Але на практиці знати, на якій заправці бензин хороший, а на якій – поганий, складно. Адже зараз більшість автозаправочних станцій (АЗС) красиво оформлені, майже скрізь заправники в уніформах, які, окрім наповнення бака автомобіля, пропонують ще й цілий спектр додаткових послуг: мийка, кафе, телефон, кавовий автомат, порохотяг для чистки салону, безкоштовні підкачування коліс і доливання води, туалет, душова кабінка, пральна кімната, Інтернет... Але чи справді яскрава вивіска свідчить про відмінну якість пального? А на заправці, що самотньо стоїть на околиці, без оригінального дизайну і з цінником на 50 копійок дешевше – обов'язково заправляють шкідливою для двигуна «бодягою»?
Недолити – обдурити Якість пального на українських АЗС з боку держави має контролювати Держспоживстандарт. Оскільки, відповідно до законодавства, лише ця структура може виконувати перевірки і тільки за бюджетні кошти, то, звичайно, виникає проблема якості. Тих «ділків», які реалізують на своїх АЗС неякісне пальне, звичайно, штрафують. Штрафують досить серйозно, але не настільки, щоб позбавити їх права продажу неякісного пального в майбутньому. Сьогодні на території нашої області функціонує 158 АЗС, з яких 22 знаходяться в Івано-Франківську. Протягом 2010 р. підрозділи держнагляду ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» перевірили 16 АЗС області. «І на 13 з них виявили порушення метрологічних норм і правил через експлуатацію несправних резервуарів, використання непридатних засобів вимірювальної техніки та недостатній контроль за їх станом, відсутність відповідальних осіб за забезпечення єдності вимірювань, незабезпеченість підприємств нормативними та методичними документами в галузі метрології і метрологічної діяльності», – каже фахівець зі зв’язків з громадськістю ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» Ольга Петренко. Незалежно від форм власності, місця розташування та ціни на паливо порушення на АЗС – однотипні. Найпоширеніші – недолив. Тобто, на кожних 10 літрів бензину не доливають по 10-15 мл. «Таке, на перший погляд, незначне відхилення в загальних обсягах реалізації обчислюється не одним десятком літрів та сотнями гривень, які підприємці непомітно привласнюють», – каже пані Ольга. Бензиновий вінегрет: його компоненти – секрет Але, крім «скупості», багато АЗС грішать ще й недотриманням стандартів, норм та правил при виробництві, зберіганні та реалізації нафтопродуктів. Із 500 тонн нафтопродуктів, перевірених контрольними заходами протягом 2010 р., 13% палива вартістю понад 60 тис. грн. – фальсифікат. Порушення – невідповідність марки, під якою продавали пальне, державним вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. ТУ». Найпоширенішою незбіжністю якості бензину марок А-95, А-92, А-76 держстандарту є густина бензину, вміст бензолу та ароматичних вуглеводів, що свідчить про наявність у бензині неналежних домішок. Високооктанові бензини є бензинами-сумішами. Вони складаються з основи, домішок і присадок. Коли, скажімо, ви варите борщ, основою страви є бульйон, добавками – овочі, а присадками – сіль, перець та інші спеції. Саме такі прянощі додають страві смаку, запаху і аромату. Так само і з пальним. За допомогою таких «інгредієнтів», як тетраетилсвинець (ТЕС) і нафталін, можна з дешевого «80-го» бензину приготувати «95-й». Часто для нарощення «марки» бензину використовують бензол, толуол та інші ароматичні вуглеводні. Ці сполуки, з октановим числом вище 100, набагато дешевші від ТЕС, та й придбати їх простіше, ніж той самий нафталін. Речовини, які містять бензол, є сильними розчинниками, які знищують практично всі еластичні деталі мотора і призводять до активної корозії. Щоб з 92-го бензину утворився 95-й, достатньо додати кілька крапель (10%) метил-трет-бутилового ефіру (МТБЕ). А за допомогою 5-20% етилового спирту можна збільшити октанове число до 8-ми одиниць. Так з 76-го можна отримати 92-й, а з 92-го – А-95 рівня «супер-пупер-преміум». При цьому спочатку поліпшується процес згоряння, зростають потужність і ККД двигуна. Але такі суміші швидко розпадаються і октанове число падає: виникає детонація і стукіт клапанів. Дальше – дорога на СТО.
Не солярка, а парафін Основні випадки підробки дизельного пального пов'язані з продажем палива сільгосппризначення під виглядом дизеля для сучасних автомобілів. А в холодний період під виглядом «зимового дизеля» продають літнє дизпаливо, яке застигає вже при – 50С. Популярним способом зробити з літнього дизпалива зимовий є додавання бензину або гасу. Якщо з цим переборщити, вони змивають масляну плівку з блоку циліндрів і, як наслідок, – капремонт. Та найбільшою проблемою дизелів є недостатнє очищення дизпалива, в результаті чого в ньому залишається багато сірки і смолистих речовин. Очищення пального від сірки – справа дорога і морочлива, тому й миримося з тим, що недогоріла сірка викидається в атмосферу, а потім випадає на землю у вигляді кислотних дощів і роси. Спалив трактор 100 кг дизпалива – на землю випало майже кілограм сірчаної кислоти. Ось звідки з’являються хронічні форми захворювань органів дихання і туберкульоз. «Причина наявності неякісного пального на місцевих нафтобазах є доволі банальною – відсутність або незадовільна організація вхідного контролю за якістю продукції», – запевняє О.Петренко.
Щоб автівка не задихнулася Заправляти авто неякісним бензином – це все одно, що постійно харчуватися у фаст-фудах. Для людини такий раціон може закінчитися виразкою шлунка, а для машини – заміною двигуна. Така процедура може коштувати приблизно третину від всієї вартості машини, каже директор СТО Василь Дребот. «Двигуни внутрішнього згорання працюють за таким принципом: суміш повітря із бензином потрапляє до циліндра, запалюється і завдяки вибуху штовхає поршень вниз. Якщо бензин неякісний, якщо в ньому є, наприклад, вода, то у підсумку це призведе до руйнації поршня. І ремонт новенької іномарки може потягнути на 5-7 тис. доларів. Або доведеться купувати новий двигун. В автомобілях, які коштують 40-50-60 тисяч, ремонт може обійтись і в 15-20 тисяч», – розповідає він. Крім додавання присадок, які збільшують октанове число бензину, є ще одна причина неякісного пального – недобросовісні продавці вчасно не замінюють фільтри, перевозять і зберігають пальне у брудних ємностях. А це призводить до того, що весь наліт відкладається у бензобаці, на паливному насосі, на внутрішніх частинах паливопроводів, паливних фільтрах, взагалі на всій паливній системі. І доводиться через кожні 30-40 тис. кілометрів пробігу чистити всю паливну апаратуру. Тому слід знати перші симптоми, які свідчать, що в баку – неякісне пальне. Перші ознаки – так званий детонаційний стукіт, незвичайна вібрація, нерівна робота двигуна. Також, за словами В.Дребота, у водія може скластися враження, що машина захлинається, коли починає розганятися. Виробництво «лівого» бензину – чи не найприбутковіша справа. Адже шлях, який проходять нафтопродукти від НПЗ до АЗС, практично ніхто не контролює. Залишається надіятися лише на добросовісність нафтових бізнесменів. Як запевнив Олексій П., співробітник однієї із найбільших мереж АЗС на Прикарпатті, на їхніх заправках ретельно контролюють якість бензину. І головне – на цій мережі дотримуються замкнутого циклу реалізації пального. «Це дуже важливий момент. Ми не маємо своєї нафти і своїх переробних заводів. Ми посередники: купуємо великим оптом, а продаємо вроздріб. У нас замкнутий цикл: отримали велику партію бензину і, звичайно, перевірили. Переконалися, що все гаразд, злили на наші нафтобази. На наших бензовозах залили на наші ж станції. І продали вроздріб. Ми цей ланцюжок ніде не губимо. Тому можемо в нашій мережі відповідати за якість», – запевнив оператор. Мар’яна РИНДИЧ
