Що таке музей «Герої Дніпра» Історію свого існування він веде з 1966 року. Саме тоді за рішенням військового керівництва 38-ї армії, штаб якої базувався в Івано-Франківську, як пам’ятку бойової слави воїнів цього військового об’єднання було започатковано окремий музей. Для потреб експозиції у військовому містечку №13 було виділено двоповерховий австрійський будинок загальною площею майже 800 квадратних метрів, споруджений ще у 1880 році. За 44 роки свого існування музей перетворився у дійсно потужний заклад. «На даний момент експозиція музею складається з більш ніж 10 тисяч експонатів, – розповідає директор музею Ярема Кваснюк. – Вони згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року віднесені до державної частини Музейного фонду України. А з першого вересня цього року ми будемо вже філією Національного військово-історичного музею України». Більша частина експонатів музею – це унікальна колекція зброї від козацьких часів до наших днів. Причому до неї можна торкнутись руками, підняти, подивитись крізь приціл, скажімо, справжнього ППШ, сфотографуватись. Однак родзинкою експозиції є автоматизована діорама, що розповідає про форсування Дніпра радянськими солдатами під час Великої Вітчизняної війни і визволення столиці України Києва. До речі, озвучив діораму відомий радянський диктор Левітан. Щороку музей приймає від п’яти до шести тисяч відвідувачів. В основному це учні середніх шкіл Івано-Франківська та області, а також студенти прикарпатських вишів, які проводять тут уроки історії. Останнім часом музей став ще й своєрідною «штаб-квартирою» прикарпатських ветеранів Радянської армії. До речі, вхід до музею для всіх без винятку відвідувачів є безкоштовним. Адже все його утримання та заробітна плата працівникам іде за рахунок Міністерства оборони України. Військове відомство всіх часів ставилось до музею з окремою шаною. Вже після розпаду Радянського Союзу за кошти, які виділив Генеральний Штаб Збройних Сил України, у 2003 та 2007 роках були зроблені капітальні ремонти експозицій, встановлено пожежно-охоронну сигналізацію, збільшено кількість зброї, що виставляється. Та ось після чергового скорочення, що скоріше було схоже на знищення, військову частину, на території якої знаходився музей, було розформовано. Більшість частин та споруд було передано приватній фірмі в обмін на житло в Івано-Франківському та Коломийському гарнізонах. От тут і починається спірний момент, про який варто говорити більш детально. Очима військових «У військову прокуратуру Івано-Франківського гарнізону звернувся голова ради організації ветеранів 38-ї армії (корпусу) з приводу відмови Управління держкомзему у місті Івано-Франківську у виготовленні державних актів на право постійного користування земельними ділянками, на яких розташоване приміщення музею «Героїв Дніпра», – розповідає старший помічник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, майор юстиції Руслан Кормило. – В ході прокурорської перевірки було встановлено, що відповідно до наказу Міністра оборони України №618 від 12 жовтня 2005 року 24 будівлі та споруди військового містечка №13 на вул. Національної Гвардії в Івано-Франківську передані в повне господарське відання Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України. Будівля №42, в якій власне розміщується музей, не була включена у перелік об’єктів військового містечка №13, що передавалися». За словами представника військової прокуратури, відповідно до наказу Міністра оборони України № 618 від 12 жовтня 2005 року «Про додаткове наділення основними фондами Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України» майно військового містечка №13 було закріплене за управлінням капітального будівництва МО України, яке, в свою чергу, в подальшому передало майно та земельну ділянку ТзОВ «Маодот-І». На сьогодні згідно з договором оренди землі від 10 січня 2007 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ «Маодот-І», фірма використовує земельну ділянку площею 17,36 га для забудови житлового мікрорайону. В цю площу входять, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані приміщення Івано-Франківської КЕЧ району (площею 0,28 га) та музей «Героїв Дніпра» (площею 0,8 га) загальною площею 0,36 га. Згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.08.2008 року №417 були виготовленні свідоцтва на право власності на нерухоме майно військового містечка №13 і, зокрема, на будівлю, в якій розміщується музей. «На нашу думку, при укладенні договору оренди землі було порушено пункт 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1094 «Про затвердження порядку проектів землеустрою з організації природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення», а саме не було погоджено проект землеустрою з власниками та користувачами земельних ділянок, тобто з Івано-франківською КЕЧ району, – наголошує майор юстиції Руслан Кормило. – Вважаємо, що договір оренди землі (в частині укладення договору оренди землі на площу 0,37 га) укладений неправомірно, оскільки на момент укладення договору на земельній ділянці військового містечка №13 була розташована будівля № 42 (будівля музею «Героїв Дніпра»), яка не підлягала демонтажу та розбиранню відповідно до наказу Міністра оборони України №618 від 12 жовтня 2005 року «Про додаткове наділення основними фондами Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України» та акта приймання-передачі військового майна від 7 листопада 2005 року, в якому було зазначено, які саме будівлі підлягають демонтажу та розбиранню, і яка земельна ділянка підлягає оренді згідно із схемою військового містечка №13, що була додатком до акта приймання-передачі військового майна».
Точка зору підприємця «Моє ставлення до існування подібного музею в нашому місті однозначне: зносити його не можна, – вважає директор ТзОВ «Маодот- І» Тарас Виноградник. – Я навіть не уявляю собі, що таке мало б статись. Можу запевнити, що на сьогодні в нашій фірмі навіть не виникає думок про знищення музею. Це наша історія, забарвлення історія не може мати. Ми маємо приймати її такою, як вона є». Однак, крім законів моралі, є ще і закони бізнесу, де немає місця сентиментам. Так, за словами керівника фірми, йому було передано в оренду 17,3641 гектара землі, на якій він планував збудувати сучасний житловий мікрорайон. Відповідно до умов договору він, у свою чергу, надав Міністерству оборони України 172-і обладнані «під ключ» квартири в новобудовах міста загальною площею 12 тис. 600 кв. метрів. Житло було розподілено між військовослужбовцями, які проходять службу на Прикарпатті. «Все житло було передано військовим ще до початку будівництва нового мікрорайону, – зазначає Тарас Виноградник. – Тобто закуплено за кошт нашої фірми в розрахунку від площі тієї земельної ділянки, яка нам передавалася в оренду. Та коли ми почали працювати, то зіткнулись з тим, що до нас пред’являють претензії, що на виділеній ділянці знаходяться споруди Міноборони, на які є право власності, і таке інше. Отже, виходить, що ми закупили і передали житло військовослужбовцям з розрахунку тієї ділянки, яка нам передавалась, а тепер вона зменшується. Відповідно і зменшується її вартість. Значить, має бути якась компенсація. Чомусь, коли ми передавали житло, ніхто не висував ніяких претензій ні до нас, ні до землі і взагалі… Чому? А от коли ми вже виконали всі зобов’язання, починаються судові процеси, які, до речі, ініціювали не ми». Крім цього, підприємець висуває претензії до військового відомства з проханням вивезти будівельні матеріали, що залишились після розбирання споруд Міністерства оборони, і які, за його словами, хоч і перестали бути будинками, сховищами, клубами і т.д., все ж таки залишаються власністю військових. Тарас Виноградник стверджує, що протягом чотирьох років він не може приступити до будівництва через те, що військові не виконали зобов’язання з вивезення залишків будівельних матеріалів. Однак за цей час підприємець уже заплатив майже 1,5 млн. гривень оренди. «Ми готові до конструктивного діалогу, – зауважує підприємець. – Проте немає людини, яка приймає рішення. Коли я говорю про компенсацію нам, ніхто з тих, котрі подали на нас до суду, не в компетенції вирішувати це питання. Отже, я готовий сісти за стіл переговорів, але з особою, яка дійсно приймає рішення і несе відповідальність».
А поки що суд Ситуація парадоксальна. Обидві сторони конфлікту розуміють, що музей повинен бути і має право бути. Однак справа на кілька місяців зависла у судах. До речі, якраз 8 вересня справа про музей «Герої Дніпра» буде слухатись у Львівському апеляційному господарському суді. Тарас ГРЕНЬ
ВІД РЕДАКЦІЇ Як видається, музей «Герої Дніпра» в Івано-Франківську, донедавна нашпигованому військовими містечками, став заручником у справах договорів міни кількарічної давності між Міністерством оборони, приватними структурами та органами місцевого самоврядування. Майно колишніх військових містечок віддавалося приватним структурам (згадайте горезвісний об’єкт – палац Потоцьких, про долю якого писав «Західний кур’єр» у №31 від 5 серпня ц.р.), за отримане майно приватні структури виділяли квартири сім’ям військовослужбовців. Однак було чимало спірних об’єктів, долю яких потрібно було виважено вирішити високим чиновникам у міністерських кабінетах, аби (за військовою термінологією) не закладати міну сповільненої дії, яка в будь-який момент може вибухнути скандалом, що зачіпає інтереси громади. Зрозуміло, що музей повинен працювати. Зрозуміло, що підприємцеві потрібно забудовувати площу колишнього військового містечка і виконувати свої зобов’язання перед інвесторами. А Міністерству оборони, вочевидь, потрібно робити якісь дієві кроки, щоб вирішити конфлікт.
