Парламентські вибори-2012: перспективи політичних проектів
Жоден політичний проект в Україні, після приходу у владу, за всі 20 років незалежності не нарощував підтримки серед виборців. І ПР не стане винятком з цього правила саме тому, що вони, за великим рахунком, відмовилися від популярних рішень, зробивши акцент на реформуванні. Можливо, Віктор Янукович у 2015 році і виглядатиме як "необхідні гіркі ліки для України". Але очевидно, що Партія регіонів після "Майдану-2" втратила підтримку малого і середнього бізнесу. І, судячи з усього, цей майдан був не останнім – попереду пенсійна реформа, новий КЗпП… Простіше кажучи – нічого перспективного для української влади. Крім того, їхній союзник – франчайзинг "Сильна Україна" під керівництвом Сергія Тігіпка – втратив практично весь свій політичний (електоральний) капітал. На це вплинуло декілька чинників, які дискредитували в очах рядового виборця фігуру Тігіпка, а значить і його політичний проект: – робота в уряді на другорядній посаді – в той час, як за результатами виборів 2010 року він був третьою за популярністю політичною фігурою в Україні; – процес прийняття нового Податкового кодексу – акція "Майдан-2" з претензією на феномен, оскільки подібні мітинги можуть повторитися, і під час прийняття пенсійних реформ, і при зміні трудового законодавства. А ще, як говорять злі язики в штабах коаліції, "Майдан-2" спонсорувала опозиція, чи БЮТ, або "Фронт змін" – не має значення. І навпаки – такі ж злі язики, але вже в опозиційних штабах, вказують на причетність до організації акцій протесту однієї з внутрішніх груп ПР, і що "Майдан-2", київський, в першу чергу, був не більше ніж інструментом внутрішньополітичної боротьби. І, окрім своєї основної мети, виконав ще одну важливу місію: рекламну кампанію "хороший цар – погані бояри». Ось одним з двох китів "поганих бояр" і став Сергій Леонідович. Парламентські вибори-2012 і політичний процес, який розвиватиметься довкола них, може відбуватися за декількома сценаріями. Першим, і найвірогіднішим, виглядає сценарій, коли функції президента будуть розширені ще більше, на додаток до того, що вже було зроблене за допомогою повернення до Конституції 1996 років. А закон про вибори до парламенту буде змінений – очікується підвищення прохідного цензу і введення змішаної виборчої системи. За допомогою нового закону ПР зможе, користуючись адміністративним ресурсом, отримати гарантованих "мажоритарників" на сході, півдні і в центрі України. Великі проблеми з практикою мобілізації електорату існують в БЮТ. Проблема навіть не в тому, що зараз Юлії Тимошенко не вдалося стати лідером київсько-підприємницького майдану, а в тому, що загальна актуальність цієї політичної фігури, м'яко кажучи, поплила. Подібне відбувалося і в 2005 році, коли Віктор Ющенко усунув уряд Тимошенко. Оскільки БЮТ тримається на образі однієї людини, то нездатність його актуалізації призводить до неможливості актуалізації самого політичного проекту. Крім того, подібна політична діяльність вимагає інформаційної підтримки з боку ЗМІ. А її зараз немає внаслідок того, що ця команда ніколи не мала власних потужних медіаресурсів. Компартія, яка почала повертати електоральні дивіденди з "банку ПР", стала основною загрозою для регіоналів в східних регіонах. Справа не в активній пропагандистській роботі КПУ чи вдалому розташуванні зірок на небі. Просто конфлікт між "помаранчевими" і "блакитними" зійшов нанівець. А замість нього з'явилося розчарування від правління "свого" кандидата. "Фронт змін" хоч і має обмежений доступ до місцевої самоврядності, але переживає кризу самовизначення, пов'язану з питаннями побудови нової партії "з сильною вертикаллю влади" на основі підтримки крупного регіонального бізнесу. Це означає, що партія, яка виступає за розділення бізнесу і політики, в своєму партійному будівництві абсолютно спокійно закриває очі на те, що інструмент владної боротьби опановують бізнесмени. Адже ця політична сила, окрім Арсенія Яценюка, не має відомих, харизматичних осіб. Навіть порівняно з Костем Бондаренком з "Сильної України" у "фронтовиків" нікого виставити. Зрештою, відсутність харизматичних осіб в політичному проекті може привести партію Яценюка до дефолту. Адже, що б не говорили, образ молодого інтелігента погано в'яжеться з образом "фронту", якому й приурочена назва його політичного проекту. Неможливо на основі місцевих виборів 2010 років провести аналіз наступних парламентських виборів. Головна проблема – в наднизькій, як для України, явці виборців. Парламентські вибори, як і завжди, будуть популярнішими. Та все-таки намагаємося змоделювати чисельний склад майбутнього парламенту. Визнаючи, що вибори проводитимуться за змішаною виборчою системою, без партійних блоків – маємо такі результати. Діапазони подані з поправкою на велику популярність парламентських виборів і загальними тенденціями в політичному житті України – поступовим зниженням підтримки ПР, дробленням БЮТ тощо. Аналіз місцевих виборів проводився на основі результатів голосування в облради за пропорційною системою. З 225 депутатських місць, які розігруватимуться за пропорційною системою, партії отримають (див. табл. 1). Це те, що стосується партій, які долають 3-відсотковий бар'єр. Якщо кожна партія отримає по максимуму, то від резерву "політичних лузерів" їм дістанеться ще 72 мандати, які, зрештою, необхідно буде поділити за пропорційним принципом. Партія регіонів отримає 91 депутата за "пропорціоналкою"; "Батьківщина" – приблизно 40 депутатів; "Фронт змін" – 31; КПУ – 25 депутатів; ВО «Свобода» – 21; «Сильна Україна» – 17. Оскільки нарізання виборчих округів проводиться в Україні виключно за критерієм кількості населення, і лівобережна Україна зриває у такому разі "джек-пот" – то можна передбачити, що ПР зможе зібрати, і за рахунок адміністративного ресурсу в тому числі, більше 50% депутатів, котрі пройдуть по мажоритарних округах. Це означає, що до цифри "91" ми повинні додати цифру "112" і отримуємо зрештою "203". Тобто Партії регіонів буде достатньо запросити в "партнерство" партію Сергія Тігіпка і "домовитися" з дешевими мажоритарниками з інших партій. Хоча вони можуть зробити ще простіше, і домовитися з КПУ. У будь-якому випадку, навіть при найоптимістичнішому варіанті 2010 років, і це теж не варто забувати, Партія регіонів не отримає повний, самостійний контроль над ВР. І, знову ж таки, це не означає, що існують реальні передумови, за допомогою яких можливо виправдати неконституційне, і більше того – ірраціональне перенесення виборів на 2012 рік. А для створення опозиційної співдружності необхідно буде об'єднати всіх партійних представників і мажоритарників, окрім ПР і КПУ. Не видається можливим в рамках політичного партнерства об'єднати, скажімо, КПУ і ВО "Свобода". Тому "коаліція" (більшість у ВРУ) від опозиційних сил в парламенті-2012 практично неможлива. Єдиним виходом для опозиційних сил залишається практика дискредитації влади. Адже якщо "збити" рейтинг ПР до 20%, то відкриваються реальні можливості для ефективної, з політичної точки зору, співпраці в рамках парламенту. Нижче подана таблиця можливих "ситуативних коаліцій" в парламенті 2012 року на основі позиціювання партій з врахуванням результатів виборів. Андрій САМБРОС, «Українська правда», 11 січня ц. р.
