У чоловіка чималеньке господарство: 50 кіз, 100 овець, 7 корів м’ясної породи, поні та два породистих скакуни. Не цурається ґазда й собак та котів. Вони – домашні помічники. Господарює із двома синами – Ігорем та Іваном, дружиною Валентиною, з якою в парі уже 20 років, та трьома робітниками. Встигає зробити все. – Вирощувати та розводити віслюків мені порадив товариш, фермер із села Братківці Тисменицького району Василь Лозинський, – каже фермер. Доглядає за тваринами молодший Іванко. Він і імена придумує ослам. Є тут і Зірка, є Таня, є Роска із своїм малюком Зевсом, є Тома. Осел задовольняється найпоганішою їжею і наймізернішим кормом – травою і сіном; він навіть віддає перевагу чортополоху, колючим чагарникам і травам. Але він дуже розбірливий у питві: нізащо не буде пити каламутної води; вона може бути солона, але неодмінно чиста. У Гуті віслюки прижилися. Ще б пак! Адже цю місцину полюбив не один президент. То чого б віслюкам не довподоби. – Спаровування ослів буває в останні весняні і перші літні місяці, на півдні ж триває цілий рік. Через 11 місяців (рахують 290 днів) ослиця жеребиться одним, дуже рідко двома, абсолютно розвиненими, зрячими дитинчатами, дуже ніжно облизує їх і дає їм вже через півгодини після народження своє вим’я. Через 5-6 місяців осла можна відлучити від матері, але він ще довго усюди ходить слідом за нею. Навіть у перші місяці свого життя осел не вимагає жодних особливих турбот і піклування; він задовольняється так само, як і дорослі осли, будь- якою їжею, яку йому дадуть. Мати мужньо захищає своє дитинча, коли йому загрожує небезпека, і навіть іноді жертвує собою заради нього. Вже на другому році життя осел досягає розмірів дорослої тварини, але тільки на третьому році набирає сили. Незважаючи на те, що осли повинні багато працювати, вони живуть досить довго. Були випадки, що осли жили 40-50 років, – розповідає Михайло. Каже, що першого малюка ослиця Роска принесла саме на Великдень. Син назвав його Зевсом. Михайло переконаний, що ослик для гуцула незамінимий помічник. Ним можна у гори підняти кілька міхів муки чи цукру, а з високогірних лісів донизу нав’ючити кошики з грибами чи ягодами. І до їди тварини не вибагливі. Самі собі корм під ногами знаходять. Коня тримати на господарці утричі дорожче, і не всюди у горах навіть гуцуликом пройдеш. І живе осел довше – 25–47 років. У цьому чоловік незмінно переконує своїх земляків. Каже, що готовий продавати тварин по 5 тисяч гривень. У той час, як у Криму осли вартують 9–10 тисяч. Судячи з переліку тварин, які є тут на утриманні, господарство це доволі цікаве. Бо якщо коровами, козами і навіть вівцями нікого не здивуєш, то осликами навряд чи хтось у районі похвалиться. Як і поні, який також є у Паньків. – Я найбідніший фермер у районі (сміється). Поки що худобою нічого не заробляємо. Треба ще років зо два-три нарощувати поголів’я і тоді можна думати про віддачу. Здебільшого – за рахунок овець. Для відчутної господарки здалось би зо 500 дійних овечок. Полонино, світку ти мій… А триматиме їх на полонині, про яку мріє. До речі, перші кроки до мрії вже зроблено: і керівництво району, і відповідні районні служби посприяли в тому, що під Сивулею йому відведено земельну ділянку – майже 36 гектарів; Михайло має державний акт на цю землю; тепер виготовляє документацію на розбудову фермерського двору. Передусім, каже, там має бути вівчарня орієнтовно на тисячу голів. – Вівці не дуже примхливі у догляді. Основний корм для них – трава, а взимку – сіно, кора, джерельна водичка. Тому для овець якраз і потрібен полонинський простір, – каже зі знанням справи фермер. – Крім того, на природі вівця сама себе лікує, адже під ногами – десятки, сотні лікарських трав. А будуть вівці – буде будз, буде бринза, буде вовна, яку можна у майстрів-гуцулів міняти на ліжники, на шкарпетки і светри. Розбудову своєї полонини чоловік тісно пов’язує з розвитком туризму. Земля розташована якраз у такому місці, що через нього проходять туристичні стежки до Сивулі та інших горганських вершин. Отож жодна група туристів не обминула би його полонину, а зупинившись тут на нічліг, і красою природи насолодилася б, і продукцією овечого виробництва збагатилася. На майбутній полонині має бути ще й конюшня для коней- гуцуликів. І знову ж таки – з перспективою розвитку туризму. Власне поні також для цього потрібні Михайлові. Поки що він має одну Настю, але хоче мати хоч би трьох. Уявляєте, яка радість буде дітям, коли зможуть поїздити на тихому, сумирному коникові?! Поки Михайло працює над втіленням своєї мрії, дружина опікується роботою двох магазинів, кафе, пилорами, екскаватора і вантажної машини. Буває, закидає: «Чи ти вже з глузду з’їхав зі своїми проектами?!» Але в тих словах, у тій інтонації зовсім немає зла. А Михайло тим часом продовжує: — Якщо полонина – це наш завтрашній день, то навіть сьогодні, як бачите, через те, що не вистачає приміщень, не вся наша худоба в Гуті. Перетримуємо її у хорошого друга – фермера Василя Лозинського у Братківцях Тисменицького району. Він має і стайні, і пасовища. Постачаємо туди корми. Куповані. Втім, уже почав задумуватися над тим, що в районі чимало землі пустує: можна брати в оренду паї і вирощувати все, що треба для відгодівлі тварин... Попри таку прозу життя, Михайло не забуває і про інший його бік – духовний. Спорудив уже дві каплички: одну – на своєму обійсті, другу – на маминому. А ще на майбутній полонині мріє збудувати хатину для самотніх знедолених людей. Бо у житті Михайло Панько керується принципом: після себе щось треба лишити на цій землі…
На… віслюка На завершення розмови прошу привітного господаря розтлумачити, у чім різниця між віслюком та ішаком. Михайло весело сміється й каже, що сам лише недавно довідався. Офіційна наука допускає, що ішак – категорія класова, а віслюк – категорія розумова. Іншими словами, осел – це вчена ступінь, а ішак – посада. А мій кум каже, що осел – це той, хто відпускає жінку у Крим саму, а ішак – той, що з нею їде. Олександра Білецька
ДО ТЕМИ Від чого худла Клеопатра Одомашнення ослів відбулося значно раніше, ніж коней. Осли були першими тваринами, яких стародавня людина використовувала для перевезення вантажів. Вже близько 4000 р. до н. е. в дельті Нілу тримали одомашнених нубійських ослів. Спочатку віслюки використовувалися для верхової їзди і тяги возів, але з появою швидших і сильніших коней багато де були замінені ними. Однак віслюки мають ряд переваг над кіньми, оскільки витриваліші, менш вибагливі до корму і в змозі набагато довше обходитися без води та їжі. Іноді осли використовувалися для отримання м'яса, молока і шкіри. Осляча шкіра в середні віки вважалася найліпшою для виготовлення пергаменту. На відміну від коня осел має пристосовані до кам'янистої і нерівної поверхні копита. Вони допомагають безпечніше пересуватися, але гірші для швидкого пересування. Проте в окремих випадках осел може розвивати швидкість 70 км/год. Залежно від породи досягають висоти від 90 до 160 см, статевої зрілості набувають у віці 2-2,5 років. Також осли відрізняються довшим, ніж в коней, періодом вагітності – 12-14 місяців. Спаровування можливе круглий рік, проте відбувається, як правило, навесні. Народжується одне або двоє віслюків, які у віці від 6 до 9 місяців стають самостійними. Малі віслюки ссуть свою матір до 6 місяців після народження Осляче молоко за своїм складом є дуже наближеним до жіночого. А це значить, що воно придатне для харчування немовлят, у яких спостерігається алергія на коров’яче. Такого висновку дійшли науковці Неапольського університету, які порівняли властивості коров'ячого та ослячого молока. Результати свого дослідження вони представили на Європейському конгресі з боротьби з ожирінням у Стамбулі. Як стверджують науковці, коров'яче та осляче молоко надають людині однакову порцію енергії. Проте останнє прискорює метаболізм та сприяє зменшенню ваги. Звичайно, якщо під такі досліди італійський уряд виділив кошти, то чому ж їх і не витратити… Ось тільки як від тих дослідів Клеопатрі "лежиться в могилі?”. Адже вона і без підказок теперішніх науковців добре знала властивості ослячого молока. Вона у ньому приймала ванни. І від того худла. Цариця Клеопатра була тямущою жінкою! Та якою б дивною не була наведена інформація, розведення ослів на теренах України може стати досить прибутковою справою для підприємливих фермерів. Це я до того, що поголів’я ВРХ різко знижується. Бо ж виробництво молока має майже мінусову рентабельність, а м’ясне виробництво вимагає кількох років вкладень до отримання першого суттєвого прибутку. Ще з давніх-давен злучали коня і осла і завдяки такому схрещуванню одержували помісі, які називаються мулами, якщо батько — осел, і лошаками, якщо мати — ослиця. Як перші, так і другі своїм зовнішнім виглядом схожі більше на матір, але вдачу свою успадковують від батька.
