Жінка стала учасницею експерименту, організованого Національним форумом профспілок України. Каже, що сама не знала про експеримент, аж поки їй не зателефонували і запропонували. Хтось із знайомих почув про це і порекомендував вчительку для участі. Після спілкування із жінкою стало зрозуміло, що для того, аби стати останнім героєм, не треба нікуди рушати. Жоден безлюдний острів не стане у нагоді і не порівняється із життєвими реаліями наших краян. Для того, щоби це зрозуміти, достатньо пожити так, як живе основна маса українців – на межі виживання. І тут не до порівняння проект «Без мандата», коли народні депутати живуть в різних умовах всього три дні. У суму грошей, котру виділили для проживання протягом місяця, входить не тільки розрахунок харчів, але й побутові потреби, комунальні послуги. Ганні Богданівні допомогло тільки те, що вона проживає в селі, хоча й не має власного городу. А ще вона стверджує, що не намагалася доказати комусь, що на такі гроші можна справді вижити. – Я переконалася, що 907 гривень – це дуже мало. Але насправді є такі люди, котрі отримують значно менші гроші, – розповідає пані Ганна. – Моя двоюрідна сестра хворіє на цукровий діабет і отримує допомогу по інвалідності 725 гривень. Щомісяця вона витрачає по 500 гривень на інсулін та інші ліки. То скажіть, чи може така жінка вижити? – бідкається вчителька. На купівлю продуктів харчування у жовтні Ганна Богданівна витратила значно менше коштів, аніж інші учасники проекту. Жінка каже, що з таким ентузіазмом вона ніколи не ходила по осінніх ярмарках та акціях у магазинах. «Добре, що в жовтні в Івано-Франківську працювали ярмарки сільськогосподарської продукції, де можна було придбати продукти за зниженими цінами. Я купувала речі там, де вони коштують дешевше, і дуже боялася, щоби, не дай, Боже, не захворіти, бо тоді довелося ще б потратити чимало коштів на лікування», – продовжує пані Покотило. Як доказ участі в експерименті, пані Ганна завжди із собою носить списаний зошит. Тут все – рецепт найпростішого супу із картоплі та води, перелік продуктів та товарів першої необхідності, а також реальні ціни на все, що доводилося купувати протягом останнього місяця. Як підсумок – підрахунок виданої організаторами суми, на котру треба було протриматися. І тут же в зошиті записаний ще один шокуючий результат – пані Ганна схудла аж на сім кілограмів. Вчителька відважилася на цей крок не одразу. Каже, що довелося чимало обдумати, зважити всі «за» і «проти». Найдивнішим є те, що вона навіть не знає, чи передбачена якась нагорода тому, хто виграв у експерименті. Це для жінки не настільки важливе. Вона переконана, що жоден із чиновників не зміг би прожити життям звичайного селянина. Легкий пісний суп, деруни, рисова каша. Все це входило в раціон пані Ганни, причому вона намагалася їсти лише двічі на день. А в п’ятницю вчителька взагалі постить. Врешті-решт жінка стверджує, що їй остаточно спротивилася капуста, хоча дотепер дуже любила салат із неї. Десь всередині жовтня вже навіть доходило до того, що вчителька висипала картоплю з мішка на підлогу і відраховувала по п’ять картоплин на кожен день. Каже, що у спілкуванні із простими людьми вона дізналася, що ті постійно так роблять. – На кінець експерименту в мене ще залишилось декілька кілограмів картоплі, жменька рису і жменька пшеничних круп. Але якби хтось запропонував продовжити експеримент ще бодай на місяць, то я нізащо не погодилась би, – стверджує Ганна Богданівна. – Вся справа в тому, що у листопаді все значно подорожчало. Я й так заплатила на 21 гривню більше за комунальні послуги. Мені казали, що можна було щось собі купити за ті гроші, але я так не можу. По-перше, треба щось їсти, по-друге, я не звикла не платити за комунальні послуги. А нові чоботи ще почекають. Експеримент із прожитковим мінімумом довів до того, що всі решта учасників зійшли з дистанції набагато швидше, а наша землячка протрималася до кінця і схудла за місяць на… сім кілограмів. «Я не пішла ні на день народження подружки, ані на святкування дня вчителя – довелося економити, – бідкається вчителька. – Тепер я можу собі уявити, чим живуть ті люди, котрі не мають можливості піти ані в ресторан, ні в театр чи навіть до когось у гості». Жінка каже, що вона і дотепер була знайома із ситуацією, коли треба рахувати витрати, бо із вчительської зарплати вона собі не може дозволити багато речей. Та й умови проживання у вчительки також не найкращі. Її хату знесли, а сама вчителька проживає у матері. Пані Покотило каже, що виживати їй допомагало вміння економити кошти. В жінки доходило до того, що вона вживала ті продукти, котрих зроду не їла. «В останній тиждень купила сир і сметану, хоча насправді я їх не люблю і ніколи до цього не їла. Також я ніколи не їла рисову та пшеничну кашу», – розповідає пані Ганна. 928 гривень 45 копійок. Отакий остаточний результат проживання Ганни Покотило протягом жовтня. Тепер жінка переконана, що в тих рамках, в котрі уряд заганяє простих людей, виживати нереально, бо заледве вистачає на найосновніші життєві потреби. Вона впевнена, що навіть на зарплату у півтора тисячі гривень нереально жити так, як би хотілося. «Багато людей переживають за мене. Кажуть, щоби я порушила питання, що навіть за вчительську зарплату я не можу зробити ремонт хати, котра постійно потерпає від підтоплення», – запевняє вчителька і переконує, що подібні експерименти не для молодих людей, бо таким чином можна сильно надірвати своє здоров’я. Володимир БОДАК Фото автора
