Магазини – благо суспільства? Ну як сказати Без магазинів у теперішньому світі ніяк. Там ми отримуємо харчі, ліки, одяг, предмети особистої гігієни і побуту… Магазини є невід’ємною частинкою сучасного людського життя. Наше перебування там є цілком природним і нормальним станом речей. У випадку, коли те, що ми купуємо, нам потрібне. Якщо ж ваш дім швидко заповнюється непотрібними речами, а єдиним виправданням цих покупок є: «воно ж таке гарне і дешеве…» або «та там розпродаж», або ж «в тім магазині аж 30% знижки» – треба зупинитися і подумати. Можливо, у вас проблеми. Бо ж усе більше і більше психологів визнають цю нову болячку саме хворобою. Причому кладуть її в один ряд з алкоголізмом і наркоманією. Слід також зазначити, що для декого шопоголізм дуже навіть вигідний. Існує безліч маркетингових ходів, які розраховані на «заманювання» шопоголіка. Наприклад, фальшиві розпродажі. Зверніть увагу на реклами на зразок, «у нас 40% знижки! Спеціально для вас!» Якщо порівняти початкову ціну товару до і після знижки, то виявиться, що до знижки ціна була нижча рівно на ті відсотки, які магазин «спеціально для вас» опустив. Використовують маленькі хитрощі навіть у розкладанні товарів. Так, завважте, що найчастіше дорогі і в основному непотрібні товари стоять на рівні очей покупців. Красуються і приманюють. Натомість дешевші і корисні речі ховаються десь внизу. Для чого все це робиться? А спитайте у власника магазину, який в час важкої кризи купує нове авто, бо «на тому я вже цілих два роки їжджу». «Купила ватник, батіг, калоші… Не знаю, нащо, але дуже дешево» А що говорить статистика... Так, в США нараховується вже 15 млн. хворих. В цій країні навіть створено організацію анонімних шопоголіків з 400 відділеннями. Європа недалеко втекла. В Англії від 2 до 10% дорослих (приблизно 700 тис. людей) страждають нав’язливою тягою до покупок. В Україні поки що не все так страшно (нема що тратити – нема проблем), але ж ми йдемо до прекрасного, безтурботного, а головне, багатого життя. То ж готуймося! Де найлегше знайти шопоголіка? На розпродажі. Їх туди так і тягне. Звичайно, ілюзія низьких цін (знайдете справжній розпродаж зі справді зниженими цінами – телефонуйте) тягне і здорових, але не забувайте, що до кожного з нас перед твердженням «не шопоголік» можна додати ще «поки що». Отож, розпродажі для шопоголіка – як для метелика світло. Такі ж прекрасні і такі ж вбивчі. Вбивчі для гаманця. Бо якщо звичайна людина купить те, по що прийшла, то шопоголік купить все-все-все, на що стане грошей і піде в інший магазин. "Убивати” кредитку. Що буде з цими речами потім – не має значення. Головне – купити. «Купила тиждень тому пальто, – розповідає Роксолана, шопоголік-«початківець». – Через два дні іду по вулиці, а в магазині на вітрині таке пальто, ну таке пальто. Спочатку думала, що просто зайду помилуватися. Потім думала, що якщо поміряю, то нічого не станеться. А тоді як побачила, яке воно справді гарне, послухала продавців, що пальто як на мене шите… Не було іншого виходу. Купила. Прийшла додому і почала обдзвонювати подруг, щоб комусь його продати, бо ж мені воно абсолютно непотрібне. А грошей то нема…» Найчастіше куплені речі шопоголіку ні до чого. Для нього важливий сам процес покупки. Але ейфорія від розтрати грошей швидко проходить, а речі залишаються. Разом з гіркою порожнечею в гаманці.
Руйнування стереотипів Досі вважалося, що шопоголізм – винятково жіноча хвороба. Нічого подібного! Сильна половина людства нічим не поступається жінкам. Просто чоловіки вміють краще приховувати свою слабкість, та й покупки їхні відрізняються. Жінки найчастіше купують одяг, косметику та предмети побуту, для чоловіків важливими є так звані «статусні речі». Залежать вони тільки від розміру гаманця. В когось манія на яхти і клуби, в когось на дорогі ексклюзивні автомобілі, а в когось – на мобільні телефони чи комп’ютерну техніку. Ну і не забуваймо, звичайно, про електричні дрилі та лобзики. «Так, на всілякі там електричні прилади у мене, визнаю, манія, – зізнається пан Михайло. – У мене їх штук 5-6 однакових. І постійне бажання купити ще одну – про запас. Якщо ті випадково всі разом зламаються. Схожа слабкість ще до автомобільних запчастин. Постійно все скуповував. Авто вже давно продав, а якесь крило «про запас» куплене і досі на горищі валяється». Спільним для всіх шопоголіків є одне – в своїй манії вони сліпі. Починається прийом допінгу – і вже нічого не може зупинити хворого. Навіть якщо він залишить себе і всіх рідних без засобів для життя. «Ну все, це остання покупка… На сьогодні» Отож, ми дійшли висновку, що шопоголізм – справді серйозна хвороба. Ця манія, як і алкоголізм чи наркоманія, може призвести до повного фінансового краху. Шопоголік після кожної покупки обіцяє собі, що «це останній раз». І знову і знову обманює себе, що призводить до заниження самооцінки і зневаги до власної особистості. А це вже не тільки фінансовий крах, а й моральний. Як від цього вберегтися? Звичайно, купити щось для задоволення або підняття настрою або навіть для нагороди після вирішення якихось проблем – це цілком нормально. Головне – не зловживати, щоб покупки не стали єдиним вашим задоволенням чи, можливо й таке, хобі. А тим, хто вже відчуває поки що майже непомітну «тягу» до магазинів, варто прислухатися до наступних порад: – протягом хоча б кількох тижнів записуйте всі свої витрати до копійки. Завжди беріть з собою чеки, а покупки в місцях, де чеки не видаються, записуйте в блокнот чи хоча б у телефон; – якщо у вас є рахунок у банку – регулярно перевіряйте його; – певний відсоток від доходів відкладайте на депозит. Виберіть такий тип внесків, де передбачений солідний штраф за дострокове зняття грошей; – платіть готівкою. Пластикові карточки створюють ілюзію, що грошей все ще багато; – кладіть в гаманець рівно стільки грошей, скільки плануєте витратити сьогодні; – кредитки – зло; – перед тим, як щось купити, зробіть перерву на 24 години. За цей час ви обдумаєте покупку і можливо дійдете висновку, що вона вам непотрібна; – і найголовніше: варто спитати себе, чому вам подобається щось купувати. Якщо сама покупка для вас неважлива, а купуєте ви щось тільки для відчуття ейфорії, то варто звернутися до психолога, щоб з самого початку і поки що легкими зусиллями вирішити цю проблему. Оксана Волчинська
Опитування Ваше ставлення до шопінгу Андрій Рязанцев, голова правління ПАТ «Плюс Банку»: – Відверто кажучи, мені шопінг не приносить ніякого задоволення. Я ніколи не купую речей, яких не планував або які мені не потрібні. Просто немає часу звертати увагу на різні акції та лотереї. Мені часто надсилають буклети від різних супермаркетів, де я є постійним клієнтом, але я ніколи не «купуюсь» на їхні «приманки», на зразок: «купуйте санки влітку, а купальник взимку». Одяг я переважно купую у Києві, тому не шукаю якихось промоцій, а беру те, що мені нагально треба. Галина Філіпова, редактор програм ОТБ «Галичина»: – Я роблю покупки тоді, коли у цьому є необхідність. Часто відвідую магазини-галереї чи магазини із цікавими сувенірами, посудом, і навіть якщо я нічого там не куплю, то хоча б помилую око. За освітою і покликанням я – художник, тому дуже реагую на кольори. Якщо якийсь колір чи силует привертає мою увагу, то я мушу собі його придбати. А вдома думаю: «Для чого це мені?» Якщо я бачу вивіску про знижки чи розпродажі, то обов’язково зайду у той магазин. Часто можна знайти досить якісну і стильну річ за низькою ціною. Не треба нехтувати цими акціями, тим більше, якщо купуєш на велику суму, то можна ще й подарунок чи бонус отримати. Ірина Рабарська, голова Івано-Франківського молодіжного міськвиконкому: – Звичайно, як і кожній жінці, купівля якоїсь нової речі, навіть дрібнички, приносить мені задоволення. На жаль, через напружений графік роботи я не можу дозволити собі походеньки по магазинах. Головне, щоб річ подобалась, тоді вона додаватиме впевненості та радості. І не важливо, що ти ішла купувати сукню, а повернулась із білизною. Я ніколи не стежу за акціями, не звертаю уваги на надписи на вітринах, на зразок: «Знижка – до 70 %». Ці акції не є відображенням цінової політики магазину, а швидше – одним із способів заманити клієнта. Наталя Прудиус, пастор церкви «Відродження»: – Я люблю купувати речі як для себе, так і для своєї сім’ї. Це один із найдієвіших способів зняти стрес та напруження, коли ти переключаєшся із щоденних клопотів і сімейних турбот, почуваєш себе незалежною, єдиною і неповторною. Головне, щоб були кошти задовольнити свої потреби, бо коли не вистачає, то ще більше дратуєшся. Цілеспрямовано я купую лише продукти, а що стосується одягу чи прикрас, то я частіше добираю їх спонтанно і харизматично. А різні акції – це перш за все один із елементів маркетингу того ж магазину. Проте інколи краще купити акційний одяг у фірмовому магазині, ніж якісь там китайські лахи на базарі. Звичайно, кожна розумна жінка купує шубу влітку. Мар’яна Риндич Фото Тараса Яковина
