Директор КП „Спецкомбінат” Степан Савчук підтвердив, що місця для поховань на „Чукалівці” залишилося на два місяці, якщо не враховувати того, що значна кількість людей має заброньовані місця. Коли хоронять людину похилого віку, то поряд для чоловіка чи дружини покійного автоматично виділяють місце. Якщо ж врахувати всі забро-ньовані ділянки, то місця на цвинтарі може вистачити ще на півроку. В резерві, за словами С.Савчука, також широкі алеї цвинтаря. За рахунок їхнього звуження можна виграти ще місяць-півтора. А якщо міська влада виділить кошти на остаточне упорядкування кладовища на вул. Київській, то там, зрізавши решту старих дерев та вирубавши хащі в кінці цвинтаря, може звільнитися невеличка площа. А далі без нової території не обійтися…
Могили поруч з грядками На краю Чукалівки є сільський цвинтар, далі – городи і міське кладовище. Вже другий рік люди на цих городах нічого не садять, адже до них стрімко наближається міський цвинтар. Є проект, згідно з яким в міський бюджет закладається 5 млн. грн. саме для викупу цієї землі під територію кладовища. Пан Савчук розповів, що років зо два тому була розмова про розширення кладовища до меж Чукалівки. Голова сільської ради спочатку був проти, але мешканці села погодилися. Щоправда, приватизували свої земельні паї не всі, а викупити можна тільки приватизовану землю. «Тому зараз ми ведемо переговори про те, щоб допомогти з приватизацією тим, хто цього ще не зробив, – каже директор «Спецкомбінату». – Якби нам виділили хоча б 5 гектарів, то вистачило б років на 10». Приватизаційні нюанси важко передбачити. Адже якщо хтось із тих людей, чия земля по сусідству з цвинтарем, відмовиться від її приватизації й продажу, то тяганина і земельні „розбірки” можуть тривати довго й нудно. Уявімо собі таку картину: навколо могилки, а посередині – грядочки з бульбою та квасолею. Красиво, правда ж?..
Де, якщо не в Чукалівці? В Івано-Франківську є п’ять закритих кладовищ і одне діюче. Закриті міські кладовища знаходяться на вул. Київській, Церковній (за спиртзаводом), Горбачевського (біля АС-3 в мікрорайоні Пасічна) та в Опришівцях неподалік аеропорту. Також на вул. Ленкавського біля міського озера є старе єврейське кладовище. На закритих цвинтарях можливі лише так звані «підпоховання» у вже існуючу могилу близького родича. Питання про виділення землі під цвинтар турбує міську владу вже не перший рік. І Чукалівка – не єдине місце, яке розглядалося. Зокрема, був підготовлений проект щодо облаштування кладовища на Лисецькому полігоні, де є вільна площа – 220 га. Були зібрані всі підписи, підготовлена вся документація, але потім громада с.Підлісся виступила категорично проти створення там цвинтаря. Також була пропозиція від Угринівської сільради, на території якої неподалік автобазару є велике вільне поле. Директор КП „Спецкомбінат” спільно з колишнім заступником міського голови Олександром Дерев’янком виїжджали на це місце. Територія площею 200 га справді підходить, але мешканці села захотіли по 15 тис. грн. за «сотку». Ті, хто хоч іноді відвідує „Чукалівку”, згадають величезне поле навпроти кладовища. Чому б не використати його? І недалеко, й територія пустує… Але, виявляється, що всю цю територію здали в оренду на 25 років фірмі, заснованій македонцями, яка колись приймала у населення гриби та ягоди. Викупити цю землю неможливо за законом. Так і виходить, що і землю не використовують, і громада міста не може на неї претендувати. Не так давно представники влади заявляли про намір ховати відомих людей Прикарпаття в Дем’яновому Лазі. Але як повідомив С.Савчук, Дем’янів Лаз належить пасічнянській громаді і наразі жодних місць місту там не виділяють. Тому видатних іванофранківців ховають на центральній алеї кладовища „Чукалівка”, але на цій алеї вистачить місця лише на 10-15 поховань.
Крематорій… Колумбарій… У багатьох країнах Заходу тіла покійників спалюють у крематоріях. Але на території України, за словами С.Савчука, крематоріїв лишень три: в Одесі, Харкові та Києві. Питання про будівництво в Івано-Франківську крематорію, який міг би стати першим і поки що єдиним на території Західної України, виникало ще за головування в місті Зіновія Шкутяка. Але люди переконані, що кремація покійників на Західній Україні навряд чи приживеться. Це зумовлено ментальністю населення та давно усталеними традиціями. Якби ж все-таки у майбутньому питання з крематорієм вирішилося, то він має бути розміщений за межами населеного пункту. Зрештою, його можна було б збудувати на території тієї ж „Чукалівки”. Проте це потребує значних затрат. Ще рік тому будівництво крематорію коштувало 5 млн. грн. Крім того, до „Чукалівки” в такому разі треба прокласти газопровід. А наразі, якщо комусь хочеться вирішити поховальні проблеми саме таким способом, то він може транспортувати тіло покійного до тієї ж Одеси. Якихось 10 годин – і проблема вирішена… При наявності крематорію, в майбутньому на міському кладовищі можна було б побудувати колумбарій. Колумбарій – це така велика стіна, у якій є ніші для урн. Нішу закривають і на ній роблять напис про поховання. Така практика вже використовується в Києві. Хоча навіть якщо кремація у нас приживеться, окремі поховання робити доведеться. Неопізнані тіла і трупи людей без постійного місця проживання спалювати в крематорії заборонено законом. Для них на кожному кладовищі відведений окремий сектор. На могилці ставлять хрест, табличку та номер реєстраційного запису. Логічно це виправдано. Адже якщо складеться ситуація, що колись цю людину розшукуватимуть, завжди можна провести ексгумацію останків.
А час підтискає… Листи до міськвиконкому з проханням вирішити питання з виділенням землі на розширення міського кладовища КП „Спецкомбінат” надсилає кожні півроку. Проблема залишається невирішеною, а час підтискає… За словами адміністратора кладовища Д.Ткачовського, кожного дня на «Чукалівці» ховають в середньому по п’ять людей. Цвинтарне питання вирішуватиметься найближчими тижнями на черговій сесії міськради. Хочеться сподіватися позитивно. Бо навіть страшно уявити, що може творитися в Івано-Франківську, якщо місць на кладовищі не залишиться... Любов ЗАГОРОВСЬКА
КОМЕНТАР Василь БІЛИК, начальник УЖКГ: „Незабаром буде прийматися бюджет розвитку міста і ми просимо, аби міськрада нам виділила 700 тис. грн. на викуп приватизованих земельних паїв в мешканців с.Чукалівки. Питання про виділення цих коштів буде розглядати і міськвиконком, і бюджетна, і профільна комісії. Цю суму ми просимо на цей рік, а на наступний знову будемо говорити про виділення коштів, аби закупити хоча б 15-20 гектарів землі, щоб вистачило хоча б на 15 років для поховань”.
vox populi Як ви ставитесь до ідеї збудувати крематорій? Вікторія, художниця: – Я вважаю, що християнам це не підходить. З давніх-давен наших предків хоронили в землі, а не спалювали. Тому, думаю, в нас вистачить землі і для теперішніх українців.
Роман, оператор: – У кожному великому місті повинен бути крематорій. Адже там, де багато населення, велике навантаження, зокрема, і на не безкінечні земельні ресурси. Але, з огляду на свідо-мість громадян, повинні бути і звичайні цвинтарі як альтернатива.
Любомир, робітник: – Я чув історію, що за океаном спалили померлого українця, і родичам трохи праху у коробочці прислали, в посилці зі всякою смакотою. Оскільки пояснювальний лист прийшов пізніше, аніж посилка, то родичі потроху додавали цю «приправу» до супу. Журились потім, що вуйка з’їли… Якось незвично воно нам.
Віталій, пенсіонер: – Я проблеми у цьому не бачу, хоча це, напевно, матиме негативний вплив на середовище – поганий дим і запах горілих тіл… Проте, я вважаю, люди будуть шукати способи хоронити родичів звичним нам способом. Якщо буде потреба – домовлятимуться, платитимуть, даватимуть хабарі і таке інше.
Марія, вчителька: – Зрозуміло, що крематорій потрібен. За кордоном це дуже поширено. Наприклад, у Польщі, я знаю, тіла спалюють після смерті. Що в цьому поганого?
