять сезонів віддав надвірнянській «Бистриці». Виступав у зірковому складі команди, яка два десятиліття тому під орудою Петра Кушлика виграла чимало престижних турнірів – чемпіонат області, чемпіонат України серед робітничих команд, суперкубок у протистоянні з болгарською командою «Велец»… Моторного півоборонця запрошували інші колективи (Юрій Шулятицький, зокрема, наполегливо кликав у франківський «Локомотив», що на початку 1980-х вдало виступав на республіканській арені), та він не хотів засмучувати батька, великого прихильника надвірнянської команди. Й досі з вдячністю згадує своїх старших одноклубників Михайла Ульянова і Євгена Рубчака, котрі допомогли йому, звичайному сільському хлопцеві з Переросля, адаптуватися у дорослому колективі. Минув час і вже сам Віктор Степанович передає знання та досвід молодому поколінню (завершенню активних виступів «посприяла» важка травма коліна). Спочатку працював у ЗОШ №13 обласного центру. Згодом перебрався у ДЮСШ «Прикарпаття». Свою першу групу він набрав у 1993-му. З хлопцями і днював, і ночував. Шукаючи кращих умов для роботи, перейшов з ними у ДЮФК «Галичина», організований підприємцем Борисом Галанджієм, а потім – у ДЮСШ №3. Худоб’як, Годзюр, Веретко, Кавінський, Яневич, Ткачук, Боргун, Данилюк – це лише неповний перелік гравців тієї зіркової команди, що доросли до професійного рівня. Загалом контакти з профі-клубами мали 24 вихованці Віктора Поптанича! Зростанню майстерності сприяли регулярні зустрічі з зарубіжними командами. Франківці, зокрема, виборювали право участі у відкритті чемпіонату світу з футболу 1998 року у Франції. Для цього потрібно було перемогти у турнірі з міні-футболу, організованому ТМ «Снікерс». Фінал змагань проходив у Москві. «Галичина» у вирішальній зустрічі поступилася команді з Санкт-Петербурга. Нині Поптанич працює з юнаками 1995 р.н., але, як і кожен тренер, не перестає стежити за своїми вихованцями. Вони є чи не у всіх командах обласного чемпіонату. Кожен з учнів дорогий наставнику. «З дітьми потрібно бути щирим і відвертим, і в жодному разі не обманювати їх, – розкриває секрети професії Віктор Степанович. – Водночас виховний процес потребує вимогливості і жорсткості. Серце кров’ю обливається, коли через проблеми з дисципліною доводиться відраховувати здібних учнів…»
