У «студентів-квартирантів» саме слово «гуртожиток» асоціюється з брудом, холодом, злиднями, тарганами і розпустою. Вони відчувають до жителів «общаги» жаль і водночас певну зневагу. Франківська молодь приходить сюди «зависнути» без батьківського нагляду і позітхати на тему: «Як же вам добре». Але насправді гуртожиток – це далеко не романтика.
Хто перший встав, того й капці… У гуртожитку не існує поняття «особисте життя», тому що тонкі стіни і нашорошені вуха перетворюють твоє приватне життя на захоплюючий серіал на загальнодоступному каналі. Тут о 19 годині вечора, як і о 12 годині дня за кожним твоїм вчинком стежить чийсь уважний погляд. Тут кожна адміністративна особа страждає на манію величі. Комендант, яка уявляє себе господинею дев’ятиповерхового будинку, запросто викидає на вулицю тих мешканців, які їй не вгодили. А її зворушлива турбота про чистоту відправляє у сміттєпровід все, що «погано» лежить. Частенько п’яні вахтери бачать себе богами у квітучій алеї розпусти й аморальності. І в ім’я спасіння зеленої душі зачитують схвильованим батькам на далекому кінці дроту нові темні сторінки життя їхніх раніше хороших діточок. Батьки ковтають валідол. Діти виношують думки про помсту. Запізнення на півгодини після закриття о 24.00 карається однаковим за часом стоянням під дверима і вислуховуванням анотацій стосовно власної розбещеності та невдячності. А будь-яка захисна реакція твоєї людської гідності ретельно і з орфографічними помилками записується на клаптику паперу для начальства як неспростовний доказ собачої відданості. Кожен ранок неодмінно розпочинається «тихою» розмовою прибиральниць у коридорі про вміст ємності для сміття, про стан умивальників і унітазу, і нарешті про майбутнє пропаще життя «цих триклятих студентів». Це незмінно повторюється кожен ранок під акомпанемент грюкання дверей, брязкання відер і попсові мелодії радіо «Дзвони».
Щоб тут жити, треба ручку позолотити… Аби поселитися до гуртожитку, треба трохи «підмазати», бідкається мати першокурсниці Орися Сенеджук. «Коли донька вступила до університету, одразу почали сушити голову, де вона житиме. Оскільки родичів в обласному центрі в нас небагато, та й жити в них ніде, ми вирішили підшукати квартиру. Але ціни на житло в Івано-Франківську просто космічні, за однокімнатну «хрущовку» треба викласти тисячу гривень. А ціна кімнати у гуртожитку – 100 гривень за місяць. Довелося попотіти, перш ніж «вибила»... Тепер доця разом ще з трьома дівчатами живе у «двійці», але я спокійна», – каже пані Орися. Окрім того, що отримати місце в «студмурашнику» важко, жити в ньому можуть не лише законно. Чимало тут «привидів» і «нелегалів». Це знайомі, котрі приїхали до друга в гуртожиток і вирішили там кілька днів «перекантуватися», заочники, що здали сесію і ще «зависають» у місті, «дембеля» (ті, хто вже закінчив ВНЗ), котрі заскочили до молодших в «общагу», численні хлопці та дівчата — половинки-валентинки законних мешканців. Увесь цей різношерстий народ пробирається в гуртожиток різними способами: хтось вахтеру могорич підсуне, хтось у натовпі проскочить чи йтиме з гордо піднятою головою, ніби він тут справді живе… Але «привиди» — явище недовговічне. Значно гірше, якщо поселять в «общагу» когось знайомого із керівництва, котрий жодного стосунку до студентства не має. Кілька років тому ширилися чутки про перебування в гуртожитках друзів наших менших — мишей і тарганів, котрі злякано розбігалися по кутках від крику вахтерів. Сьогодні цієї проблеми ніби немає, проте якщо і є, то завжди все можна звалити на студентів, котрі постійно «свинячать», розводячи антисанітарію.
Історію поколінь розкажуть… меблі Минули роки, а багато студентів ще й нині відчувають «подих» СРСР із своїх розвалених шаф та старезних ліжок. Ні для кого не секрет, що в багатьох кімнатах є меблі, на яких дорослішали по кілька поколінь студентів. Студенти жартома називають свої меблі «рухомим» антикваріатом — там усе рухається від старості: столи, крісла, ліжка. Першокурсник Віктор розповідає: «Коли ми поселялись у кімнату, то застали обдерті стіни і потріскану стелю. Ремонт робили самі – поклеїли нові шпалери, вставили замок у двері, шибку у розбите вікно… Шафа (дверцята якої тримаються на шнурку) слугує нам для порожніх банок від консервацій та пляшок від пива. Їй не можна довіряти нову дублянку чи куртку!» Ліжка стимулюють студента вставати рано і лягати пізно — вони як не провислі, то занадто тверді. Як не пружинка заважає, то матрац занадто вже пристосований до анатомії попереднього «власника». Вікна, де їх ще не змінили на пластикові, пропускають холодне повітря, адже вони давно відслужили своє. Мешканці, які вирішили боротися з холодом, прибивають до віконних рам килимки, простирадла і тому подібне. Дірки у вікнах особливо дошкуляють тим, у кого балкон. У таких кімнатах зазвичай температура на кілька градусів нижча, а обігрівачі заборонено використовувати в усіх гуртожитках міста. Але що то за студент, котрий буде мерзнути в гуртожитку через якусь заборону! От і проносять їх повз вахтера та гріються собі на здоров’я.
Екстремальні банні процедури Предметом обговорень студентів часто є кухня. Однієї чотириконфорної плити замало для зголоднілих, що повернулися з пар. Плита може бути не одна, але не факт, що всі конфорки справні. На двох плитах коефіцієнт корисної дії може спостерігатись тільки в шести, а то й у чотирьох конфорках. Причиною таких поломок керівники гуртожитків одноголосно називають недбальство студентів, мовляв, увімкнуть електричну плитку і підуть собі, а коли конфорка вже розжарилась до червоного, кладуть каструлю з холодною водою. У будь-якому разі безглуздо вистоювати на кухні довгу чергу, якщо тобі треба тільки трохи кип’ятку для чаю. Порятунком для багатьох є електрочайник. Із ним керівництво ще якось мириться, а ось таке благо побуту, як мікрохвильову піч, тримати заборонено. Скаржаться мешканці «студмурашників» і на те, що не в усіх блоках працюють душові. Зате на першому поверсі є загальний душ, де принаймні тепла вода є щодня. Графіки подачі вивішують на кухні та біля санвузла в кожному блоці. Кілька років тому часто бували перебої з водою, тому студенти жартували, вигадуючи такі оголошення: «Цього тижня в студмістечку будуть перебої з гарячою і холодною водою. Переб’ються гуртожитки №№3, 5, 6». Але сьогодні на нестачу води ніхто не скаржиться. Дорвавшись до води, виснажений студент, що валиться з ніг, відчайдушно приборкує водну стихію. Не завжди виходить відрегулювати струмінь води, тому добровільно-примусово доводиться чергувати окріп із льодом. Але все ж це краще, ніж митися в тазику або умивальнику. Після водних процедур студент в халаті, тапочках, з рушником на голові та засобами гігієни повертається до своєї кімнати пішки, наприклад, на восьмий поверх, адже ліфти у більшості гуртожитків «вне зоны доступа».
Хочете умови? Потрібні гроші... У гуртожитках можна мати комп’ютер, телевізор, музичний центр. Щодо останнього, то по ньому пасувало би слухати пісеньку «Beatles» «Back in the USSR» («Назад у СРСР»), яка б доповнювала атмосферу тієї епохи. Хто возить із собою ноутбук (саме такими комп’ютерами користується більшість студентів), може провести до своєї кімнати Інтернет — не безплатно, а за 60 гривень за місяць. Ірина Патроник, студентка факультету міжнародної економіки ЛНУ імені Івана Франка, мала можливість певний час пожити в гуртожитку Люблінського політехнічного університету (Польща). Дівчина пригадує: гуртожиток з євроремонтом, у кожній кімнаті нові меблі. Окрім шафи-купе, ліжок із зручними матрацами, для двох студентів передбачено два письмові столи із настільними лампами — аби хтось не чекав своєї черги, поки інший пише. На кожному поверсі польського гуртожитку душові, а ще сміттєпроводи, щоби студентам не доводилось виходити на вулицю. Ясна річ, там ще на кожному поверсі була пральна машина. Вхід у гуртожиток за пропускною системою за допомогою пластикових карток (у нас пропускають за паперовими перепустками з фото). До того ж польські студенти можуть безкоштовно користуватись безпровідниковим WiFi, який у гуртожитку можна «зловити» всюди. При вході — камера спостереження, тож оперативне реагування забезпечено. Про такі зручності у франківських вишах можуть лише мріяти. Польські студенти платять за місяць проживання у таких хостелах 500-600 злотих. Якби такі євроумови були в Україні, то за них довелось би викласти до двох тисяч гривень за місяць. Наші студенти такої суми не «потягнуть». Зручності зручностями, але, як кажуть, хто в гуртожитку не жив, той студентського життя не нюхав. Недарма ж «общагу» називають школою життя. Тож залишається закрити очі на недоліки та насолоджуватися студентськими роками, бо професія «студент» — це класно, але, на жаль, короткочасно. Мар’яна Риндич
КОМЕНТАРІ Михайло Лилик, директор студмістечка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: Наш заклад має 6 гуртожитків, в яких проживає майже 2 700 студентів. Поки що заклад не може забезпечити всіх бажаючих отримати житло. В першу чергу надаємо кімнати пільговикам: сиротам, напівсиротам, інвалідам, студентам, батьки яких є інвалідами І та ІІ групи, малозабезпеченим. Також є у нас санаторій-профілакторій, спортивно-оздоровчий комплекс, студентський центр культури та дозвілля, де студенти проводять вільний час. Ціна за десять місяців проживання у студмістечку (від 900 до 1250 грн.) свідчить про престиж навчального закладу, тому ми всіляко намагаємось покращити умови у студентських «хатинках». Розпочато будівництво нового гуртожитку за європейськими стандартами. Студенти сьогодні стали вимогливішими до побутових умов, тому адміністрація університету всіляко намагається їх покращити. Принаймні тепло і гаряча вода у студентських будівлях тепер є постійно.
Валентина Качала, директор студмістечка Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу: Перенаселення у гуртожитках ІФНТУНГ немає, навіть сьогодні можна поселитись у кімнату. За університетом закріплено 8 гуртожитків, в яких проживає понад 2 тисячі студентів. Потреба студентів у житлі забезпечена майже на 75%. А яких ви умов хочете за 3 грн. за день? Найкращі побутові умови у гуртожитку №7, де живуть студенти іноземці, які платять майже 3 тисячі гривень в рік. Відповідно у них і умови кращі: нові меблі, ремонт, бойлери, пральна машина. У гуртожитку №5 на двох поверхах зроблено ремонт «під євро». Знаєте, зараз студенти заможні, тому самі роблять ремонт за власні кошти: міняють двері, шпалери, інвентар. Це вигідніше, ніж платити тисячу гривень за місяць за квартиру. Головне, щоб вони цінували і берегли свої домівки. А то часто заселяться 1 вересня у чисту кімнату, а через два місяці – як конюшня.
