Дівчата та парубки ідуть у юристи «Яка у нас держава: я з вищою юридичною освітою працюю офіціантом, – бідкається Олена Аннюк, офіціантка одного із сільських барів. – А куди мені діватись? Всі фірми хочуть досвід роботи, а де я його набуду, якщо ніде немає вакансій?» Такі і подібні ситуації можна наводити безліч, адже безробіття української молоді – явище досить поширене. А сільської тим паче. Ростислав Заремба визначає три основні проблеми сільської молоді: працевлаштування, задоволення культурно-освітніх запитів та соціальних послуг. Якщо ще кілька років тому вища освіта для селян була рідкістю, то сьогодні майже всі випускники намагаються вступити до ВНЗ. Дипломи мають, а безробіття зростає. Чому? «Тому, що більшість молоді вибирає так звані «престижні» професії – юрист, економіст, менеджер… А на українському ринку, особливо у провінціях, попит на ці спеціальності дуже малий. Зате критично не вистачає кваліфікованих робітників для побутового обслуговування – слюсарів, будівельників, закрійників, кухарів, кондитерів, перукарів… Так само непопулярними є аграрні факультети», – говорить Ростислав Заремба. Серед сільського населення побутує думка, що якщо у юнака чи дівчини є знання і здібності, вони обов’язково мають покинути село. Тому багато молодих людей, які отримали вищу освіту, перебираються до міста. «На селі різко зменшується кількість молодих сімей та народжуваність. І теза про те, що українське село залишається матеріальною, духовною основою буття, джерелом менталітету, на превеликий жаль, сьогодні не відповідає дійсності, – продовжує Ростислав Дмитрович. – Наше село залишається на узбіччі цивілізованого розвитку, а сільська молодь практично не має жодних перспектив для реалізації своїх навчальних, трудових, сімейних планів».
Як до роботи – дитина, а як заміж – дівка Відсутність закладів культурно-освітнього спрямування в селах провокує поширення негативних проявів у поведінці сільського юнацтва. «За останні роки збільшилась кількість споживачів алкоголю та наркотиків із числа сільських жителів. На високому рівні залишається рівень підліткової злочинності та ранньої вагітності», – констатує спеціаліст. Україна має чи не найвищі показники захворюваності на СНІД, а сільська молодь є однією з найуразливіших щодо цього. «Якщо в містах молоді люди ще щось чули про небезпеку інфікування, то молодь з села, що приїздить у місто, про це нічого не знає, їм ніхто нічого не пояснює. Вони – найбільш незахищені», – запевняє фахівець. Наша прикарпатська сільська молодь є більш консервативнішою, ніж східних областей. Традиційно молоді люди є більш віруючими, поважають старших, зберігають і поширюють традиції та звичаї українського народу. Але часто спостерігається якесь викривлення моральних цінностей, коли молоді люди ідуть вранці на службу Божу, а звідти повертають до бару на чарку.
Село гартує характер Категорії «сільській», «сільське» сприймаються більшістю суспільства як синонім бідності та відсталості. Ринкові відносини ставлять перед молодою людиною вимоги якісної освіти, фахової підготовки. Сільська молодь у своїй переважній більшості позбавлена доступу до якісної освіти, поліпшених побутових умов проживання, дозвільної інфраструктури. Криза аграрного комплексу позбавляє сільську молодь можливості для адекватного існування зараз та унеможливлює подальше планування свого життя у селі. Застарілість матеріально-технічної бази навчально-виховного процесу, брак навчальної літератури та кваліфікованих педагогічних кадрів, велика завантаженість молоді у підсобному господарстві є причинами нижчого рівня освіти сільських випускників, ніж міських. Але попри те, майже всі відомі люди, які досягли високих вершин, – уродженці села. «Сільські люди є більш дисциплінованіші, відповідальніші, витриваліші. Скільки чудових спортсменів, художників, співаків дало нам село! Хоча вони і не мали можливості тренуватись у спеціалізованих спортзалах чи відвідувати музичну або художню школу», – говорить Ростислав Дмитрович. Без втручання влади та реформування село приречене на вимирання. Сприяти його відродженню можуть лише молоді фермери, які, попри всі труднощі, продовжують працювати. На думку Ростислава Дмитровича, необхідно розбудовувати сімейні та фермерські господарства, які оброблятимуть не менше, ніж 100 га землі, і це має стати основою сільськогосподарського укладу України. Ще одним перспективним напрямком є залучення сільської молоді до створення системи відпочинку на базі особистих господарств, так званий зелений туризм. – Молодь повинна мати бажання жити в селі. Для цього в кожному районному центрі повинні функціонувати 5-6 центрів відпочинку з спортзалами, стадіонами, ігровими майданчиками, мають працювати інтернет-кафе, – говорить Ростислав Заремба. – Тоді молодь не тільки захоче жити і працювати в селі, а й вступатиме до аграрних навчальних закладів. Юлія Кліщ
