З цього приводу хотів би висловити деякі свої міркування, які базуються як на теоретичних засадах, так і на практичному підгрунтю. Передусім мушу зауважити, що пілотні проекти з реформування охорони здоров’я, запропоновані Міністерством охорони здоров’я України, будуть реалізовуватись у Донецькій, Дніпропетровській і Вінницькій областях, але п. Вовчук чомусь замість Вінницької області вводить у пілотний проект Одеську область. Погоджуюсь, що це не є суттєве зауваження, але інформація, яка публікується для читачів, мала би бути достовірною. Заслуговує уточнення і наступне твердження чільного медичного посадовця Івано-Франківська: «У світі є така практика, що 70% всіх медичних послуг надаються на первинному рівні». Але експертним шляхом встановлено інше – до 90% загального обсягу медичних послуг у більшості держав світу припадає на первинну медико-санітарну допомогу (ПМСД). Власне, ця цифра (90%) зафіксована у Законі України від 22 січня 2010 року, яким затверджена «Загальнодержавна програма розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2011 року». Але і з такою неточністю у висловлюваннях пана Вовчука можна змиритись, бо вона не становить загрози для функціонування медичної галузі міста. На жаль, у згаданому інтерв’ю є шкідливі для галузі охорони здоров’я розмірковування, які я змушений заперечити. І хоч питання реорганізації закладів ПМСД повинно бути у 2011 році подано на розгляд сесії міської ради (на щастя, це унеможливить прийняття неправильних рішень), як це передбачено Програмою соціально-економічного розвитку міста на 2011 рік, але хибні думки п.Вовчука слід спростувати вже в цій публікації. Насамперед варто знати, що наріжним каменем будь-яких реформ в медицині повинна бути доступність та якість надання медичної допомоги населенню. Інакше кажучи, при реформах доступність та якість не повинні погіршуватись. Якщо дотримуватись цієї логіки, то не три поліклініки, як стверджується в інтерв’ю, а всі п’ять повинні стати центрами ПМСД. Мова йде про нинішні чотири територіальні поліклініки і міську дитячу поліклініку. Звичайно, щоб покращити доступність первинної медичної допомоги, у структуру цих закладів повинно би входити з десяток амбулаторій загальної практики – сімейної медицини. Таких собі філій для роботи кількох лікарів та середнього медичного персоналу, подібних до тих, які сьогодні входять в структуру жіночої консультації та міської дитячої поліклініки. Якщо зробити так, як пропонує в інтерв’ю пан Вовчук, і всю спеціалізовану допомогу зосередити в поліклініці №2, розташованій на вулиці Довгій, а звідси забрати всю дільничну службу, зосередивши її у трьох так званих центрах ПМСД, то нічого путнього з цього не вийде. Отож, міркуємо. Десятки тисяч пацієнтів, які проживають у радіусі обслуговування поліклініки №2, змушені будуть за первинною медичною допомогою звертатись в інші, віддаленіші від них заклади, що обов’язково негативно позначиться на ранній діагностиці захворювань та своєчасному лікуванні. З іншого боку, якщо виникне потреба проконсультувати пацієнта (не кажучи вже про лікування) у спеціаліста, скажімо, окуліста, невропатолога, то в цьому випадку виникнуть зайві труднощі і перешкоди. Для прикладу, пацієнт, який проживає в радіусі обслуговування нинішньої поліклініки №4, розташованій на вул.Вовчинецькій,196 (яка стане центром ПМСД), змушений буде добиратися в поліклініку №2, що на вулиці Довгій. Який вихід? Очевидно, що найоптимальнішим рішенням було б залишити у структурі кожного із згадуваних мною 5-ти центрів ПМСД відділення спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги. Зрозуміло, що фінансування та утримання цих відділень із необхідною кількістю спеціалістів різного профілю – не повинно би здійснюватись за рахунок коштів, виділених на центри ПМСД. А ці центри повинні мати статус юридичної особи. Також є очевидним той факт, що ці відділення спеціалізованої допомоги повинні би складати єдину систему вторинної медичної допомоги, утворюючи цілісну структуру із нинішніми міськими лікарнями та мати спільне з цими лікарнями фінансування. Ймовірно, що до складу таких спеціалізованих відділень, розташованих на території центрів первинної медико-санітарної допомоги, повинні би входити і акушер-гінекологи, можливо й стоматологи. Пропонований мною підхід до очікуваного реформування медичної галузі міста не претендує на вичерпність, бо це не є предметом нинішньої публікації. Зрештою, дотримуючись механізму розділення фінансових потоків як для центрів ПМСД, так і для спеціалізованої допомоги, ми забезпечимо доступність первинної медичної допомоги, а також і вторинної, яку надають спеціалісти різного профілю. Володимир Стасюк, депутат Івано-Франківської міської ради, екс-керівник обласного управління охорони здоров’я
