Згідно з вимогами ЄС і СОТ, закуповувати молоко в населення категорично не рекомендується. На Заході ручна праця у виробництві молока є неприпустимою. Це питання елементарних санітарно-гігієнічних норм. Також, за їхніми стандартами, молоко має надходити від господарств, де є не менше 15 корів, має бути охолодженим і пройти первинну обробку. Українське молоко від населення має кілька проблем. Це невідповідна мікробіологія та залишки миючих засобів. У селах після того, як помили «Галою» бідони з-під молока, ніхто їх не полоще 6-10 разів, як це мало би бути. Тару не стерилізують, корів миють як-небудь. У молоці може бути кишкова паличка чи плісень. І якщо з кишковою паличкою ще можна боротися пастеризацією, то зі спорами плісеневих грибів – практично неможливо. Це треба робити на стадії доїння. Спеціалісти запевняють, що головна причина такої ситуації – те, що в нас немає великих молочних ферм, які б централізовано робили санітарну обробку чи впроваджували механічне доїння молока. З моменту вступу до СОТ Україна мала б законодавчо встановити світові молочні норми. Та, дякувати Богу, це відклали на невизначений термін, адже головними постачальниками молока в Україні є індивідуальні господарства. У європейських державах все «сільське» молоко йде на виготовлення різноманітних видів сирів, цільномолочної продукції з нього зробити неможливо, кажуть спеціалісти. Страшно уявити, в якому стані опинилася б молочна промисловість, якби в Україні ввели євронорми. P.S. Колись кооперативні господарства – виробники молочної продукції Галичини були найпотужнішими у Польщі. У міжвоєнний період, до 1939 року, Західна Україна контролювала молочний ринок усієї Речі Посполитої.
