Отже, щоб обрати максимально якісну продукцію варто пам’ятати, що якість печива визначається за станом його форми і поверхні, кольором, смаком, запахом і виглядом у зламі. Перш за все, – розповідає спеціаліст ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» Ольга Петренко, – варто зазначити, що згідно з ДСТУ 3781-98 «Загальні технічні умови» залежно від рецептури та способу виробництва печиво поділяють на цукрове, затяжне (крекери, галети), здобне (пісочне, збивне, сухарики, горіхове), перешароване начинкою та діабетичне. Якщо печиво продається на вагу чи у прозорій упаковці, то Ольга Петренко рекомендує звернути увагу, чи форма його правильна, чи поверхня не підгоріла, без здутих пухирців, що лопнули. Поверхня печива, обсипаного цукром, повинна бути покрита рівномірним шаром цукру. А поверхня печива глазурованого шоколадною чи кондитерською глазур’ю повинна бути без слідів «посивіння», помадна глазур не повинна бути липкою чи зацукрованою. У перешарованому печиві начинка не повинна виступати за краї печива і деформувати форму виробу. Колір має бути властивий печиву цієї назви, проте він має бути рівномірним. Допускається темніше забарвлення частин рельєфного малюнка, а також нижнього боку печива. У фасованому печиві загальний тон забарвлення кожного окремого виробу у пакувальній одиниці повинен бути однаковим. Смак і запах має бути властивий печиву конкретної назви, без сторонніх запахів та присмаків. Щодо корисності і калорійності печива, то тут зорієнтуватись просто, – розповідають у ДП «Івано-Франківськстандартметрологія». Найпоширеніше серед борошняних кондитерських виробів цукрове печиво, яке завжди вирізняється малюнком чи візерунком на поверхні, має дуже високу енергетичну цінність (може сягати до 500 ккал на 100 г продукту), оскільки майже на третину складається з цукру та має високий вміст жиру. Неодмінно варто звертати увагу і на склад печива – чим менше в ньому складників і чим вони простіші – тим корисніше і безпечніше печиво. Зокрема, найпростішим і найбезпечнішим буде сухе галетне печиво «Марія», «Шкільне», «Галетне». У печиві з глазурями та кольоровими начинками – різноманітні ароматизатори, консерванти, хімічні розпушувачі та інші не зовсім натуральні компоненти зустрічаються частіше. Також, обираючи печиво, варто звернути увагу на наявність у складі гідрогенізованого рослинного жиру. Адже його використання при виробництві печива свідчить про наявність у ньому трансжирів, які мають негативний вплив на здоров’я людини. Як свідчать результати досліджень різних видів печива випробувальним центром ДП«Івано-Франківськстандартметрологія», найпоширенішими порушеннями є невідповідність нормативній документації рівня вологості та процентного складу жирів. Зустрічається і вміст у печиві ГМО. Якщо вміст жиру та наявність ГМО покупець самостійно ніяк не зможе визначити, то стосовно вологості – справи простіші. Надзвичайно важливими для збереження відповідного рівня якості печива будуть належні умови як виробництва, так і реалізації. Печиво повинно зберігатись і реалізовуватись у добре провітрюваних приміщеннях з контрольованим рівнем вологості. Особливо це важливо для печива, яке продається на вагу та довший час стоїть у відкритих коробках у торгівельних залах. Адже навряд чи вам захочеться покуштувати вогке, пропахле усілякими сторонніми запахами печиво, адже такі умови реалізації можуть негативно вплинути і на його безпечність. Однак, якщо печиво дуже крихке, то його також не варто купувати, оскільки це може свідчити не стільки про його свіжість, скільки про порушення виробничих процесів і рецептури. Наголосимо, що згідно з нормативними документами упаковку, в якій понад 5% поламаного печива, відносять до лому і воно не повинно вже реалізовуватись за ціною печива. Щодо печива в упаковці, то у пакувальній одиниці до 400 г допускається тільки одне зламане, а в упаковці понад 400 г – 2 одиниці. Термін придатності різних видів печива може різнитись від 60 діб (для здобного печива з масовою часткою жиру до 20%) до 6 місяців для цукрового печива, упакованого в полімерну плівку. Ну і звичайно, радить Ольга Петренко, звертайте увагу на маркування як на індивідуальній упаковці, так і на пакувальній тарі (ящиках та упаковках печива). Зокрема, на коробках, банках, пачках, пакетах з печивом повинне бути маркування, що містить: назву підприємства виробника, його адресу і телефон; власну назву продукції; масу нетто; дату виготовлення; термін придатності до споживання; інформаційні дані про склад, харчову та енергетичну цінність 100 г продукту; інформація про вміст ГМО; позначення стандарту чи іншого нормативного документа, згідно з яким здійснюється виробництво. Також, можна виділити особливу категорію печива – діабетичного. На його упаковці обов’язково має бути вказана назва цукрозамінника та інформація про нього; вміст (розрахунковий) у грамах на 100 г продукту цукрозамінника, загального цукру (в перерахунку на сахарозу); добову норму вживання сорбіту; напис «Вживати за призначенням лікаря»; символ, що характеризує належність печива до групи діабетичних виробів. Іванка Ковальчук
