Напередодні професійного дня охоронців лісу заглянемо в одну з мальовничих місцин нашого краю, краса якої стала результатом міцної дружби людини і природи. Дехто може сказати: «Яка ж то робота у лісників? Дощ паде, ліс росте». Але заслужений лісник України, директор ДП «Лісекоцентр» урочища «Діброва» Георгій Вініцковський впевнений в тому, що працювати лісником можна лише за покликом серця. Охоронці зелених друзів За густою стіною змішаного лісу затаїло свої скарби урочище «Діброва», яке знаходиться за 2 км від районного центру на трасі Богородчани-Надвірна. Під ногами простелився зелений трав’яний килим, розмальований першим опалим листям, густі крони дарують ніжну, настояну на хвої та запахах цілющого зілля, прохолоду. Сонячні промені пробиваються лиш де-не-де крізь зелену хмару дерев. Дух перехоплює від нечуваної краси і спокою, який зачаївся за стовбурами столітніх дерев. Зі створенням ДП «Лісекоцентр» у 2005 році урочище «Діброва» стало улюбленим місцем для сімейного і корпоративного відпочинку. Відпочиваючи на лоні природи, отримуєш неймовірний заряд бадьорості та енергії. Для зручності відпочивальників облаштовані альтанки, дерев’яні лавочки, мангали, гойдалка для діток… Та найбільше гостей приваблюють дикі кабани, дуб-вулик, «гліцеринова» вода та музей природи в мініатюрах, які можна відвідати в «Діброві». Разом з господарем «Діброви» Георгієм Вініцковським вирушаємо на оглядини урочища. Перша екскурсійна зупинка починається біля в’їзної брами, яка є своєрідною архітектурною спорудою, виконаною за зразками давніх галицьких орнаментів. Праворуч від неї розташований пам’ятний знак – розкриті долоні рук, що обігрівають паросток сіянця, символ вічнозелених Карпат. Ліворуч – пам’ятник лісівникам Прикарпаття, на знак шани тим, хто причетний до створення смарагдових скарбів нашого краю. «Тільки за 65 років з початку масового заліснення Карпат було створено понад 210 тис. га нових лісових насаджень, а це майже кожен другий гектар вирощений людиною», – каже Георгій Вініцковський. Саме на знак пам’яті кращих лісоводів ХХ – початку ХХІ століть встановлено скульптуру «Лісова мавка», поруч з якою – кедрова алея з 26 дерев, засаджена заслуженими лісівниками України особисто або їх близькими й рідними. Вздовж алеї квітнуть троянди, барвисті айстри та жовтогарячі чорнобривці. Тут «мешкають» лісова мавка і мамонти Та чи не найцікавіша зупинка екскурсії – «Контора державного підприємства «Лісівничо-екологічний просвітницький центр». Це досить оригінальна та красива архітектурна споруда як зовні, так і всередині. На першому поверсі облаштовано музей природи в мініатюрах та художніх картинах: два водоспади, екзотичні дерева, опудала диких тварин. «Диво-абажур», «Крутосходи» і камін «Ватра мавки» дивують своїм архітектурним задумом. На другому поверсі – кабінети з тематичними стендами, виставками та колекціями. Є також колекція «Старунських знахідок» – залишків перших жителів планети мамонтів, які жили на Прикарпатті. Найбільший ажіотаж у відвідувачів завжди викликають дикі кабани, які уже кілька років мешкають у спеціальному вольєрі. Масивні, вкриті густою темною щетиною «мангали», витягують свої морди до нас, чекаючи смачного гостинця. «Взагалі, дикі кабани добре пристосовані до життя в лісових хащах, стійкі до змін погоди, вправно плавають, мають добре розвинені нюх і слух. Всеїдні. Живляться плодами дуба, бука, наземними і підземними частинами рослин. Поїдають також дрібних ссавців, яйця птахів, пташенят, – розповідає пан Георгій. – Зараз тут живуть чотири тварини, три з яких – самиці. Зазвичай одна льошка народжує приблизно 8-12 поросят. Ось приїдете навесні, то у нас вже буде ціла свиноферма». Після знайомства з кабанами, вздовж залізної огорожі вольєра піднімаємось сходами на «ляхівецькі» крутосхили, де тягнеться глибокий і довгий рів – залишок окопів Першої світової війни. «Саме тут проходила лінія оборони між російськими військами армії Брусилова та австро-угорськими, де відбувались запеклі бої. Окопи тих часів можна побачити у космацьких «Лазах», навіть на одній з вершин Карпат – горі Сивуля», – продовжує Георгій Петрович. Через кілька років мине ціле століття, але ні вітри часу, ні проростаючі дерева не змогли заживити рани тієї війни, в якій загинули тисячі наших земляків. Дикий мед і «гліцеринова» вода Багата «Діброва» й на медоносні дерева та чагарники. Липа, дуб, акація біла, горобина червона, чорна, глід, малина, ожина, чорниця, суниця щедро «годують» бджіл своїм цвітом. А на столітньому дубі лісові медоноси знайшли для себе багаторічне житло. «Ви тільки погляньте, скільки отворів у ньому, – радить гостинний господар. – Це ж дуб-вулик. Бджоли тут літують і зимують. Сюди й мед носять. Мед у цьому вулику – усім медам мед. Та й дивно, адже поряд росте наречена дуба липа, на якій переважно і пасуться медоноси». Вже наукою доведено, що окремі дерева можуть давати чи, навпаки, відбирати енергію в людини. Щоб знайти своє дерево, потрібно охопити його руками і вслухатись в його серцевину. Для більшості людей енергетичним «донором» є звичайний дуб. Вздовж екскурсійної стежини ростуть чотири дуби Олекси Довбуша, яким понад три сотні літ. «До речі, саме в дуб у мішаному лісі найчастіше потрапляє блискавка, тому ніколи не ховайтесь під ним від грози, – застерігає досвідчений лісник. – Справа в тому, що дуб має глибокі стрижневі корені й сильне біополе. А забирають у людей енергію осика й тополя. Тому під час стресу, коли емоції вирують, треба обіймати їх». Закоханий у ліс пан Георгій, може годинами розповідати про нього. І для кожного гостя має цікаву оповідку. Дітки обожнюють його легенду про зелену лисичку, яка стала рудою в ніч на Івана Купала, щоб зайчики могли впізнавати її у траві. Для підлітків – романтична історія про те, як зі сліз закоханої дівчини, яку розлучили з юнаком, утворилось озеро. Для старших – про чудодійну силу «гліцеринової» води, яка дарує другу молодість. Закінчується стежина мальовничою галявиною. Тут розлився чудовий ставочок з поодинокими плакучими вербами на протилежному березі, а за ними видніється баня освяченої каплички, що гармонійно вписалась у тихий краєвид на тлі суцільної стіни дрімучого лісу. При вході читаємо: «Нехай Пресвята Богородиця благословить і візьме під свій покров і заступництво наш Богом бережений лісовий край вічнозелених Карпат». «Цій капличці можуть позаздрити чимало церков нашої області. Тут приклонилось тисячі люду, переважно молоді – учнів, студентів, туристів. Збудована вона з нагоди 60-річчя від початку масового заліснення Карпат», – говорить Георгій Петрович. Ще одна цікавинка «Діброви» – лісова криничка з цілющою «гліцериновою» водою. Коли п’єш її, так і чуєш, як вона ловить за зуби, як зі студні, має м’який, ледь-ледь, здається, солодкуватий смак. Зі слів нашого гіда, вода допомагає чи не від усіх хвороб. Мужчинам додає чоловічої сили, жінкам допомагає завагітніти, молодим дарує вроду, а старим – другу молодість. А вас зацікавила мальовнича «Діброва»? Якщо так, то гайда в мандрівку! Відпочивши під кронами столітніх дерев, насолодившись первозданною красою, подумаємо про велич природи та про нашу сутність на цій землі. Мар’яна РИНДИЧ
