Дорога цяцька, або Чи стане стадіон “Рух” другим Колізеєм
Так і хочеться гукнути: «Автора!». Кому в 1986 році прийшла в голову ідея розворушити старенький франківський стадіон? Так, його центральна трибуна, яка відслужила майже 30 років, потребувала ремонту. Але ж навіщо було руйнувати все і одразу? За радянських часів довгобудів, що поросли травою, вистачало й без того... Відповіді немає. Як кажуть, навіть в обкомі партії тоді крайніх не знайшли. Тепер от мучимося. Одне ще не добудували, а інше вже потребує капітального ремонту. Може, Євро-2012 дійсно нас порятує? Інших варіантів добудувати «Рух», схоже, немає. Правда, у 2006 році нинішня міська влада розробила пакет інвестиційних пропозицій. І навіть спільно з обласними чиновниками зуміла зацікавити одну надпотужну бізнес-групу, яка погодилася не тільки втілити у життя задумане архітекторами (мова йшла про готельно-офісний центр, спортзали, критий футбольний манеж тощо), але й взяти на своє утримання футбольний клуб, тоді ще «Спартак». Мова, як ви вже певно здогадалися, йшла про «Приват», одним з напрямків діяльності якого на Прикарпатті є туристичний бізнес. А Івано-Франківськ – це ворота у Карпати. Наприкінці 2006-го справа дійшла до голосування у міськраді. Проте перемовини велися у такому цейтноті, що підготувати відповідні папери для ознайомлення депутатами не встигли. А голосувати за документ, озвучений з голосу, народні обранці не забажали. Згодом голосування таки відбулося, однак необхідної кількості голосів для ухвалення рішення не знайшлося. «Спартак» канув у Лету. Відтак проштовхувати проект взялося керівництво СФК «Прикарпаття». Восени 2008-го керманичі клубу, який заледве зводив кінці з кінцями, несподівано вийшли з пропозицією взяти стадіон в оренду, з тим, щоб самим шукати інвесторів. Подейкували, що ними мали стати кілька місцевих бізнесменів, близьких до клубу. Пришвидшити прийняття відповідного рішення міським депкорпусом мав лист за підписом президента Федерації футболу України Григорія Суркіса, в якому йшлося про можливу дискваліфікацію арени. Не допомогло… А з часом світ поглинула фінансова криза. За таких обставин навіть пропозиція оренди стадіону за ціною 1 грн. і кількадесят копійок на рік вже нікого не привабила. Порівняно нещодавно міський голова Івано-Франківська і за сумісництвом голова обласної федерації футболу Віктор Анушкевичус у контексті розбудови "Руху” назвав нових потенційних інвесторів – фірми «Інора» та «Євроформат», остання була спонсором збірної України на чемпіонаті світу з пляжного футболу. Окрім того, з головою НОКу Сергієм Бубкою було обговорено питання встановлення на стадіоні сучасного легкоатлетичного ядра, внаслідок чого столиця Прикарпаття перетворювалася б і на легкоатлетичний центр підготовки збірних команд України. І ось новий поворот. Залишається сподіватися, що під ширмою єврофоруму нам щось та й перепаде. Водночас, щоб не сталося так, що разом з водою ми вихлюпнемо немовля. Бо за розмовами про модерновий стадіон всі знову забули про місцеву футбольну команду, яка має на ньому грати. Нині вона знову знаходиться між життям і смертю. Отож у наступному сезоні може і не стартувати. А сам по собі красень-стадіон без футбольної команди, як слушно зауважив президент ФК «Прикарпаття» Анатолій Ревуцький, перетвориться на Колізей. Ним можна буде милуватися, але жодного практичного значення він не матиме...
