На декількох сотих пана Гаморака яблуку ніде впасти. Вся дачна ділянка засаджена такими рослинами, що ніхто й не бачив. Йдучи стежкою, думаєш, як би не наступити на якусь рослину, котра насправді є унікальною. І назви їхні також запам’ятати непросто. Наша екскурсія розпочинається ще від воріт. Власне, воріт пан Богдан ще не змайстрував. Бідкається, що на все часу не вистачає. Вирощуванням рослин Богдан Михайлович займається у вільний від роботи час. Проте зразу і не скажеш, що це так. Здається, що чоловік весь час проводить у затінку улюблених рослин. Тут на грядках ростуть, на перший погляд, звичайнісінькі бур’яни. Все це унікальні рослини. Окрему ділянку займають лікарські рослини. Також пан Богдан вирощує японські гриби шитакі, гливи та шампіньйони. Біля стежки на пишних зелених кущах розцвіли яскраві червоні квіти. Це гранат, далі – гілляста шовковиця. Вона незвичайна, це так зване дерево-сад. Шовковиця щеплена таким чином, що на одному дереві росте три види морви – біла, рожева і чорна. «Шовковиця в мене особлива, бо на ній є три сорти. Їх можна розпізнати за формою листя. Трьох дерев нема де посадити, а на одному цікаво. Надалі я планую сформувати крону у формі кулі», – каже пан Богдан. Йдемо далі садом селекціонера – тільки й встигай запам’ятовувати назви рослин, котрі ще й плодоносять. Смакуємо актинідією коломийською зі смаком ківі, а далі велетенською ожиною, малиною, котра саме зараз дозріла і буде тішити господаря аж до зими, та китайською чорницею. Є в пана Богдана і звичайний китайський лимонник, і кущ ківі. Саме в цей час починають плодоносити полуниці. З розмови із чоловіком дізнаюся, що всі його захоплення – від читання цікавої та корисної літератури. Саме з літератури й довідався пан Богдан про інжир і так захопився, що замовив собі саджанець цієї культури. «А це найбільша моя гордість – інжировий сад», – каже Богдан Михайлович, проходячи повз триметрові густі кущі із величезними листками. Розгортає листя, а там – чимало зелених плодів, котрі ростуть на гілках після кожного листка. Деякі з них вже дозріли. «Ось цей плід буде важити 70 грам як мінімум. Не повірите, але це справжня смакота, а ще інжир – це суцільна комора здоров’я. Він не боїться ніяких хворіб, навіть холод йому не страшний», – розповідає селекціонер. Щоправда, пан Богдан ще не займався заготівлею плодів на зиму, бо каже, що інжир не дозрівав у достатній кількості для консервування чи варіння джемів. А так для себе: поїсти і пригостити улюблену онучку – одне задоволення. «Щоби робити заготовки на зиму, треба плоди збирати відрами. А так ми збираємо плоди тільки для того, щоби поласувати. Ось із цього плоду хочу взяти насіння і виростити із нього свіже деревце інжиру. Якщо воно виросте, то це вже буде новий сорт дерева. Швидше за все назву його Надією – на честь доньки», – каже господар. До речі, як розповів пан Богдан, якщо південне деревце виростає із насінини, то воно найбільш придатне для вирощування в наших умовах, бо пройшло акліматизацію. На зиму господар накриває кущі сухими бурянами та старим брезентом, щоб не змерзли. Каже, що для інжиру цілком достатньо два-три місяці спокою. «За гороскопом це дерево бізнесменів. Проте я не сказав би, що я став бізнесменом. Я позиціоную себе як популяризатор вирощування інжиру в умовах Прикарпаття. Дотепер його зберігав як матеріал, не давав йому розвитку, а просто зберіг сорти. А тепер вирішив більше займатися вирощуванням заради плодів. Вже маю таких клієнтів, що постійно телефонують і розпитують про секрети вирощування рослин, – розповідає чоловік. – За тридцять років я вже вивчив багато всього про інжир. Захоплення щепленням рослин появилося в мене ще з дитинства. Пам’ятаю, любив дивитися, як мій дідусь щепив дерева». На грядках Богдана Гаморака завжди росте щось дивовижне. Вже декілька років поспіль тут плодоносять кавуни, дині, фізаліс. От тільки бідкається господар, що його рідкісні сорти винограду не витримали суворої погоди. Зима була надто холодна. Тому звичайними великими гронами винограду похвалитися чоловік не може. Крім того, в хаті у пана Богдана плодоносять лимони, а також росте чайне та лаврове дерево. Гостинний господар запевняє, що не боїться, що хтось може перейняти його досвід. Навпаки, пан Богдан дуже хоче, щоби якомога більше людей вміли поратися у саду із таким же запалом та завзяттям, як і він. Навесні цього року Богдана Михайловича запрошували у Тлумацький сільськогосподарський технікум, де селекціонер поділився досвідом щеплення саджанців. Щеплення, за словами пана Богдана, – це ще тільки півсправи. Основне завдання – виходити рослини, щоби вони прижилися і плодоносили. Богдан Михайлович каже, що йому в цьому плані неабияк допомагає природний матеріал. Він використовує тільки біогумус. На його дачній ділянці є спеціально відведене місце для компостної ями. Напевно, немає такої рослини, котра б не росла у селекціонера. Захопленням Богдана Гаморака, здається, також немає меж. Сидячи у затінку шовковиці, пан Богдан любить писати вірші, є в його арсеналі чимало поетичних доробків, а також пісня про рідне село Кутище. Селекціонер мріє акліматизувати сорти інжиру із фіолетовими та зелено-жовтими плодами. А ще каже, що хотів би вивести для Прикарпаття декілька нових сортів інжиру. Це неважко робити, проте вимагає багато часу. Володимир БОДАК
ДОВІДКА Інжир – дерево родини тутових (шовковицевих). Завдяки своїм смаковим якостям та поживній цінності інжир став чи не найбільш популярною плодовою культурою. На сьогодні існують тисячі сортів інжиру, що різняться смаком, кольором та розмірами плоду, врожайністю, терміном визрівання, способом запилення, морозостійкістю. В плодоносний вік інжир вступає рано, здебільшого на другий рік після живцювання. Деякі сорти дають 2-3 врожаї на рік. Інжир вважається однією із перших одомашнених культур. Археологічні дані говорять про більш ніж 11-тисячолітню культивацію інжиру людиною, головним чином в субтропічних широтах. Мешканці країн Середземного моря цінують плоди інжиру за його надзвичайну поживність. В 100г плоду інжиру в середньому міститься: 250 кілокалорій, 63 г вуглеводів, 47 г цукру, 9.8 г клітковини, 0.9 г жирів, 3.3 г білків, 0.08 мг вітаміну B1, 0.08 мг вітаміну B2, 0.6 мг вітаміну B3, 0.43 мг вітаміну B5, 0.1 мг вітаміну B6, 1.2 мг вітаміну C, 162 мг кальцію, 2 мг заліза, 68 мг магнію, 67 мг фосфору, 680 мг калію, 0.55 мг цинку. Інжир – одна із найдавніших культурних рослин. Про цю рослинку знали ще перші люди на землі. Згідно із Біблією Адам і Єва, скуштувавши заборонений плід, відкрили свою наготу і саме з гілок цього дерева зробили для себе набедрені пов’язки. В Україні ця культура найбільш поширена на Кримському півострові. Цікаво також, що на гербі міста Золочів Харківської області зображено два плоди фіги.
КОРИСНО Інжир, подібно до фініків, кокосів і бананів, є священною їжею. Цей фрукт можна вживати як у свіжому, так і в сушеному вигляді. Зазвичай інжир збирають, коли він падає на землю, їдять відразу або висушують. Дозрілий інжир має приємний солодкий смак. Інжир стимулює травлення і очищає кров від нечистих домішок. Інжир містить білки, вуглеводи, натрій, калій, кальцій, залізо, мідь, магній і фосфор. Його завжди рекомендують як лікувальну їжу при хворобах грудної клітки, хронічному кашлі та запорах. * * * Сироп з інжиру є чудовим тоніком для дітей: він підвищує апетит і покращує травлення. Інжирний сироп допомагає при м’язовому ревматизмі, захворюваннях шкіри, каменях в нирках і сечовому міхурі, збільшенні об’єму печінки і простудному захворюванні жіночих статевих органів. * * * Завдяки високому вмісту заліза, що міститься в інжирі, його рекомендують вживати хворим на анемію. Жінкам в період менструації слід щодня з’їдати 3 плоди інжиру для підтримки в тілі нормального балансу хімічних елементів. Кажуть, що інжир допомагає швидкому одужанню після тривалої хвороби. Тим, хто бажає набрати вагу, рекомендується їсти багато інжиру. * * * Атлети і борці їдять інжир з горіхами. Інжир також використовують як проносне при запорах і як засіб від геморою. Шкірка сухого інжиру дуже тверда, тому перед вживанням краще її зняти або замочити інжир на ніч. Воду, в якій замочували інжир, не потрібно виливати – вона насичена мінеральними речовинами і фруктовим цукром. М’якоть інжиру з насінням слід ретельно і довго жувати.
ЛІКУЄ Кашель добре лікувати інжиром з молоком. Треба взяти два-три плоди інжиру, промити, залити склянкою молока і варити на слабкому вогні, доки молоко не набуде коричневого кольору. Рекомендується пити молоко і з’їдати зварений у ньому інжир два-три рази на день у проміжках між їдою. Якщо пройти такий курс протягом 10-15 днів, то не тільки позбудетеся кашлю, але й зміцните імунітет.
