«Донбас-Карпати», або Здорова їжа від села до міста
Впродовж останніх років тема кооперативного руху у нашій державі не мала голосного звучання. Проте міфи та легенди про ринкову економіку, яка все розставить на свої місця, потроху відходять в історію. І багато людей усе частіше й частіше звертаються до позитивного досвіду кооперації у веденні виробничо-комерційної діяльності. Власне маємо світовий досвід: 90% сільськогосподарської продукції Китаю, 60% — Європи, 70% — США переробляється та продається через кооперативи. Кооператив «Донбас-Карпати», одним із засновників якого є наш земляк, а сьогодні радник міністра економіки Андрій Сітник, успішно працює вже кілька років. Це великий «ІНТЕРНЕТРИНОК» з інформацією, в якому одні продають, а інші купують. Іншими словами, це віртуальний базар, де без націнок можна здійснювати купівлю-продаж. «Скажімо, людина реєструє анкету в Інтернет про те, що у неї є курка, яйця, морква, картопля чи цукор. Інша людина готова це купити. Але проблема у тому, що продукцію потрібно транспортувати. От саме цим ми і займаємося: отримавши анкету про наявність у конкретного виробника конкретної продукції, ми маємо інформаційну базу споживачів, які потребують цей продукт, і доставляємо його безпосередньо замовнику. За таким принципом нині працюємо в Івано-Франківську», — розповідає Андрій Сітник. Для міських мешканців-членів кооперативу доставка замовленої продукції відбувається у квартиру чи на поверхи. На поверхах будинків в обладнані спеціальні шафи завозяться продуктові набори (за замовленням міських мешканців-членів кооперативу), що попередньо розфасовані на міських логістичних складах. І що дуже важливо, наголошує пан Сітник, міський споживач може знати свого сільського виробника: через сайт в Інтернеті вони можуть спілкуватися (як в «Однокласниках»), можуть дізнатися як, на яких землях вирощено ту чи іншу продукцію, чим годували курей чи свиней. Більше того, міський житель може не запасатися на зиму сільськогосподарською продукцією, бо у міських підвалах вона швидко псується. Він може запастися нею, зберігаючи її у сільських сховищах, де витримується відповідний температурний режим, аби продукція не втрачала своїх якісних показників. «Зменшення або уникнення посередництва у логістичному ланцюгу від поля до столу дає можливість гарантувати якість та безпечність продуктів харчування для споживачів, в тому числі створює умови для адаптації дрібнотоварного аграрного виробництва в Україні до вимог СОТ та ЄС», — розповідає Андрій Сітник. Сьогодні зменшення торгових націнок можливе тільки через електронну торгівлю і відпрацьовану систему доставки або впровадження логістики у систему руху продукції від виробника до споживача. Тому вже сьогодні працівники «Донбас-Карпати» проводять анкетування громадян в селі та місті. Наприклад, я в селі хочу продати вирощену домашню продукцію, все це я вказую в заяві-анкеті. Аналогічну анкету заповнює міський житель, в якій вказує, що, коли і в якій кількості йому потрібно. Система доставки зобов’язана в найкоротші терміни і при мінімальних транспортних затратах продукцію виробника доставити до покупця. Створена база даних дозволяє спрограмувати звідки й куди має потрапити продукція, до якого переробника, до якого покупця, в яку школу, лікарню, інтернат і т.п. Електронна логістична програма дає можливість розмістити інформацію про більш як 30 млн. виробників або покупців. Для використання програми працівники кооперативу перш за все ідентифікують виробника і покупця через заяву-анкету. У своїй роботі «Донбас-Карпати» співпрацює з ПриватБанком. Отримавши членство у кооперативі, виробник отримує кредитно-розрахункову карточку банку. Автоматично реєструє її у мережі. Карточка банку дає можливість програмі нараховувати в кінці місяця бонус продавцю і покупцю у вигляді різниці, яку мав би отримати посередник. Анкета-заява містить інформацію про члена кооперативу, його телефон, коротку характеристику: кількість землі, наявність техніки, характеристику сільського двору. Але найважливіше – анкета дає інформацію, що, коли, скільки ви хочете купити або продати. Тут не має значення, чи член кооперативу купує 100 гр. масла, чи реалізовує 10 тис. тонн ріпаку. Членами кооперативу, зрозуміло, можуть бути не лише сільські та міські мешканці – фізичні особи, а й сільський магазин, місцеві фермери, районні м’ясопереробні і молокопереробні заводи, обласні магазини, оптові бази, які торгують продуктами харчування, мінеральними добривами, паливно-мастильними матеріалами. «При написанні заяви і сплаті пайового внеску в розмірі 1000 гривень для члена кооперативу і 50 гривень – для асоційованого кооперативу заповнюється анкета, в якій вказується: для сільськогосподарського товаровиробника – помісячний обсяг продукції, яку вони можуть продати і обсяг матеріалів, які хочуть придбати; для сільських магазинів – тижневу потребу продукції і обсяги заготовлених у населення овочів і фруктів, які вони можуть реалізувати. Міська та обласна торгівля, оптові бази і переробні підприємства заповнюють анкети за щоденними потребами сировини», — розповідає Андрій Сітник. Сьогодні кооператив «Донбас–Карпати» розвивається, виходячи, так би мовити, за рамки інтернет-віртуальності. Звідси пропозиція – на кооперативних засадах почати масове будівництво ефективних і недорогих овочесховищ і холодильних камер. Найдешевше зберігання продукції там, де її вирощують. Найвища ціна овочів не у вересні, а в січні-лютому. Громада за пайові внески розпочинає будівництво таких сховищ-терміналів, а кооператив допомагає будівельними матеріалами, які значно дешевші для членів кооперативу, будівельними бригадами й необхідними для завершення будівництва коштами. Тобто ланцюг структури зберігання і доставки продукції передбачає, що кошти міського жителя вкладаються в інфраструктуру його мікрорайону, а кошти мешканця села — обов’язково і тільки в село. Найважливішим же, за словами Андрія Сітника, є будівництво складу-магазину «Здорова їжа». У ньому повинен бути молокоприймальний пункт, заготівельний склад для овочевої продукції і холодильні камери. Але як переконати селян в надійності будівництва колективного магазину? Андрій Сітник наводить аргументи. Аргумент перший: купуючи будь-яку продукцію у приватному сільському магазині, ви переплачуєте щонайменше у два рази. Отже, ставши членом кооперативу, ви зекономите половину коштів, які ви витрачаєте на закупки (через цей магазин реалізується промислова продукція, потрібна селянам, добрива, наприклад, а також насіннєвий матеріал, реманент на замовлення і т.д.). Наразі більшість селян або транспортує в місто сільськогосподарську продукцію для реалізації, або продає за безцінь свою продукцію посереднику. А маючи власний пайовий заготівельний пункт, вони реалізовуватимуть її дорожче, але без посередника, тоді як покупець отримуватиме товар дешевше. Поруч з цим керівництво кооперативу розуміє, що успіх програми повністю залежить тільки від якості продукції. А тому, каже Андрій Сітник, «з виробниками, з оптовими базами ми домовилися про дозвіл моніторити як процес виробництва, так і процес вирощування і проводити лабораторний контроль за якістю продуктів харчування. Термін зберігання (як у торгових мережах) у нас відсутній, оскільки ми отримуємо продукцію під замовлення. У фасувальних складах вона зберігається лічені години, але головне завдання кооперативу, який створили виробники і споживачі, простежити за процесом вирощування, переробки і доставки». Для цього створюється незалежна громадська організація «Здорова їжа», яка буде займатися цими питаннями. І справді, переконати міського жителя у тому, що не потрібно йти на базар чи в супермаркет, можна тільки якістю продукції. А ось повірить і сільський, і міський житель у те, що він може не лише витрачати, а й заощаджувати, продаючи чи купуючи, лише тоді, коли в кінці кожного місяця побачить у себе на карточці бонуси – прибуток від власних вкладень у кооператив. Це просто: чи купив, чи продав – різниця з витрат потрапляє тобі в кишеню. Ростислав ТВЕРДОХЛІБ
Слова нічогісінько не варті; життя -це суєта суєт; вчися, вчися - а дурним помреш. Якщо бути так песимістично налаштованому. то краще не розповідати дурниць іншим - як в них нічого не вийде. Той хто вважає, що народжений повзати, то він ніколи не буде літати, бо тільки велике бажання чогось і дасть можливість цього досягнути. Та й математику вчять хоча б для того, бо вона розум в порядок приводить. Потрібно написати собі план чого ви хочете досягнути в найблищі 5-ть, 10-ть, 15-ть років, а тоді шукати методи як це досягти. Подумайте, коли ви берете позичку в банку на 5-ть років, то за цей час ви їм повернете 100% суму, та й в кращому випадку плюс ще 150% винагороду за позичку. А якщо інвестувати в себе???? Хіба це не краще. І Андрій Сітник не тільки розповідає, але йконкретно вказує на джерело доходів. Тому потрібно не паплюжити як 1хеля, але й ще думати цією сірою речовиною, що вголові, бо вона для цього і є.
