Страшний міф чи реальність – Якщо дотримуватись усіх вимог лікування, то віл-інфікована людина може прожити до старості літ, як і звичайна особа, – запевняє завідувач амбулаторно-поліклінічного відділення обласного центру СНІДу Марія Василівна Федорів. – Звичайно, якщо це можна назвати життям – постійний страх, сором, контрольованість, ізоляція від навколишнього світу… Як наслідок – депресія, апатія, агресія, спроби суїциду… Хоча можливості сучасної медицини безмежні і нерідко лікарі та знахарі творять чуда, але знайти ліки від цієї хвороби нікому не під силу. Хоча у світі спостерігається тенденція до зменшення кількості хворих на СНІД, Україна займає одне з перших місць за кількістю віл-інфікованих. Найбільша кількість уражених СНІДом на Сході та Заході України. В Івано-Франківській області сьогодні на обліку знаходиться 869 віл-інфікованих осіб. Загалом медики говорять про зменшення кількості хворих, що є результатом проведення масової пропаганди та роз’яснюючих заходів. На обліку в обласному центрі профілактики СНІДу знаходиться 428 осіб. Проте зросла смертність хворих на СНІД, яка за останній рік становить 40 осіб по області. Основна частина хворих – це чоловіки (42%) старшого віку, решта – жінки віком від 15 до 35 років. На щастя, зменшилась кількість дітей, народжених із синдромом набутого імунодефіциту. За 2008 рік на Івано-Франківщині народились 3 хворі дитини, а цього року – жодної. Це є результатом того, що майбутні мами свідомо ставляться до своєї місії продовження роду. Сьогодні на обліку з підтвердженим віл-статусом знаходяться 14 дітей. Найдовше на обліку перебуває шестирічна дівчинка, яка народилась віл-інфікованою. Ці дані не є сталими, оскільки хвороба інтенсивно поширюється. Проблематичним залишається також і спосіб виявлення хворих та носіїв, оскільки не кожен проходить перевірку на СНІД, яка є добровільною. Крім того, спосіб життя підлітків та молоді вносить свою динаміку в процес поширення захворювання. Лікарі-імунологи запевняють, що серед наших громадян немає суспільного розуміння та сприйняття віл-інфікованих осіб, всі бояться їх та зневажають. І хоча на кожному кроці вони намагаються розвіяти міфи про те, що СНІД передається побутовим шляхом, через поцілунки чи повітря, страх перед цією чумою бере гору. Тому інформація про хворих є повністю конфіденційною, її не можна повідомляти навіть батькам хворого. – У нас спостерігався один випадок, коли після того, як молодий хлопчина дізнався про позитивний результат на СНІД, його охопила тривала депресія. Довелось повідомити батьків, адже ми сподівались, що саме вони зможуть допомогти йому адаптуватись. Натомість вони повністю ізолювали сина від людей, звільнили з роботи і обмежили будь-які контакти з ним. А це ще більше травмувало душу шокованого юнака, – розповідає Марія Василівна. – Фактично кожен із нас не застрахований від цієї жахливої хвороби, адже вона не обирає ні за віком, ні за статусом. Надзвичайно небезпечним є те, що захворювання на СНІД проявляються не відразу. Носій вірусу може відчути хворобу лише за певний проміжок часу, інфікуючи за цей період інших. У нашій області обстежитись на ВІЛ можна анонімно. Парадокс: для пацієнтів та клієнтів медичних закладів перевірка на сифіліс — обов’язкова, а на ВІЛ — тільки добровільна. Сертифікат обстеження на віл-інфекцію вимагають лише при виїзді на роботу за кордон та вагітним жінкам, а довідку про обстеження на СНІД потребують призовники до армії, батьки, які хочуть всиновити дітей, пацієнти центру репродукції людини тощо.
Зі статусом «віл-позитивного» Якщо у радянські часи найпоширенішим способом передачі ВІЛ був голковий, то після використання одноразових шприців – статевий контакт. Тому до групи ризику належать особи, які мають більше одного статевого партнера. Частіше пацієнтами центру боротьби зі СНІДом стають поважні і шановані люди, ніби порядні сім’янини, підлітки та студенти. «А це свідчить про низький моральний рівень життя населення, втрату духовних цінностей. Водночас чималу роль у культивуванні псевдоцінностей відіграє телебачення та преса, – запевняє пані Марія. Коли не ввімкнеш телевізор – на екрані випивка, наркотики, секс…». СНІД страшний тим, що будь-яке інфекційне захворювання може стати для хворого смертельно небезпечним. Найчастіше віл-інфіковані помирають від туберкульозу легень та кишечника, туберкульозних менінгітів, пневмонії, грибкових уражень, вірусних гепатитів групи В, С, простудних захворювань тощо. Марія Василівна працює у центрі профілактики СНІДу з 2003 року, а це майже сім років спостереження людських трагедій. Вона запевняє, що заклад потребує професійних психологів, які б допомагали віл-інфікованим адаптовуватись до нового статусу у цьому житті. Адже кожен пацієнт сприймає цю страшну звістку по-своєму: хтось замикається у собі, хтось впадає у істерику, у декого спалахи агресії. – У моїй лікарській практиці траплялись і такі пацієнти, які випадково заразились ВІЛ і настільки були цим озлоблені, що навмисно вступали у статеві контакти з іншими випадковими людьми, щоб відімститись за свою трагедію, – пригадує Марія Федорів. Загалом пані Марія, як і всі її пацієнти, не втрачає надії, що науковці все ж таки винайдуть якісь ліки від ВІЛ. Раніше ж не було препаратів, які пригнічують цей вірус, не дають йому розвиватися, а тепер є. Водночас весь колектив центру боротьби зі СНІДом закликає всіх захищати самих себе і кожного зокрема від «чуми XXI століття», вчити своїх дітей жити здоровим життям, аби не навчила їх протилежному вулиця і погані приятелі. Підтримуйте тих, хто спіткнувся з цією хворобою. Не залишайтесь осторонь чужої біди! Не спішіть спробувати все і одразу, адже життя таке цікаве, а СНІД в одну мить може перекреслити всі життєві плани. Мар’яна Риндич
