І справа не тільки в тому, що політична боротьба в парламенті у вівторок нагадувала вуличні сутички. Що в спікера Володимира Литвина летіли яйця, від яких його захищали парасольками охоронці. Що депутати рвали один на одному піджаки, били один одного кулаками в обличчя та підпалювали димові шашки. Таке з’ясування стосунків трапляється і в парламентах цілком цивілізованих країн. А справа в тому, що Європі було цікаво – кинеться чи не кинеться в міцні обійми свого північного-східного сусіда Україна, яка ще так і не утвердилася в статусі незалежної. Кинулася... Причому з великою ганьбою. Нівелюючи котком ратифікації харківської угоди здобутки суверенності двох десятиліть. Найрадикальніші противники «нового братання» говорять про перетворення України на російську губернію, про роздачу власної території та здачу національних інтересів. Але нова влада на критику не зважає, а бадьорим кроком рухається в бік «добросусідських стосунків» з Росією з елегантністю слона в крамниці посуду. Парламентських опозиціонерів б’ють в сесійній залі, а найактивніших учасників вуличних акцій протесту хапає міліція. У вівторок в Києві доблесні правоохоронці навіть затримали голову Тернопільської облради Олексія Кайду для пояснень за нібито розбите скло в автомобілі. Можливо, що для президента Віктора Януковича та його здебільшого донецької команди дружити з Росією так само природно, як і дихати. Але ж він обіцяв стати президентом всієї України і тому мав би, принаймні якимось чином, зважити на позицію мешканців західних областей. Навіть якщо його міністр освіти та науки Дмитро Табачник вважає, що галичани – це не українці. З іншого боку, і в самій національно свідомій Галичині не все так однозначно. Облради Львівщини й Тернопільщини, незважаючи на те, що губернаторами там «регіонали», спромоглися провести протестні сесії, а облрада Івано-Франківщини – ні. Дві її спроби – у суботу й понеділок – сказати «Ні!» продовженню перебування ЧФ РФ в Україні ще на чверть століття виявилися безрезультатними. Бодай 61-го зі 120-ти обранців, необхідних для кворуму, який може забезпечити навіть одна фракція «Наша Україна», не кажучи вже про те, що разом із БЮТом вони мають майже 100 мандатів, ніби за помахом чиєїсь чарівної палички, ніяк не набиралося. Відтак облрада покинула цю сізіфову працю і обмежилася зверненням, яке підписали окремі депутати. Через зрив позачергової сесії голова облорганізації ВО «Свобода» і депутат облради Олександр Сич виступив з вимогою саморозпуску представницького органу Прикарпаття та проведення нових виборів. Івано-Франківська міськрада виявилася більш національно свідомою та мобільною і в понеділок зуміла оперативно зібратися і ухвалити звернення до президента, Верховної Ради, Конституційного Суду та Генпрокуратури щодо недопустимості продовження терміну перебування ЧФ РФ на території України. До речі, як повідомив секретар міськради Василь Бойчук, дев’ять депутатів-бютівців, присутніх у вівторок під стінами парламенту, передали цей документ помічникам нардепів Дмитра Шлемка та Зіновія Шкутяка. Щоправда, ефект від усіх цих протестних рішень і звернень – нульовий. Верховна Рада зробила так, як, очевидно, велів їй Януковичу, видавши "на гора” 236 голосів за ратифікацію харківської угоди. До голосів депутатів від Партії регіонів (навіть тих, які в цей час блокували трибуну), КПУ та Блоку Литвина, за повідомленням «Української правди», долучилися дев’ятеро бютівців (Зубов, Іваненко, Кузьменко, Маліч, Олійник, Писаренко, Савченко, Сідельник, Черпіцький) та семеро нунсівців (Бут, Василенко, Довгий, Жванія, Омельченко, Палиця, Поляченко). Відтак, всупереч Конституції, на території України ще щонайменше до 2042 року буде знаходитися військова база Росії, вище політичне керівництво якої та більшість населення розцінює незалежність нашої держави як історичне непорозуміння. Тарас Ткачук
