Новопризначений Кабмін опинився в центрі такої прискіпливої уваги аналітиків, якої не удостоювався жоден інший уряд. Головна причина, звісно, в тому, що, судячи з певних знакових фігур, які до нього увійшли, внутрішній і зовнішній вектори розвитку України хитнулися в протилежний, ніж за «помаранчевої» влади, бік. Пожвавлений інтерес до нового уряду зумовлений і специфікою його формування, і його характерними особливостями. Найперше вражає чисельний склад уряду – 29 міністрів! Для України – це рекорд. Не кажучи вже про те, що стількох міністерських портфелів немає в жодній європейській країні, окрім Білорусі, де уряд налічує 30 міністрів. У країнах Європи ж уряди складаються в середньому з 16-18-ти міністрів, за винятком Франції, де міністрів є 20, Швеції – 22 та Італії – 24. Другим «рекордом» є кількість заступників голови уряду. Семеро віце-прем’єрів в Україні проти, як правило, двох-трьох в Європі. Лише у російського прем’єра Путіна, на якого часів його президентства, як видається, рівняється Янукович, заступників більше – дев’ять. Але зате в російському уряді менше міністрів – 27. Ще одним «досягненням» українського уряду є повна відсутність у ньому жінок. За цим показником він такиий єдиний в Європі, що в епоху гендерної рівності є моветоном. Як тут не згадати переконаність Януковича в тому, що "місце жінки – на кухні”. Ще більшим моветоном є абсолютне неволодіння українською мовою керівником українського уряду. Навіть спроби пана Азарова більш-менш точно відтворити написаний йому текст виглядають як знущання над мовою Шевченка, Українки, Франка… У верхівці Кабінету Міністрів, здається, немає жодної людини, яка на побутовому рівні користується українською мовою. А серед усього складу уряду їх, за побіжним оглядом списку міністрів, кілька. Відомо, що рідну мову в сім’ї використовує міністр зовнішніх справ Костянтин Грищенко, міністр охорони здоров’я, наш земляк Зіновій Митник. Напевно, ще – міністр юстиції Олександр Лавринович, як колишній рухівець, та, можливо, міністр культури і туризму Михайло Кулиняк як уродженець Дрогобича. Основна ж маса щасливих володарів міністерських портфелів є вихідцями зі східних регіонів України, де в пошані російська. Лише уродженців Донецької й Луганської областей в уряді аж десять. Є і три вихідці з Росії – прем’єр Микола Азаров, міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов і міністр праці та соціальної політики Василь Надрага, що відбулися як особистості та виросли як фахівці й політики в Донбасі. Натомість 14 областей країни зовсім не представлені в Кабміні. Це, напевно, свідчить про те, що якщо Віктор Янукович і намагатиметься, як обіцяв, об’єднати Схід і Захід України, то виключно на умовах Сходу. Чисельна група русофілів та українофобів, найодіознішим з яких вважається міністр освіти та науки Дмитро Табачник, зайвий тому доказ. Аналітики сумніваються в ефективності новопризначеного уряду. По-перше, тому, що він складений або з представників олігархів, або з самих олігархів, які відстоюватимуть власні інтереси. По-друге, тому, що у ньому закладені внутрішні конфлікти між різними групами впливів, що існують в Партії регіонів, та навіть між окремими представниками ПР на особистісному рівні. По-третє, через те, що урядова команда підібрана особисто Януковичем не стільки за принципом професіоналізму, скільки за рівнем лояльності. Власне уряд Азарова – це, по суті, уряд Януковича. На зустрічі президента з фракцією ПР, де обговорювався склад майбутнього уряду, Микола Янович заявив: «Я не буду прем’єр-міністром. Я буду першим міністром в уряді Віктора Федоровича». Ця фраза досить виразно ілюструє зміну ситуації у вищих ешелонах влади. Менше ніж за місяць, що минув від дня інавгурації Віктора Януковича, він фактично повернув собі повноваження Кучми. І конституційна реформа, на яку дуже нарікали «помаранчеві», коли говорили про розбалансування гілок влади, не завадила йому в короткий строк сконцентрувати всю владу у своїх руках. І це також – рекорд! Якщо, звичайно, його згодом не анулює Конституційний суд, покликаний дати оцінку закону про нові правила формування коаліції… Тарас Ткачук
