Неймовірне поряд Абсолютно дивовижна історія трапилася не так давно в одному із житлових будинків мікрорайону «Каскад», що в обласному центрі. Молода сім’я вирішила завести собачку-бульдога. Песик виріс доволі агресивним, чужих до себе не підпускав. І раптом його господарі зібралися на відпочинок до моря. Добре розуміючи, що ніхто з друзів-приятелів не бажає тісного знайомства з їхнім псом, собаку вирішили закрити в порожній квартирі на 10 днів, попередньо, насипавши їй їжі на відповідний часовий відрізок. Все б то нічого, проте песик не знав, що харчовий запас потрібно економити. Радісно споживши за день усі припаси, собака опинився в квартирному полоні. Тільки через 5 днів, вимордувані безкінечним виттям пса сусіди, домоглися приїзду рятувальників. Оскільки квартира знаходилася на 7-му поверсі, рятувальники спускалися на тросах з даху. Їм довелося викручувати шурупи, щоб зняти вікно, а потім стріляти транквілізаторами в оскаженілу від люті собаку. Що застали в квартирі господарі помешкання – опису мало підлягає. Повністю загиджене собачим послідом житло, собака на тимчасовому перебуванні в притулку і солідний штраф за вимушені рятувальні роботи. Декілька років тому мешканці однієї з багатоповерхівок на вулиці Івасюка опинилися в ситуації справжньої безвиході. Якимось чином безпритульний кіт провалився у вентиляційну шахту будинку. Пролетівши 9 поверхів, нещасна тварина опинилася за стіною однієї квартири на 1-му поверсі. Почувши дике нявчання з вузької вентиляційної шахти, мешканці квартири почали телефонувати до різноманітних міських служб. Працівники ЖЕО погодилися допомогти, проте запропонували розвалити стіну ванної кімнати. Щоправда, винахідливі господарі квартири придумали інший вихід із ситуації: змайстрували пастку із сітки і спустили з даху до вентиляції. Кіт потрапив до сітки і його змогли витягнути. Таких історій є неймовірно багато. І кожного разу, зіткнувшись впритул із створінням, яке волає про допомогу, мешканці міста постають перед нездоланною проблемою: куди дзвонити і до кого звертатися за допомогою?
Хто допоможе? Найцікавіше, що перейняті прагненням допомогти нещасній тварині, іванофранківці обривають номери усіх відомих їм телефонів. Проте найчастіше дзвонять все ж до рятувальників і, що дещо дивно, на приймальну міського голови. „Певної періодичності такі дзвінки не мають, – розповідає консультант патронатної служби виконавчого комітету Галина Лідиховська. – Раніше дзвонили частіше, тепер дзвінки дещо припинилися. Телефонували із скаргами на пташиний послід на фасаді будинків; просили виловити лебедів із Пасічнянського озера, які не відлітають у вирій, а вже другий рік поспіль зимують на тому озері; просять зняти котів, які вилізають на дерево і не можуть самостійно злізти; була скарга на кажана, який залетів у приміщення, і літня людина не знала, як його вигнати. Іноді дзвонять і повідомляють про щурів чи мишей, які з’являються у квартирі. В основному до нас звертаються мешканці міста, які не знають, куди телефонувати в таких нетипових ситуаціях, і ми надаємо інформацію, до якої служби потрібно звернутися”. Трагізм ситуації в тому, що єдиної служби, яка б вирішувала усі проблемні ситуації, що в них так часто потрапляють брати наші менші, в Івано-Франківську просто не існує. І це проблема не лише Івано-Франківська. У пресі вже з’являлися повідомлення про створення спеціальної служби порятунку для тварин у столиці в 2010- 2014 роках. Коли аналогічна служба виникне на Прикарпатті – судити складно. Зрештою, послуги з порятунку тварин не передбачені ніде. Як повідомили нам у прес-службі управління МНС, існують непоодинокі випадки, коли населення міста звертається до рятувальників з проханням допомогти з порятунком домашньої тварини. У документах такі виїзди зазначають, як надання населенню допомоги в побуті. Рятувальники на такі виклики виїжджають, проте це не є основною сферою діяльності рятувальних служб. В багатьох країнах світу ініціатором створення служби порятунку для тварин є свідома молодь, яка започатковує різноманітні волонтерські служби. Чи реально вирішити проблему з порятунком тварин в Івано-Франківську, ми попросили прокоментувати голову Івано-Франківського молодіжного міськвиконкому Ірину Рабарську. „Проблема порятунку тварин, які опинилися в небезпечній ситуації, актуальна не тільки для Івано-Франківська, але й для всієї України, – говорить Ірина Рабарська. – В нашому місті є величезна кількість безпритульних тварин, за якими нікому доглядати. Ситуацію дещо рятує притулок для тварин, але цього недостатньо. Молодь міста нещодавно проводила акцію, приурочену Дню собаки, під час якої мешканці міста могли вибрати для себе домашнього улюбленця. А з порятунком тварин все значно складніше. Чи не кожен мешканець міста, в чиєму домі живе тварина, зустрічався із ситуацією, коли домашній улюбленець потрапляє в кризову ситуацію. В таких випадках справді невідомо, куди дзвонити, до кого звертатися за допомогою. Тому відповідна служба, яка б займалася цими питаннями, в місті просто необхідна”. Звісно, багато хто стверджуватиме, що недоцільно порушувати питання захисту тварин, оскільки не кожна людина відчуває себе захищеною. Проте на 200 000 населення обласного центру існування однієї служби, яка візьме на себе усі небезпечні ситуації, в які потрапляють як тварини, так і їхні господарі, вирішило б чимало проблем. Послуги такої служби могли б бути платними для господарів тварин, які мають передбачати благодійні внески для порятунку безпритульних тварин. Зрештою, всі моменти існування та надання послуг такою службою можна прорахувати та передбачити. А поки що мешканці, побачивши бідолашного кота, який вже декілька днів нявчить на високому дереві, не маючи змоги злізти, чи собаку, яка провалилася в колодязь та скавчить, благаючи перехожих про допомогу, або ризикують власним життям, намагаючись допомогти і врятувати, або телефонують в усі можливі інстанції, шукаючи, хто ж візьме на себе відповідальність за маленьке, але від цього не менш важливе життя. Любов Загоровська
