Час від часу міськвиконком вносить певні зміни у маршрутну мережу. Кілька років тому навіть замовив фахівцям Львівської політехніки проекти комплексної організації дорожнього руху та вдосконалення пасажирської транспортної системи міста. Щодо першого, то з пропозицій львів’ян реалізували лише одну – змінили напрям головної дороги на перехресті вулиць Гетьмана Мазепи та Короля Данила. А ось в автобусні маршрути змін внесли чимало. Але більшість з них згодом повідміняли. Хоча, як завжди пишеться у владних рішеннях, «беручи до уваги пропозиції громадян, колективів організацій та установ щодо покращення надання транспортних послуг, у зв’язку зі змінами в пасажиропотоках та з метою оптимізації маршрутної мережі» в місті з’явилось ще кілька маршрутів, яких у пропозиціях львів’ян не було. Це маршрути №28 «Каскад» — АС-3», №29 «Обласна лікарня – АС-3», №33 «Каскад» — в/о «Карпати» та №40 «АС-2 – с.Драгомирчани». Але двом останнім не дуже «пощастило». На 33-му їздить лише два автобуси, а 40-й вже довший час не працює.
Регулярно – значить, добре Тим, що в місті зникають автобусні маршрути, в мерії не дуже переймаються. Кажуть, якби було кого возити, перевізники не відмовлялися б їх обслуговувати. А якщо пасажирів мало, то й маршрути такі, мовляв, не потрібні. Хоча відділ транспорту не полишає пошуків перевізників, котрі б погодилися на них працювати. Вже вдалося відновити маршрути №2 «вул. Івана-Павла ІІ – обласна лікарня» та №64 «Онкодиспансер – вул.Хоткевича», які донедавна разом з маршрутами №3 «вул.Симоненка – ВАТ «Пресмаш», №40 «АС-2 – с. Драгомирчани», №63 «вул. Хмельницького – АС-3», №74 «ВАТ «Пресмаш» – с. Крихівці» та №82 «вул. Микитинецька – обласна лікарня» теж вважалися «непотрібними». «Навіщо про це писати? Ніякої проблеми нема, йде звичайна щоденна робота, – каже начальник відділу транспорту й зв’язку міськвиконкому Ігор Гнатів. – Ну, відновили ми ці два маршрути. А що, до цього до онкодиспансеру чи на вул. Хоткевича не було чим їздити?.. Зараз ось шукаємо перевізника на маршрут №82, бо по Микитинецькій автобус не їздить, а він людям потрібен». Між іншим, свого часу «непотрібним» мерія вважала й маршрут №85 «вул. Ребета – вул. Целевича», на відкриття якого довший час не давала дозволу, а перевізники не хотіли працювати на маршруті №86 «Вокзал – вул. Довженка». Зараз це маршрути із найпотужнішими пасажиропотоками. Формула їх успіху ще й у тому, що, незважаючи на те, скільки спочатку тут було пасажирів, водії не поспішили з них з’їхати, а день за днем старанно продовжували системно їх "обкатувати”. І результат не забарився. Пасажири зрозуміли, що можуть на ці маршрути розраховувати. Між інтересами пасажирів та перевізників потрібно шукати «золоту середину». Маршрути з малими, але сталими пасажиропотоками, чи з тими, які виникають періодично, людям теж потрібні. Вони можуть не працювати у вихідні та святкові дні, але у робочі автобуси мають їздити чітко за встановленими графіками, щоб пасажири знали, що, трішки зачекавши, вони таки діждуться автобуса свого маршруту. Якщо буде дотримуватися регулярність руху, то й пасажирів ставатиме більше. А уникнути проблем із пошуками перевізників для обслуговування таких малорентабельних маршрутів допомогла б чітко виписана міськвиконкомом норма, відповідно до якої перевізник, що певною кількістю машин претендує обслуговувати високорентабельні маршрути, одну машину повинен виділити на малорентабельний маршрут. Ще на початку 2008 р. про це говорив голова постійної депутатської комісії Івано-Франківської міської ради з питань житлово-комунального господарства, транспорту і зв’язку Микола Калайда. Зрештою, фахівцям вартувало б подумати й над тим, якими змінами можна збільшити рентабельність таких маршрутів і, власне, зробити так, щоб ці зміни були вигідними і пасажирам, і перевізникам.
Бліді маршрути Недавно міськвиконком здійснив невдалі спроби змінити маршрут №54 та відновити маршрут №63. Але за три дні з 63-го маршруту автобуси знову з’їхали, а автобуси 54-го почали їздити за старою схемою. Водночас на «короткому» маршруті №59 «Вокзал – вул. Симоненка» зараз здебільшого працює лише одна-дві машини і його теж ніхто не хоче обслуговувати. Можливо, щоб бути послідовними у своїх діях й організувати рух громадського транспорту вулицями Хмельницького та Національної гвардії, варто спробувати частково об’єднати ці маршрути і по схемі зміненого маршруту №54 «вул. Симоненка – вул. Матейка» пустити теперішній маршрут №59, але по вулиці Хмельницького? Чимало змін зазнавав і маршрут №40, що зараз теж не працює. Хоча ще один маршрут, який з вулиці Хіміків пролягав би до центру вулицею Довгою (щоб автобуси не возили пасажирів з Пасічної на «обов’язкову екскурсію» попри ЦУМ, ринок та вокзал), у години «пік» теж би людям не завадив. Адже автобуси 29-го та 85-го маршрутів у цей час завжди перевантажені. Втім, до Драгомирчан автобусам 40-го маршруту, можливо, й не варто їхати. Чи не було б краще, якби далі він проліг відремонтованою вулицею Сорохтея до онкодиспансеру? Чому ніхто не хоче обслуговувати маршрут №3 «вул. Симоненка – ВАТ «Пресмаш», – теж не зовсім зрозуміло, бо є чимало звернень в ДКП «Електроавтотранс» про відкриття такого тролейбусного маршруту. Та й автобусний парк свого часу в години «пік» пускав такий експрес. На 74-му маршруті «ВАТ «Пресмаш» – с. Крихівці» в години «пік» пасажири б теж, напевно, були. А ще більше їх було б, якби маршрути №№3 і 74 на весняно-осінній період продовжували до садово-городніх масивів за ДБК. Звісно, доцільність тих чи інших змін у схемі організації дорожнього руху та в маршрутній мережі міста мають визначати фахівці. Але кому, як не водіям та пасажирам, їх пропонувати? Було б лише бажання ці пропозиції опрацьовувати, узагальнювати, готувати на розгляд комісії з безпеки руху та міськвиконкому, а в разі ухвалення – впроваджувати їх в життя. Між іншим, періоди сезонного зменшення пасажиропотоків чи не найкращий час для напрацювання та впровадження змін маршрутної мережі. Стах МІРЧУК Фото автора
КОМЕНТАРІ Василь, робітник: – Доїхати з одного кінця міста в другий зараз не проблема. Є багато різних маршрутів. Біда в тому, що у години «пік» майже всі маршрутки переповнені і сісти в бус потрібного маршруту інколи неможливо.
Ірина, підприємець: – Я не користуюсь громадським транспортом. І, на мою думку, автобусів в місті забагато. Вони лише пробки створюють. Водії часто порушують правила, обганяють, «підрізають», зупиняються в недозволених місцях. Їздити позаду наших маршруток досить небезпечно, бо ніколи не знаєш, де шоферу заманеться зупинитися, щоб підібрати чи висадити пасажира.
Степан Давидович, пенсіонер: – Зараз стало набагато краще. Хоча й не всі водії хочуть возити пенсіонерів безплатно. Але проблеми ще є. З центру майже нічим добратися на Набережну. Добре, що хоч звідти завжди можна доїхати автобусами 86-го маршруту, бо вони їздять часто. А на 78-ий чи 27-ий треба довго чекати і ще невідомо, чи діждешся.
Ігор, інженер: – На мій погляд, проблема в тому, що маршруток забагато. Вдень вони гасають порожніми, а вранці і ввечері сісти у них проблематично, бо вони переповнені. Думаю, було б набагато краще, якби маршрутів і маршруток у нас було менше, а більше було б автобусів. Хоча б середнього класу. І, безумовно, містові необхідно розвивати комунальний транспорт, а не віддавати все на відкуп приватникам.
