Сам Мирослав каже, – «народне мистецтво – воно у мене в крові, все ним насичене», наче продовжуючи тези мистецтвознавців про початки його творчості, які ховаються в глибинних шарах генетичної пам’яті, «коли йдеться передовсім про незнищенне наївне мистецтво Гуцульщини і Покуття – мистець в особливій експресивній, ніби недоокресленій манері, робить «проглядним» потаємні архитепальні смисли». З кінця 80-х років він – активний учасник всеукраїнських та міжнародних виставок (Австрія, Італія, Канада, Франція, Німеччина, США, Польща, Латвія, Литва, Румунія). Мав персональні виставки в Коломиї, Львові, Трускавці, Києві, Запоріжжі, Берліні, Бад-Лаєрі (Німеччина). Отож, без сумніву, експозиція в Івано-Франківську є справжнім викликом почуттям, інтелекту та законам світобудови. На жаль, мистецтвознавці не списують кілометри паперу, аналізуючи його формотворчі, кольорові та композиційні відкриття, неймовірно експресивну манеру, вибуховість колориту, потужну енергетику, фольклорно-поетичну образність та разючу сучасність: надто складними видаються роботи Мирослава Ясінського для тонкого фахового аналізу. Хоча і не залишаються байдужими до його творчості, зокрема професор, доктор мистецтвознавства, заслужений артист України Олександр Козаренко так відгукується про цього художника: «...Підкреслений символізм образних рішень не тільки цементує звихреність рисунку, вибуховість колориту – несподівано виявляєш у пізніх роботах Ясінського суголосся із пізньовізантійським іконописом, послідовне заперечення матеріального та вивищення духовного начала, захоплююча репліка до Ель Греко і водночас вишуканих стилізацій Святослава Гординського із спалахами золотої смальти в мозаїках Софії Римської. Напружений діалог в часо-просторі культури – ось підстава творення і розуміння мистецтва в маленькій коломийській майстерні Ясінського на вулиці Гординського…» Та й саме поняття «гуцульського бароко» хоча є не новим, але видається неймовірно складно його вписати і в саме українське бароко, і в сучасний його контекст. Врешті-решт, як не крути, це і є найсправжнісінька суть мистецтва – створювати шедеври для нової філософії та нового осмислення цього світу і нас у ньому. Однак для мене залишається загадкою, як можна так трансформувати філігранно виписані і розраховані з математичною точністю абстрактні криві у конкретні образи і символи, у картини, які захоплюють і вражають? І можна говорити про метафізику, про нескінченність вимірів і нескінченність світів, зрештою у пошуках остаточної відповіді зупинитися на магії алхімії, яка породжує таку безмежну уяву і таке фантастичне вміння фіксувати всі її прояви. І хочеться, щоб його роботи побачило якомога більше людей, щоб табуни та зграї поціновувачів мистецтва не переводилися у виставковій залі, бо «Відгомін гуцульського бароко» Мирослава Ясінського – це унікальний досвід неймовірно шедевральної подорожі у саме серце Гуцульщини і Покуття, коли часи зсуваються і минуле стає майбутнім, а теперішнє золотим сліпучим сонцем палає в зеніті. Марія МИКИЦЕЙ
