Чимало людей прагнуть у всьому наслідувати своїх предків, а тому намагаються робити все так, як «баба казали». Солом’яні павуки на Різдво дуже симпатично вписуються в святковий інтер’єр, тим більше, коли всі повертаються до етнічних мотивів. Подекуди давні традиції виготовлення павуків залишилися і дотепер. Проте здебільшого – це данина минулому, культ. Та й людей, котрі б уміли робити такі павуки, залишилося небагато. Особливо люблять ще дотепер солом’яних павуків на Опіллі та Покутті. Без них у хаті не відчувалось різдвяного духу. Кажуть, що вони символізували єднання великої родини, яка на Святвечір збиралася за столом. На Городенківщині такі витвори мистецтва висять протягом цілого року у церквах, чаруючи вірних своєю красою і довершеністю. Колись павуки вміли виготовляти у багатьох селах, проте традиції занепадають. Скажімо, у Липівці Рогатинського району практично кожна мала дитина знала, як робиться павук, і могла зробити свій оригінальний витвір. Відродити давні звичаї соломоплетіння на Опіллі взялася Катерина Андрусів із Рогатина. Під вмілим керівництвом цієї жінки (до речі, лікаря за фахом) павуки виготовляють вихованці гуртка Рогатинської школи естетичного виховання учнів. – Коли я зацікавилася виробами із соломи, – каже Катерина Іванівна, – мені запропонували свої витвори дуже цікаві жінки з різних сіл району. Найбільше мене вразили павуки Катерини Заставної із Васючина. Вони були настільки довершеними, що мені самій захотілося зробити такі ж. Підготовка до роботи – важкий і тривалий процес. Солому пані Катерина заготовляє ще влітку – в липні вона йде в поле і зрізає житні стебла. Каже, що житня солома найкраще надається до роботи. «Стебла повинні бути молочно-воскової стиглості, – зауважує пані Катерина. – Солому треба проварити, щоб вона потім не потріскала, а далі її нарізаю на рівні кусочки». Катерина Андрусів стверджує, що кожен павук – це окреме життя, і всі вони різні. Конструкція павука дозволяє виготовляти кожен елемент із 12 соломинок, котрі нанизуються на нитку і скріплюються у формі трикутників. Спочатку Катерина Іванівна робить основний елемент – великий або центральний. До нього прикріплює трохи менші, до їх кінців – ще менші. Саме так народжується дивовижний витвір. Для того, щоб павук мав досконалий вигляд, його прикрашають різними виробами з тієї ж соломи, травами. А ще Катерина Іванівна разом із своїми вихованцями виготовляє спеціальних горобчиків, котрих чіпляють на павука як прикраси. На Покутті павуків обгортали позлітками. До них підвішували горішки, райські яблучка, цукерки. Також на Городенківщині випікали спеціальні домашні тістечка, котрі й нанизували на павука. Як повідомила працівник Городенківської районної бібліотеки Марія Сорока, робити павука могли не всі. Виконувати таку роботу мали право тільки жінки або діти, чоловіки ж у цей час були зайняті господарськими клопотами. Володимир Бодак
